— А мене дивує зовсім інше: як це так, що він не збирається взяти за нас доброго викупу,— промовила вона.
— Хоч ви й заслужили цього!
— Он як! А чому, цікаво знати?
— Тому, що ви образили його.
— Я звикла називати речі їх власними іменами.
— Звикли? Побий мене грім, але я не вихвалявся б цим! Це свідчить або про крайню молодість, або про велику дурість.— Як бачите, його світлість добре засвоїв уроки свого високого родича лорда Сендерленда. Помовчавши, він додав: — Ви ж знаєте, що в даному разі це вияв невдячності.
Щоки дівчини почервоніли.
— Ваша світлість, я бачу, що ви незадоволені моєю поведінкою... Шкода, звичайно. Проте я сподіваюсь, що це незадоволення породжене життєвим досвідом, а от я і досі не знала, що невдячність властива виключно молодим і дурним.
— Що ви, міс, я говорив зовсім не те. Якби ви були вислухали мене уважніше, то не вийшло б такого непорозуміння. Не завжди ж говорять про все те, що думають. Невдячність, звісно, властива людині, але виявляти її — значить легковажити.
— Я... я не розумію вас,— і Арабелла знову нахмурилась.— До кого і в чому я була невдячною?
— До кого? До капітана Блада. Хіба він не прийшов і не врятував нас з полону?
— Прийшов? — крижаним голосом перепитала вона.— Хіба він знав, що ми на "Мілагросі"?
Його світлість почав виявляти ледве помітне роздратування. [186]
— Знав він чи не знав, але ви, власне кажучи, добре розумієте, що саме він врятував нас,— докорив він.— Ви хоч і живете в цій варварській частині світу, а й досі не знаєте того, що добре відомо в Англії: капітан.Блад по суті воює лише з Іспанією. Назвати його розбійником і піратом, як це зробили ви, значить вчинити необдумано й необережно.
— Необережно? — з презирством перепитала Арабелла,— А чому мені треба бути обережною?
— Бачу, що ви цього не хочете зрозуміти. Але тоді подумайте хоч про елементарне почуття вдячності. Мушу чесно признатись, міс Бішоп, що на місці Блада я не зміг би бути таким ангелом. Щоб мені луснути, не зміг би! Ви тільки уявіть собі, скільки лиха він зазнав від своїх співвітчизників, і тоді ви, так само, як і я, дивуватиметеся, що він ще здатний розрізняти англійців від іспанців. Бути проданим у рабство! Брр! — І його світлість здригнувся.— І кому? Запеклому колоніальному плантатору! — На цих словах він затнувся.— Даруйте мені, міс...
Презирство Арабелли почало переростати в злість.
— Зопалу ви надто далеко заїхали, захищаючи цього... морського розбійника!
Лорд Джуліан знову звів на неї свої безбарвні очі, потім, трохи примружившись і схиливши голову, лагідно запитав:
— Мені хотілося б знати, за що ви його так ненавидите?
Помітивши, як Арабелла почервоніла і як у її очах спалахнув гнів, його світлість вирішив, що розгнівив дівчину. Але вибуху не сталося; вона опанувала себе.
— Ненавиджу, кажете? Якд недоречна думка, лорде! Я його просто не помічаю.
— А даремно. Вам слід було б помітити його, міс.— Його світлість говорив зараз одверто і саме те, що думав.— Він заслуговує на це. Людина, яка змогла з таким блиском розгромити іспанського адмірала, була б дуже цінною для нащого флоту. Він недаремно служив під командою де-Рітера. Рітер був великий флотоводець, і будь я проклятий, коли учень не гідний свого достойного вчителя. Я не певен, чи знайдеться у військово-морському флоті Англії ще хтось такий, хто б зрівнявся з ним! Уявіть тільки! Навмисне врізатись між двох іспанських кораблів на відстані прямого пострілу і таким чином змішати їм усі карти! Такий маневр потребує сміливості, вміння й винахідливості. Він обдурив не тільки мене, сухопутного пацюка. Іспанський адмірал, і той розгадав його намір занадто пізно, коли [187] вже капітан Блад остаточно притис його до стіни. Велика людина, міс Бішоп! Таку людину не можна не помічати!
Не стримавшись, Арабелла Бішоп зауважила з ноткою помітного сарказму.
— Тоді використайте свій вплив на лорда Сендерлен-да, і нехай той порадить королю взяти Блада на королівську службу.
Його світлість привітно посміхнувся:
— А це вже зроблено. У мене в кишені його офіцерський патент.— І, на превеликий подив дівчини, Уейд коротко виклав мету своєї подорожі.
Після цього, лишивши Арабеллу на самоті з своїми думками, лорд Джуліан подався на розшуки капітана Блада. Так він і не розгадав колишніх відносин між Арабеллою і цим дивним піратом. Коли б дівчина була хоч трохи прихильнішою до капітана Блада, лорд відчув би себе щасливішим.
Він знайшов капітана на квартердеку(1). Капітан був змучений своєю боротьбою з дияволом, хоч його світлість і не підозрівав про існування в ньому такого внутрішнього конфлікту. Блад нервово походжав по палубі. Лорд Джуліан з властивою йому фамільярністю взяв капітана під руку і пішов поряд з ним.
(1) Квартердек — трохи піднята частина верхньої палуби в кормовій частині судна.
— У чому справа? — сердито запитав Блад, у якого був препоганий настрій.
— Я хотів би, сер, щоб ми стали друзями,— вкрадливо сказав лорд.
— Який прояв люб'язності з вашого боку!
Лорд Джуліан удав, що не помітив одвертої іронії.
— Дивно, що доля ось у такий спосіб звела нас. Адже я спеціально приїхав у Вест-Індію, щоб зустрітися з вами.
— Ви не перші, кому це вдається,— глузливо відповів Блад,-^ але інші переважно були іспанцями, і їм не щастило так, як вам.
— Ви не зрозуміли мене,— заперечив лорд Джуліан і почав розповідати про себе та про свою високу місію.
Коли він скінчив, капітан Блад, все ще під впливом щойно почутого, вивільнив свою руку і, випроставшись, сказав:
— На цьому кораблі ви мій гість, а від колишніх днів у мене ще збереглися деякі залишки пристойного поводження [188] з гостями, хоч мене й можна вважати розбійником і піратом. Я не скажу своєї думки ні про вас, хоч ви й звернулися до мене з таким дорученням, ні про лорда Сендерлен-да, вашого родича, який має нахабство посилати вас із такою пропозицією. Немає нічого дивного в тому, що один із міністрів Якова Стюарта вважає за можливе підкупити людину хабарами і спокусити її на зраду тих, що їй довірились.— 3 цими словами капітан Блад махнув рукою до шкафуту, звідки долинала журлива пісня корсарів.