— Я відповім на ваші запитання.
— От цього я й чекала, — зраділа Глінда. — Повір мені, ти мудро вчинила.
Вона подала знак одній зі своїх командувачок, і та принесла гарненьку золоту шкатулку. Глінда дістала з неї величезну білу перлину на тоненькому ланцюжку, повісила собі на шию так, що перлина лягла на груди, де було серце, і сказала:
— Ставлю тобі перше запитання: навіщо Чарівник тричі приходив до тебе?
— Тому що я не хотіла йти до нього, — відповіла Момбі.
— Це не відповідь, — залізним тоном мовила Глінда. — Кажи мені, як є.
— Він приходив, — промимрила Момбі, опускаючи очі, — по рецепт тістечок до чаю.
— Подивися мені в очі! — зажадала Глінда. Момбі поглянула в очі Чаклунці.
— Якого кольору моя перлина? — запитала Глінда.
— Чор… чорного! — відповіла стара, і в її голосі забриніли нотки здивування.
— А це означає, що ти мені збрехала! — розгнівалася Глінда. — Моя чарівна перлина біла тільки тоді, коли мені не брешуть.
Тепер бабега Момбі остаточно збагнула, яка це дурість — хитрувати з Доброю Чаклункою. Враз спохмурнівши, вона відповіла:
— Чарівник приводив до мене дівчинку Озму, коли вона була ще зовсім маленька, і попросив, щоб я її сховала.
— Так я й думала, — незворушно промовила Глінда. — Чим він тобі за це віддячив?
— Він навчив мене всіляких штучок, які знав сам. Деякі з них справді чогось та й варті, а деякі були звичайним шахруванням, але я дотримала свого слова.
— Що ти зробила з дівчинкою? — запитала Глінда, і всі напружено подалися вперед, щоб не пропустити жодного слова з її відповіді.
— Я наклала на неї чари, — пролопотіла баба Момбі.
— Які чари?
— Я перетворила її на… на… на… — затиналася стара.
— На кого? — не відступала Глінда.
— На хлопця! — ледь чутно вимовила Момбі.
— На хлопця! — хором ахнули всі, а потім, згадавши, що Чіп був вихованцем старої Момбі чи не з пелюшок, наче за командою обернулися до хлопця.
— Так, — кивнула стара відьма, — це і є Принцеса Озма — те саме дитинча, яке приводив до мене Чарівник Смарагдового міста, узурпатор престолу. Вона — законна спадкоємиця трону! — і стара довгим кощавим пальцем показала на Чіпа.
— Я?! — здивовано закричав Чіп. — Ні, я не Принцеса Озма, я взагалі не дівчинка!
Глінда усміхнулася, підійшла до Чіпа й узяла його худорляву і засмаглу руку в свою — тоненьку і білу.
— Зараз ти й справді не дівчинка, — сказала вона лагідно, — адже стара Момбі обернула тебе на хлопця. Проте на світ ти з'явився дівчиною, і не просто дівчиною, а Принцесою, і, щоб стати Королевою, доведеться тобі повернутися до попереднього вигляду.
— Ні, нехай Королевою буде Жинжур! — мало не заплакав Чіп. — А я хочу бути хлопцем і мандрувати далі з Солом'яником, Бляшаним Лісорубом, Брошковим Жуком і Джеком — і квит! А ще зі своєю улюбленою Козлою та Блазнюком! Не хочу бути дівчиськом!
— Не побивайся, старий, — заспокоював його Бляшаний Лісоруб. — Мені казали, бути дівчинкою зовсім не зле, і це не завадить нам і далі залишатися вірними друзями. Та й, чесно кажучи, дівчата завжди подобалися мені більше за хлопців.
— А вони нічим і не гірші, — докинув Солом'яник і лагідно погладив Чіпа по чуприні.
— Хлопці й дівчата однаково здібні до наук, — заявив Брошковий Жук. — Як я хотів би стати твоїм учителем, коли ти знову перетворишся на дівчинку!..
— Але ж послухай!.. — раптом захвилювався страхопуд. — Якщо ти будеш дівчиною, я вже ніколи не назву тебе своїм улюбленим татусем!
— Не назвеш, — погодився Чіп і розсміявся, незважаючи на свій неспокій, — та я за цим не побиватимусь. — Потім він обернувся до Глінди і, затинаючись, попросив: — А чи не можна було би спробувати побути дівчинкою, щоб тільки відчути, як це, розумієте? І щоб ви дали слово, що, коли мені це не сподобається, ви знову перетворите мене на хлопця.
— Взагалі, — відповіла Чаклунка, — мені це не під силу. Я ж ніколи нікого не перетворювала, бо це шахрайство, і жоден поважний чародій не напускатиме туману в очі всілякими перетвореннями. Тільки неперебірливі відьми цим не гребують, і я мушу просити стару Момбі зняти з тебе закляття і повернути колишній вигляд. І то будуть її останні чари.
Тепер, коли розкрилася її таємниця, бабега Момбі вже не переймалася подальшою Чіповою долею. Але вона боялася Чаклунчиного гніву, а хлопець запевнив, що, коли він стане Королевою Смарагдового міста, вона спокійно доживатиме віку. Тож відьма погодилася перетворити Чіпа на Принцесу Озму, і всі негайно стали готуватися до цього.
Глінда наказала, щоб посередині намету поставили її ліжко з паланкіном. На ліжко накидали цілу гору подушок у рожевих шовкових пошивках і затягнули все це тонесенькою рожевою завіскою, що огорнула ліжко численними складками.
Бабега Момбі дала Чіпові якогось зілля, і він одразу ж заснув глибоким сном без сновидінь. Жук і Лісоруб обережно поклали його на ліжко, вмостили на м'яких подушках і повністю, аби ніхто не бачив, завісили його рожевою накидкою. Після цього стара відьма сіла навпочіпки на землі, витягнула з-за пазухи якихось трав і розпалила з них невеличке вогнище. Коли трава прогоріла, баба Момбі сипонула в попелище пригорщу чарівного порошку, і намет відразу ж наповнився густим і пахучим фіалковим димом.
Дров'яна Козла, попри попередження стояти тихо, чхнула.
Всі уважно стежили за старою Момбі, а вона тим часом узялася наспівувати якісь римовані куплети, з яких ніхто не зрозумів ні слова. Доспівавши до кінця, вона почала бити над вогнищем поклони, уклонилася сім разів, тоді випросталася і голосно гукнула:
— Є-ова!
Випари розвіялися, повітря знову проясніло. Звідкись потягнуло свіжим вітерцем, рожеві завіски над ліжком легенько затремтіли, немов їх ворушив хтось усередині.
Глінда підійшла до ліжка і розсунула завіски. Ось вона схилилася над подушками, торкнулася чогось рукою, і над ліжком показалася юна дівчина, свіжа та прекрасна, як травневий ранок. Очі її блищали, мов пара діамантів, яскраво рожевіли губи, плечима розсипалося хвилясте золоте волосся, увінчане на голові тонкою діадемою, прикрашеною коштовним камінням. Її одяг із шовку був легкий, мов серпанок, а взута вона була у вишукані оксамитові черевички.