Юстина з прикладеною дашком до чола долонею дивиться від криниці на вулицю.
Веду очима за її поглядом, але вона дивиться крізь вулицю, довколишні будинки, сади й городи якось так далеко, що я навіть не розумію куди…
Київ,
березень-липень 2000 року
Замість заповіту
1
"Гуцулкою",
"коса"
Чи "арканом"
Йдуть думки твої через горби,
Отуди, де срібні тато й мама,
Де хати фамільні і гроби.
Отуди, де блискавок абсурди
Потрясають скали залюбки,
Де смереки розписали Шурден,
Мов космацькі відьми писанки,
Отуди, де рос цілющий бісер
Скапує у трав зелений глек,
Де вітриська вибігають з лісу —
І на шиях виснуть у смерек.
Отуди…
Куди?
Ніхто не знає,
Де тебе ніхто ще не любив,
Де душа себе наздоганяє,
І гроби фамільні.
І герби.
2
…і луска золота берези,
І зелені свічки смерек —
То є пишні й сумні імпрези
Дорогих твому серцю мекк.
То тверда і незрадна впертість
Між вітрів,
Верховинських псів.
…розстеліть мою душу по смерті
На полотнах оцих верхів.