Нашестя павичів

Страница 4 из 4

Диана Винн Джонс

— Я зайнята, — сказала вона. Але її потягнули за рукав, в особливій манері. Вона пішла із Деніелем Емануелем, залишаючи слід з борошна та з місива яєчної шкарлупи, і подивилася у телевізор. – Павичі, — сказала вона.

— Платти, — сказав Деніел Емануел. Він пішов у палісадник, де серед фрагментів машин думав про павича. Коли прийшов павич, він був синій та зелений та ніс свій хвіст, як спідницю кінозірки. Він став перед блискучим диском від колеса з машини та дивився на себе та вельми захоплювався собою. Деніел Емануел кивнув та подумав про паву. Вона прийшла, навшпиньки, як місіс Платт, що йшла за чиєюсь заблукавшою тваринкою. Деніел Емануел кивнув знову. – Павичі, — бурмотів він. – Сотні та сотні. – І він подумав, як тримає відчиненим розрив у живоплоті позаду теплиць містера Платта, щоб дозволити довгій, довгій черзі павичів та пав пройти навшпиньки до двору. Сотням, сотням…

Коли місіс О'Флаерті закінчила розбиратися із Ліндою, то відчула велике полегшення, знайшовши Деніеля Емануеля, що згорнувся калачиком та спав біля диску від колеса з машини.

— О, хіба він не янголя! – сказала вона.

А Платти раптово були завалені павичами. Вони сиділи рядками на даху котеджу, а сад був скупченням зеленого та коричневого, що ходило навшпиньках, перемішане із розпушеними хвостами та жахливим несподіваним верещанням павичів. Павичі залізли до теплиць. Вони вдерлися до будинку… Але задовго до цього, Холлі Сміт примчала додому, голосно повідомляючи новини. Місіс Сміт зателефонувала усім у Чіппінг Хенбері та всі дорослі негайно вдали з себе хворих та відіслали своїх дітлахів на футбольне поле. Місіс Вілліс кинула друкувати для інших людей, а замість цього друкувала новини, що приносив потік дітей на велосипедах. Джеймс та Сара скакали від будинку до будинку, розносячи маленькі зашифровані записки, які казали речі на кшталт: "ЩЕ ДВА ПРОЇШЛО КРІЗЬ ТЕПЛИЦІ" та "ЇЇ КЛЮНУЛИ" та "ЗАГАДИЛИ ВЕСЬ ДИВАН" та "ОДНА ЗНЕСЛА ЯЙЦЕ У ЇХНЬОМУ ТУАЛЕТІ" та "СІЛИ НА ТЕЛЕФОН КОЛИ ВОНИ НАМАГАЛИСЯ ВИКЛИКАТИ ВЕТЕРИНАРА".

Рядок зацікавлених голів спостерігав з-за живоплоту, як Платти намагалися вивести свою машину та відвести вантаж з павичів до ветеринара. Біганину, гонитву, крики, клекотання та хмари пір'я було важко описати. Записка місіс Вілліс підсумовувала: "ВОНИ НЕ ЗМОГЛИ". Тож, містер Платт намагався обійти усі будинки, щоб попросити допомоги. Здавалося, павичі полюбили його. Двадцятеро, або біля того, вірно слідували за ним від дверей до дверей та заглушали його голос криками, коли двері відчинялися. Містер Платт із сумом виявив, що всі, хто відчиняв двері, були одягнуті у піжами та тримали носовички біля своїх облич. Здавалося, прийшла епідемія грипу. Тож, він повернувся додому, у супроводі пташиного кортежу, і Платти чекали, поки павичі заберуться геть. Але вони не забралися. Якщо, як здавалося, з кожним днем їх не ставало більше.

Плати протрималися майже місяць, а потім виїхали. В той час усі видужали від грипу, щоб помахати на прощання їхній машині, коли вона від'їжджала, і павичі чіплялися за багажник на даху автомобіля, а ще більша кількість жваво брела та шльопала позаду. Той день для Лінди видався дивовижним. Місіс О'Флаерті була зворушена та здивована, що усі, здавалося, думали про частування для Лінди та Деніела Емануела.

Котедж Платтів все ще пустує, якщо не брати до уваги павичів, але деякі з павичів, здається, втратили до нього інтерес та побрели геть. З того часу, з'являються повідомлення про павичів то тут, то там, всюди по околицях Лондону. Це трапилося через те, що Деніел Емануел зовсім забув про них. Він почав ходити до школи, і зараз у нього є багато інших речей для роздумів. © NOVEMBER 2013 translated 69

0 – Якщо перекласти дослівно – "Чума павичів".

1 — Sooty – закопчений; чорний як сажа.

2 — Chunter — перекладається як "грюкати".

3 – містер Платт розповідає Біблійну історію про пророка Даніїла, якого кинули до рову з левами, але який залишився неушкоджений.

4 – автор — Джордж Елліот, англійська письменниця, справжнє ім'я Мері Енн Еванс. 22.11. 1819, маєток Арбер в графстві Ворікшир — 22.12.1880, Лондон.

5 – автор — Александр Дюма-батько.