Всі дружно ахнули і завмерли.
Одразу стало чути, як дзижчить та б'ється об скло муха — така запала тиша.
Лоб мовчки крутив головою, обводячи важким поглядом клас. Брови його були насуплені.
Гришка Гонобобель стояв у проході між партами якраз перед Антошкою, закриваючи його собою. Тому Вася Антошку не бачив. І продовжував мовчки похмуро озирати клас. Нерви у Гонобобеля не витримали.
— От він!.. Василь Васильович!..— вигукнув Гришка, обертаючись і виштовхуючи Антошку вперед.— Чого за мене ховаєшся?.. Ич!
Лоб, човгаючи ногами, попрямував до Антоші.
Четвертий "А" перестав дихати.
Вася протиснувся у прохід між партами впритул до Антоші. Заніс руку назад, наче для розмаху. Антоша зіщулився.
І раптом Лоб рвучко висмикнув руку і широко усміхнувся.
У руці в нього ... була цукерка.
— Нагороджую тебе "Тузиком"!.. За геройство.
Потім він обернувся до Гонобобеля:
— А ти — редиска! — і вліпив йому дзвінкого щигля.
Клас разом зітхнув і дружно засміявся.