Лиш Шепитарючки тут не видко. Віді, вона святим не требує, бо пишна та красна над усю челядь.
Але перед Івановим вівтарем горить Шепитарюччина свічка, а вона сама ходить ід газдам і газдиням, і шепотом запрошує їх чемними словами на обід за душу чоловічого дєді. Навіть панотець прошений. Будуть газди і газдині харчувати, будуть за панотцем молитви відмовляти. Буде покійникові душа радуватися…
А святий Іван межи челяддю та межи свічками упріває.
А панотець, що приязно службу править, що красно говорить:
– Дивіться, – каже, – люди, сонечко пражить землю та й випрасує з неї ягідку і рожу, а з тебе, хлопе, не годно випражити навіть вужечки. Але не тоту вужечку, що ліси і дараби в’яже, але тоту вужечку, що усіх хлопів у один нарід в’яже!
– Най же цес нарід кається, най свою Україну шанує!
– Най хлоп хлопа тримається, най свою віру держить.
– Най молиться за всіх Іванів, що за цю землю зі світа пішли!
Нарід їсть панотцеві слова і росте високо.
Та лишень закінчив панотець боже слово, а церква заметушилася.
Став мир до дверей пхатися, стали люди виходити, бо пішла погана чутка, що до трупарні коло церкви привезли жандарі мерця пороти.
Нарід глотиться, а жандарі кольбами у груди.
– Ба, кого ви, паничики, в трупарні поклали?
Жандарі здвигають плечима.
Але челядь прилипла до стін і через шпари розпізнала:
– Таже то твар Шепитарюкова!
– Ба, варе котрого?
– Івана Іванового.
– Цего, шо напроти Паладюкового груня?
– Того самого!
А Шепитарючка, як тото почула, та як не заверещить, аж трупарня здригалася:
– То його убив ревізор кривоустий!
– Брешеш, жінко, – боронили жандарі.
– Бігме, кривоустий, газду мені стратив!
Та й скочила понад кольби до трупарні, як громом підкинена.
Трупарня із жалю тріскає. А нарід ломить собі голову і руки.
Вийшов панотець з церкви, а жандарі його хап попід пахи та й просто до міста.
– Та за що нам панотця берете?
– За його казання!
– Того, що газду убив, на суд не ведете?
– Вам засій від того, пся кров собача!..
Приміточки (словничок) до новелі:
Стая – тимчасове житло пастухів, курінь
Ніхтолиця – ледащо
Всокотити – встерегти
Джерга – вовняне покривало
Відознати – відвідати
Зайдей – зайда
Фартушанка – міщанка (іронічно)
Теребилюлька – непотріб
Граничар – прикордонний вартовий
Жьиль – жаль
Подій – надій молока(овечий)
Маркотка – махорка
Хітар – кордон
Плай – гірська стежка
Вигулити – видобути, видурити
Спирати – стримувати
Натерхати – навантажити
Скорома – молоко
Горгани – довгасті хребти гір, завали каміння на шпилях гір
Нявка – мавка, лісова русалка
Чугайстир – лісовий дух
Арідник – чорт
Бербениця – діжка, бочка
Ерстити – хрестити
Ліса – тин
Дараба – пліт
Кольба –приклад гвинтівки
Бадіки – чоловіки
Чілідина – люди, родина
Маржинка – худоба