І тільки де-не-де виринала з Десни трудяща рука, ніби посилаючи живим свій останній привіт:
— Прощайте, товариші! Випливайте на берег! Випливайте, брати, та добре пометіться за Вітчизну! Та будьте щасливі, та неодмінно ж будьте щасливі... Потопаю...
І зникала трудяща рука в сивій воді, потопала.
А Чабан Петро з братами гуляє й нині над Десною, щоб же був здоровий, і сіє смерть німецьким окупантам українською щедрою рукою.
1942
« Первый Предыдущая Страница 5 из 5