— Але чому вам закортіло повернутися на острів? — запитала Дороті.
— А хіба ж ти не бачиш там Чарівної Квітки в золотому горщику? — відповів капітан Білл.
— Звичайно, бачу, і вона дуже гарна, просто чудесна.
— Так от, Трот і я прийшли сюди, щоб взяти цю чарівну рослину в подарунок Озмі на її день народження, і я зараз хочу заволодіти нею, щоб віднести до Смарагдового Міста.
— Прекрасно, — нетерпляче вигукнула Трот, — якщо ви тільки впевнені, що зможете це зробити! В усякому разі зовсім безпечно спробувати!
— Я також певен, що безпечно, бо я підв'язав корою свою ногу, — відповів моряк. — Та якщо все ж таки острів знову мене спіймає, я сподіваюсь, що Мудрець ще раз зможе виручити мене.
— Авжеж зможу, — погодився Мудрець. — У всякому разі, капітане Білл, якщо бажаєте спробувати, то рушайте, а ми стоятимемо т.ут і будемо пильнувати.
Моряк знову забрався на пліт і повеслував до чарівного острова, маючи намір пристати якнайближче до золотого горщика. Всі стежили з напруженою увагою, як він пройшов по землі, обхопив руками горщик і легко його підняв. Потім моряк повернувся назад і дуже обережно поставив горщик на пліт. Переміна місця, здавалося, зовсім не позначилась на Чарівній Квітці, бо коли капітан Білл взяв її, на ній саме розквітали нарциси, які по дорозі до плота змінились на тюльпани, а потім на гладіоли. Поки моряк веслував через річку до берега, де на нього чекали друзі, на рослині вже встигло змінитися сім різних видів квіток.
— Той чарівник, який поставив на цьому острові золотий горщик з квіткою, певно, ніколи не думав, що її може хтось забрати, — сказала Дороті.
— Він гадав, що тільки люди можуть зажадати цієї рослини, а коли будь-яка людина ступить за нею на острів, там вона й загине, — додав Мудрець.
— А тепер, — зауважила Трот, — нікому не захочеться йти на той острів і він уже не буде страшною пасткою.
— Дивіться! — вигукнув капітан Білл, переможно виносячи на берег чарівну рослину. — Якщо Озма матиме кращий подарунок на день народження, то хотів би я знати, що то буде!
— Це дуже вразить її, — сказала Дороті, зачаровано дивлячись на яскраві квіти й дивуючись з того, як вони міняються від кремових троянд до фіалок.
— Це вразить кожного у Смарагдовому Місті! — весело додала Трот. — І це буде подарунок Озмі від капітана Білла й від мене.
— По честі, дещо мусить перепасти і на мою долю, — заперечив Кришталевий Кіт. — Я відшукав цю річ, я привів вас до неї, я покликав сюди Мудреця, щоб він вас врятував, коли ви спіймались на острові.
— Твоя правда, — погодилась Трот, — і я про все це розповім Озмі, щоб вона знала, які прекрасні вчинки ти зробив.
Розділ двадцятий
Як мавпочки покарали Кришталевого Кота
— А тепер, — сказав Мудрець, — час рушати додому. Тільки як ми донесемо цей величезний золотий горщик? Цілком ясно, що капітан Білл не зможе цілу дорогу тримати його в руках.
— Атож, — погодився капітан Білл, — він таки справді важкенький. Я то можу його понести, але через кожні кілька хвилин мені доведеться спочивати.
— Можна поставити горщик вам на спину? — ласкавим голосом спитала Дороті Лякливого Лева.
— Не заперечую, якщо ви зумієте добре його прив'язати, — відповів лев.
— А якщо горщик упаде, — сказала Трот, — він може розбитись, і квітка поламається.
— Я його прилаштую, — пообіцяв капітан Білл. — Зараз вистружу широку дошку із стовбура якогось із оцих дерев, прив'яжу дошку левові до спини і поставлю на дошку.
Моряк одразу взявся за діло, але в нього був лише складаний ніж, і тому справа посувалась повільно.
Тоді Мудрець витяг із свого Чорного Саквояжа тоненьку пилочку, що сяяла, мов срібна, і наказав їй:
Швидко, пилочко, пиляй,
Своїх друзів виручай.
Попрацюй-но трошки,
Вистружи нам дошку,
Левові на спину,
Одвезти рослину —
Квіточку
Чарівну,
Всіх квіток
Царівну!
Негайно ж маленька пилочка почала рухатись і розпиляла колоду так швидко, що всі від подиву тільки ахнули. Здавалось, пилочка чудово розуміла, для чого саме потрібно дошку, бо в готовому вигляді вона виявилась плоскою зверху і вигнутою знизу так, що щільно прилягала до левової спини.
— Ач, як струже! — захоплено вигукнув капітан Білл. — Друже Мудрець, у вас, часом, не знайдеться ще однієї такої пилочки?
— Ні, — відповів Мудрець, ретельно протираючи чарівну пилочку шовковою хустинкою і ховаючи її знову в Чорний Саквояж. — Це єдина така пилочка в усьому світі, і коли б знайшлася подібна до неї, ця уже не була б такою дивовижною.
Вони прив'язали дошку левові до спини і капітан Білл обережно переніс на неї Чарівну Квітку.
— Щоб далі від біди, — сказав він, — я йтиму збоку лева і підтримуватиму горщик.
Трот і Дороті їхали разом на спині Голодного Тигра. поставивши між собою клітку з мавпочками. Але Мудрець і капітан Білл змушені були йти пішки, і через те процесія посувалася досить повільно. Кришталевий Кіт невдоволено буркотів, що так вони ніколи не доповзуть до Смарагдового Міста.
Спочатку кіт був дуже сердитий і хмурий, та не встигли вони далеко одійти, як уже кришталевий бешкетник знайшов собі веселу забавку. Довгі хвости мавпочок раз у раз вистромлялися крізь срібні грати клітки, і коли таке траплялось, Кришталевий Кіт спритно хапав їх лапами і тягнув до себе. Мавпочки веоещали, а Кришталевий Кіт заливався сміхом. Трот і Дороті намагались припинити ці недоречні жарти, та тільки вони одвертались, кіт знову смикав мавпочок за хвости, причому він був такий меткий і спритний, що мавпочки не встигали від нього тікати. Вони сердито лаяли кота і термосили грати клітки, але не могли вилізти, і кіт не переставав збиткуватися з них.
Коли ліс залишився позаду і наші друзі вийшли в степові простори Краю Жувачів, почало темніти, і вони змушені були стати табором на ніч, вибравши для цього зручну місцинку поблизу струмка. З допомогою своїх чарів Мудрець створив і поставив рядком на траві три намети, опорядивши їх усім необхідним, щоб друзям було якнайкраще. Середній намет призначався для Дороті і Трот. В ньому стояло два зручних білих ліжечка і два гарненьких стільчики. Другий намет, також з ліжками і стільцями, був для Мудреця та капітана Білла, а третій — для Голодного Тигра, Лякливого Лева, клітки з мавпочками і Кришталевого Кота. Перед наметами Мудрець розпалив вогнище і підвісив над ним чарівний казанок, з якого одразу почав витягати найрізноманітніші гарячі страви до вечері.