— Ти вибач, мамочко... Тільки того нічого немає і не було. Ось глянь!
Кажучи так, застромила Олянка за пояс руку і витягла звідти м'яку пухову хустку, складену вчетверо. І зразу статурою на дівчину обернулася. Як і колись була: струнка, гінка, мов лозина!
А тітуся Пріся сказала Олянці:
— Хустку все-таки мені поверни. Як-не-як — Михасів-бо подарунок.
Що там скоїлося у тій хаті в Оврама Уласовича!!! " Уже по всьому, як залишилися тільки вдвох, Оврам Уласович сказав бабі Оврамисі:
— Ну, то ж і Михась, я тобі скажу!..
До цього дня Оврам Уласович носив лихе серце проти Михася. Історії з каменем не міг подарувати парубкові, бо ж вихопив тоді у Оврама Уласовича шматок хліба просто з рота. Теперь уся ця пригода, як і причина з пуховою хусткою, іншим боком обернулася.
— Верткий і розумний, далекосяжний отой Михась,— сказав він бабі Оврамисі.— В цього Олянка не сидітиме в холодній хаті без куска хліба...
Думав ще й про інше. То, звісно, правда, що хлопець сам упорався з каменем. Але ж він і не зовсім ще майстер. Не всі уміння знає, не всі й секрети тямить. Раніше Оврам Уласович думав, що помре і життєвий досвід свій забере з собою в могилу. Зараз він ожив якось, зігрівся серцем. І грів цим серцем якраз Михася. Дуб після себе жолудя залишає в лісі, Оврам Уласович залишить після себе в млині Михася, який знатиме й умітиме все, що знає і уміє старий ветеран млинарської справи — Оврам Уласович.
Ну й поженили їх.
Жили вони в Шахівці по тому років з п'ятдесят. Михасеві сини теж у милини пішли, тільки вже не у водяні, а в парові. Дочок повіддавав у місто, на Низ. Всі за мельників та механіків повиходили. От.
1 Кобзівка — населений пункт, який входить до складу Ново-павлівської сільської Ради Красноградського району Харківської області.
2 Піщанка — село, центр Піщанської сільської Ради Красноградського району Харківської області Розташоване на околиці Краснограда вздовж автомагістралі Москва — Сімферополь.
3 Ясинувате — населений пункт Полтавської області, підпорядкований Микільській сільській Раді Полтавського району.