Млеко, од овці пастиру належноє...

Страница 2 из 2

Величковский Иван

азбучним зачинает. Не положені теж в нем ъ, ы, ь, Ђ, бо то

літери конечнії, а не початковії. Над то не положені суть і тії:

ζ, ψ, Θ, бо то літери грецькії, а не руськії

Тут мова пресвятої богородиці:

А з Благ Всіх Глубина

Д івая Єдина

Ж ивот Зачах Званним

І суса Избранним,

К оторий Людей Мною

Н а Обід Покою

Р айська Собираєт,

Т унє ОУщедряєт.

А тут мова наша ко Христу:

Умне Фенікс Христе,

Отче Царю Чисте,

Шествуй Щедротами,

Матерє Мольбами.

АКРОСТИХІС

єст вірш, котрий краєгранесієм, то єст початковими літерами,

ім'я сіє МАРІЯ ізображает, а до того і літери, яко то М, А, Р

і прочії, що значать, прозвиськом виражаєт

Мисліте, мисль імійте, но не мощно знати,

Аз, діва, како могох господа зачати.

Рци токмо со вірою, всяк христіянине,

Іже вся свідий, боже, ти віси єдине,

Аз, чиста єдина, діва ношу сина.

Таковий вірш не может зложитися римським язиком, бо у них літери не виражають слов.

АКРОСТИХІС ВТОРИЙ,

так же краєгранесієм тоє ж пречесное ім'я МАРІЯ виражаючий,

тілько першії мови в літерах числом замикаючий, яко то: М

значить "четиридесять", А — "єден", Р — "сто", і проч.

М. деньми землю одождивий

А. тойжде, Маріє, бог син твой правдивий.

Р. імат овець, причти к ним і мя, єдину,

І. дів со мудрими представ 'свому сину.

Я. любо і не в числі, бо без числа грішний,

Обаче числа святих да не буду внішний.

АКРОСТИХІС ТРЕТІЙ,

в котором не предніми літерами виражається тоє ім'я МАРІЯ,

як у вищих, але встяж в обох строках. Розділяється те ж ім'я

на силяби, а по кождой силябі починається мова подобною

силябою прешедшей силябі, якоби кождая силяба, що значить,

толкується

МА — мати блага, РІ — риза драга, Я — яже нас криєт,

МА — малодушних, РІ — ризонужних, Я — як руно, грієт.

МНОГОПРЕМІНИТЕЛЬНИЙ

єст вірш, которий кілька десять разій перемінятися может,

яко нижей обачиш. У римлян називається тот вірш протеус

Яко ниву рясно плоди украшають,

Тако діву красно роди ублажають.

Ниву рясно плоди украшають яко,

Діву красно роди ублажають тако.

Рясно плоди украшають яко ниву,

Красно роди ублажають тако діву.

Плоди украшають яко ниву рясно,

Роди ублажають тако діву красно.

Украшають яко ниву рясно плоди,

Ублажають тако діву красно роди.

Яко плоди рясно ниву украшають,

Тако роди красно діву ублажають.

Ниву украшають рясно плоди яко,

Діву ублажають красно роди тако.

Рясно яко плоди украшають ниву,

Красно тако роди ублажають діву.

Плоди яко ниву украшають рясно,

Роди тако діву ублажають красно.

СТОВП

В сем стовпі виражаються вірші од двох силяб

аж до тринадцяти

2. Діво, диво

3. всей землі! Приємлі

4. сію хвалу, любо малу,

5. праці моєя во честь твоєя

6. слави составленну, тебі освященну,

7. юже раб твой принесе не од мудра словесе,

8. но од серця чиста, права, занє твоя права слава.

9. Достойно тя ніктоже может восхвалити, всяк не возможет.

10. Твоя бо слава вишше всіх земних і наднебесних благоприємних

11. жителей уми, первая по бозі прісно блажима в роді вірних мнозі.

12. Ти єси стовп слави, пречистая діво, дивнійшеє миру над седьм дивов диво!

13. Седьм дивов погибоша — твоєя, о мати, стовп кріпості вовіки будет пребувати

ПРЕСІКАЄМИЙ

єст вірш, которий, єдні імена прєсікши,

другії імена посреді їх воміщаєт

М ногАя Із не СУщих Созда сеї твоРенІА

Д аДІм ХеРувИмСькую ТОму піСнь хВАленія.

МА ю Миру дАТИ Радость І соДІлоВАти слАдость.

ОСТАТНЯЯ ШТУЧКА

І суса Христа ВЕЛИЧаймО, яКО Ввесь єст СлАдКИЙ, зНаймо.

І з несОздАННа отця возсіявий чисте,

ВЕЛИЧ аю з матКОю тя, ВсеСладКИЙ Христе.

АВТОР ДО ЧИТЕЛЬНИКА

НА стрОЙ навспак цинобру. Єсли угадаєш,

горшИИ Кто з Сих, ВОвК, ЧИ ЛЕВ,

То мене познаєш.

Копець штучкам поетицьким,

составленним во честь божія матері

без конця.