— То краще пішли б та під'їли, — порадила Сексон, хоч добре знала, що його не так і легко позбутися.
Сексон майже не чула, що він казав. Вона раптом подумала, що дуже стомлена, дуже маленька і дуже квола поруч цього велетня. Невже він ніколи не дасть їй спокою? — розпачливо спитала вона сама в себе… І враз немовби все її майбутнє життя простелилося в неї перед очима: скрізь і завжди за нею назирцем постать і вид цього волохатого коваля.
— Годі, кізонько, не пручайтеся-бо, — провадив він далі.— Зараз славна літня пора, саме для весілля.
— Але ж я зовсім не збираюся йти за вас! — обурилася Сексон. — Я вже казала це вам тисячу разів.
— Ет, забудьте! Викиньте ці дурощі з голови! Звісно, ви підете за мене. Це факт. А зараз я скажу вам ще один факт. У п'ятницю ввечері ми з вами чкурнемо до Фріско. Там ковалі влаштовують бучну вечірку.
— Я й не збираюся, — заперечила Сексон.
— Ну, то зберетеся, — відказав упевнено Чарлі.— Повернемося з останнім пароплавом, і ви нагуляєтеся досхочу. Я приведу вам найкращих танцюристів. О, я не такий уже й зажерливий і добре знаю, що ви любите танцювати.
— Кажу ж бо вам, що я не можу, — знову промовила Сексон.
Він підозріливо глянув на неї з-під кущистих брів, що на переніссі зрослися в суцільну чорну смугу.
— Чому не можете?
— Я вже обіцяла, — відказала вона.
— Кому?
— Це вас не обходить, Чарлі Лонгу. Я не вільна, і край.
— Дуже обходить! Пам'ятаєте того нікчемного блазнюка бухгалтера? Ну, то не забувайте, як йому перепало.
— Будь ласка, дайте мені спокій! — з серця вирвалося в неї.— Невже ви й разу не можете бути порядніший?
Коваль глузливо засміявся.
— Якщо якийсь блазнюк надумав стати поміж нами, то я йому покажу, де раки зимують… Отже, в п'ятницю ввечері? Еге ж? А де?
— Не скажу.
— Де? — спитав він удруге.
Її губи були щільно стиснуті, а на щоках виступили червоні плями гніву.
— Чи ти ба! Ніби я й сам не вгадаю! Звичайно, в "Джерманії"! Гаразд, я буду там і проведу вас додому. Втямили? І краще скажіть вашому блазнюкові, нехай забирається до дідька, коли не хоче доброї прочуханки.
Сексон обурило це так, як тільки може обурити жіночу гордість негречне поводження її' кавалера, і вона ледве стрималася, щоб не крикнути Чарлі в лице славне ймення свого нового оборонця. Але враз і злякалась: Біллі проти кремезного Чарлі видається хлоп'ям. Принаймні таким їй видається. Вона згадала перше враження від його рук і глянула крадькома на руки цього чоловіка. Вони наче вдвоє більші за Біллині, а ще ж і вкриті волоссям, вони свідчать про величезну силу. Ні, Біллі не здолає подужати таку здорову звірину! І не треба, щоб вони мірялися силами. А потім у Сексон промайнула несмілива надія, що, може, таємнича, неймовірна спритність, притаманна боксерам, якось допоможе Біллі провчити цього забіяку і визволить її від нього. Вона зиркнула на Чарлі ще раз, і знову сумнів узяв її. Які ж то широкі в нього плечі, не даремно ж розпирають піджак дужі м'язи, а біцепси горбом стоять під рукавами!
— Якщо ви тільки здіймете руку на кого-небудь, із ким я… — почала вона.
— Йому, звісно, добре перепаде, — ошкірився Лонг. — Котюзі по заслузі. Кожному блазнюкові, що стає між хлопцем та його дівчиною, треба дати прочуханки.
— Але я не ваша дівчина і, що б ви там не казали, ніколи нею не буду.
— Лютуйте, голубонько, — кивнув він схвально. — І це мені в вас до вподоби. — У-у, яка гаряча! Люблю жінок з перцем! А то ж нащо чоловікові якась гладка корова? Еге ж, колода мертвецька! А ви в мене жива, та ще й така запекла!
Сексон зупинилась біля свого будинку й поклала руку на хвіртку.
— Прощавайте, — сказала вона. — Мені час додому.
— Виходьте пізніше, погуляємо в Айдор-парку, — запропонував він.
— Ні, я щось нездужаю. Повечеряю і одразу до ліжка.
— Ага, — глузливо прокоментував він. — Набираєтеся сили, щоб завтра ввечері гасати, еге ж?
Вона нетерпляче стукнула хвірткою і ввійшла на подвір'я.
— Я вас попередив, — додав він, — Якщо ви підете завтра не зі мною, хтось буде битий.
— Сподіваюся, що ви, — дала вона йому відкоша.
Він закинув голову назад, зареготався і, випнувши могутні груди, підважив свої ручиська. Цей рух нагадав їй бридку здоровезну мавпу, яку вона бачила колись у цирку.
— Що ж, бувайте! — сказав він. — Побачимося завтра ввечері в "Джерманії".
— Я не казала вам, що буду саме в тій залі.
— Але й не казали, що не будете. Дарма, — я однаково прийду і проведу вас додому, так і знайте. Та не забудьте залишити для мене якнайбільше вальсів. Оце так. А лютуватись — лютуйте собі на здоров'я, це вам личить!
РОЗДІЛ VIII
Коли музика змовкла, Сексон, спираючись на руку Біллі, зупинилася з ним коло широких дверей до танцювальної зали. Вони шукали вільного місця сісти. Аж раптом де не взявся Чарлі Лонг; очевидячки, оце тільки прийшовши сюди, він заступив їм дорогу.
— То це ти — перечепа, га? — сердито вигукнув він, і його брови погрозливо стиснулись.
— Хто? Я? — спокійно спитав Біллі.— Помиляєшся, молодче. Я ні до кого не чіпляюсь.
— Я тобі голову провалю, як зараз же відси не заберешся!
— Мені зовсім не хочеться з головою розлучатися, — протяжно відказав Біллі.— Ходімо, Сексон. Це сусідство аж ніяк нам не пасує.
Він хотів був пройти, але Лонг ізнов заступив їм дорогу.
— Ти ще занадто свіжий, хлопче! — гаркнув він. — Тра' тебе підсолити. Второпав?
Біллі почухав потилицю і, вдаючи здивованого, промовив:
— Ні, не второпав. Про що це ти?
Але здоровезний коваль презирливо відвернувся від нього й звернувся до Сексон.
— Ходіть-но сюди. Покажіть вашу картку.
— Ви хочете з ним танцювати? — спитав Біллі.
Вона похитала головою.
— Вельми шкодую, молодче, нічого не вдієш, — сказав Біллі, пробуючи знову пройти.
Та коваль утретє заступив їм дорогу.
— Слухай, манджай на своїх двоїх, — спокійно сказав Біллі.— Поки вони ще цілі.
Лонг мало не кинувся на нього; руки йому стиснулись у кулаки, одну руку подав він назад, готуючись завдати удару, а плечі й груди випнув. Але тут мимоволі спинився, глянувши на Біллі, що не зрушив із місця: холодні, мов затьмарені, очі Біллі дивились байдуже перед себе, жоден м'яз його не здригнувся. Здавалося навіть, що він не помічає погрозливих замірів. Це було щось зовсім нове в Лонговій практиці.