744] Все-таки цей Рятівник був прибульцем у наших святинях,-
745] Цезар став богом на рідній землі. Та не Марс і не тога,-
746] Хоч незрівнянний був тут, як і там,— не звитяжницькі війни.
747] Не громадянські діла і не звершень окрилена слава
748] Перетворили його на незнану зорю, на комету,-
749] Ні, він засяяв нащадком своїм: із діянь величавих
750] Найвидатніше — що саме його йменував своїм сином.
751] Чи важливіше, скажіть, моревладних приборкати бритів.
752] Дальню ріку — семигирловий Ніл, де зростає папірус.
753] На переможних пройти кораблях; нумідійців зухвалих
754] І кініфійського Юбу, і Понт, Мітрідатами гордий,-
755] Всіх подолати, зробити набутком народу Квіріна,
756] Бути достойним численних тріумфів, численні — відбувши.
757] Ніж породити такого вождя, за чийого правління
758] Роду людському, всевишні боги, ви так щедро сприяли!
759] Щоб не походив цей муж од людського, од смертного сім я.
760] Той мусив стати безсмертним. Помітила те злотосяйна
761] Мати Енея, помітила те, що нависла жорстока
762] Смерть над верховним жерцем, що піднесено змовницьку зброю,
763] Зблідла й, кого б із богів не зустріла, сумна, по дорозі,-
764] "Глянь,— нарікала,— з яким-то завзяттям кують проти мене
765] Лихо, з яким-то лукавством на голову мітять єдину,
766] Що залишилася нині мені від Іула-дарданця!
767] Доки ж то мають одну лиш мене обсідати турботи?
768] То мене буйний Тідід калідонським поранює списом,
769] То непокоять погано захищені >мури троянські,
770] То, безпорадна, дивлюсь, як мій син, по морях наблукавшись.
771] До безгомінного краю спускається, в темні оселі;
772] З Турном, рутульським вождем, а по правді — з Юноною радше
773] Вперту провадить війну. Та навіщо пригадую давні
774] Прикрощі роду мого? Не колишній — сьогоднішній острах
775] Душу гнітить: онде гострять мечі проти мене злочинці!
776] Ви ж зупиніть їх, молю! Одверніть лиходійство жахливе!
777] Вести вогонь хай не згасне, залитий понтифіка кровю!"
778] Місця на небі собі не знаходячи, тужить Венера — [277]
779] І сколихнула Всевишнім серця, але сестер одвічних
780] Присуди сплетено так, що й богам розірвати їх годі.
781] Все ж виявляють близької біди недвозначні знамення:
782] Кажуть, у хмарах важких наче зброя раз по раз бряжчала.
783] Труби та грізні роги подавали свій голос із неба,
784] Передвіщаючи гріх. Навіть сонце, сумне та поблякле,
785] Світло мертвотно-бліде по тривожній землі розсівало.
786] Серед зірок де-не-де смолоскипи зринали багряні.
787] З хмар дощових опадали на землю криваві краплини.
788] Темною ржею на досвітку й Люціфер голубоокий
789] Всіяний був; було кров ю забризкане й місячне коло.
790] Пугач могильний на кожному кроці стогнав лиховісно.
791] Слізьми спливали обличчя богів із слонової кості.
792] Кажуть, то спів, то погроза в священних гаях розлягались.
793] Жертва на користь не йшла. Про страшні потрясіння звіщало
794] Хворе нутро; перетнутою лезом бувала й печінка.
795] Всюди — на площі міській, біля кожного дому та храму
796] Пси завивали вночі; потривожені тіні померлих,
797] Кажуть, никали, німі, вулицями й здригалося Місто.
798] Не відвернули, однак, ні насильства, ні рішення Долі
799] Перестороги богів. Лиходії до храму святого
800] З голим мечем увійшли! Не знайшли для переступу й крові
801] Іншого місця на цілий наш Рим — лиш оселю сенату!
802] Щойно тоді Кітерея, сплеснувши руками, в розпуці
803] Б'є себе в груди, нащадка окутати хмарою хоче,-
804] Так, як Паріса від гніву Атріда колись приховала,
805] Як непомітно 'й Енея спасла від меча Діомеда.
806] Батько ж їй каже таке:"Проти Долі незборної хочеш,
807] Доню, піднятись, одна? Завіта'й-но до сестер могутніх,
808] Трьох віковічних богинь: на основі стійкій там обширний
809] Стіл, а на ньому — події, вкарбовані в мідь та залізо.
810] Вічні, незгладні вони; ні громів, які небо стрясають,
811] Ні блискавиць, ані поштовхів жодних вони не бояться.
812] В крицю вкарбовано там і твого божественного роду
813] Суджений Долею шлях. Я про нього читав і затямив,
814] Тож і тобі сповіщу про майбутнє твого покоління.
815] Той, чия доля тебе непокоїть, завершує нині
816] Вік свій — усі ті роки, що належать землі, Кітереє.
817] Вступить він богом на небо й у храмах шанований буде,
818] Вдячний тобі за це й сину, що, ймення його перейнявши,
819] Прийме на плечі державний тягар і за батька звитяжним
820] Месником стане, бо я буду з ним невідступно на війнах
821] Ласки попросять у нього, вождя, по виснажній облозі
822] Мури Мутіни, подавшись; його і Фарсал пригадає;
823] Кров' ю пролитою зросяться знов ематійські Філіппи.
824] ймення гучне заніміє на дні Сіцілійського моря. [278]
825] З римським вождем надаремно побравшись, впаде єгиптянка,
826] Повна шалених надій, і розвіються п яні погрози,
827] Нібито має Канопові наш Капітолій служити.
828] Втім, чи назву тут чужинців усіх, що на схід і на захід
829] Від Океану живуть? Де людина селитися може,-
830] Там буде влада його; буде й море йому слугувати.
831] Миром осяявши землі довкіл, на права горожанські
832] Зверне думки свої й найсправедливіші видасть закони-.
833] Прикладом власним поправивши звичаї, зверне, провидець,
834] Зір на прийдешні віки; покоління наступні побачить
835] І побажає, щоб син, осяйної дружини нащадок,
836] Разом з ім ям перейняв і про Рим невсипущу турботу.
837] Тільки тоді, як зрівняється віком із старцем пілоським.
838] Небо підхопить його, між родинні сузір я помістить...
839] Цю ж його душу стійку, що з грудей вилітає крізь рани,
840] Зоряним сяйвом зроби, хай на наш Капітолій, на форум
841] Вічно з небесних осель споглядає божественний Юлій!"