— Куховарка абияка? — жваво підхопила місіс Коррі.
— Абияка? — зневажливо сказала Мері Поппінс— Це не те слово.
— Ага! — місіс Коррі приклала палець до носа й прибрала мудрого вигляду. Тоді сказала: — Ну, люба моя міс Поппінс, для мене це були дуже приємні відвідини, і я певна, що й мої дівчатка також щиро вдоволені. — Вона хитнула головою на своїх сумних здоровенних дочок. — І сподіваюсь, що ви скоро знов прийдете, еге ж? — усі: і Джейн, і Майкл, і маленькі! А коржики ви донесете? — звернулася вона до Джейн і Майкла.
Вони ствердно кивнули. Місіс Коррі підступила до дітей ближче і подивилася на них якимось загадковим, поважним і допитливим поглядом.
— А ось що мені цікаво, — повільно мовила вона.— Що ви зробите з паперовими зірочками?
— О, ми їх ніде не дінемо, — сказала Джейн. — Ми складаємо зірочки.
— Ах, он як, складаєте? А де ж ви їх держите? — очі місіс Коррі були приплющені, але дивилися ще гостріш, як досі.
— Ну, — почала Джейн, — я свої — під носовими хусточками у верхній лівій шухляді комода.
— А я в шафі, на нижній полиці, в коробці з-під черевиків.
— Верхня ліва шухляда в комоді і коробка з-під черевиків у шафі, — повагом промовила місіс Коррі, ніби запам'ятовуючи це. Потім вона перевела погляд на Мері Поппінс і легенько кивнула їй головою. І Мері Поппінс ледь помітно кивнула у відповідь.
Вони ніби мовчки про щось змовилися.
— Ну, — весело сказала місіс Коррі, — це страх як цікаво. Ви й не здогадуєтесь, яка це для мене втіха, що ви збираєте зірочки. Я це запам'ятаю. Мушу вам сказати, я пам'ятаю все, навіть — що Гай Фокс їв на обід кожної другої неділі місяця. А тепер бувайте здорові. Приходьте якнайскоріше. Я на вас чекаю!
Голосочок місіс Коррі лунав дедалі тихіше, все завмираючи, а тоді зовсім затих, — незчувшись, як і коли, Джейн з Майклом опинилися на вулиці: вони йшли за Мері Поппінс, що знов читала свій список.
Діти озирнулись назад.
— Слухай, Джейн, — здивовано сказав Майкл, — її й сліду немає!
— Отож я й дивлюся, — розгублено озвалася Джейн.
І справді, крамнички не було. Вона десь зникла.
— Дивина! — сказала Джейн.
— А то ні? — підхопив Майкл. — Ну, зате коржики добрі!
І вони обоє так узялися до коржиків — заходились вигризати з них чоловічка, квітку, чайничок, — що незабаром забули, як та крамничка дивно зникла.
Та їм довелося згадати про все це вночі, коли давно вже погасили світло і вважалося, що діти міцно сплять.
— Джейн, Джейн, — зашепотів Майкл. — Хтось наче скрадається сходами, ось послухай!
— Ц-с-с! — цитьнула з свого ліжка Джейн, бо й вона чула чиюсь ходу.
Та ось двері відчинилися, ледь рипнувши, і хтось увійшов до кімнати. Це була Мері Поппінс у пальті й капелюшку — готова до виходу. Вона швидко, але дуже легесенько, сторожко перейшла кімнату. Джейн з Майклом завмерли в ліжках і стежили за нею напівзаплющеними очима.
Ось вона підбігла до комода, витягла шухляду і зараз же засунула. Тоді навшпиньки підійшла до шафи, відчинила її і щось туди поклала чи щось узяла звідти, — діти не побачили. Шух! Дверцята шафи умить зачинилися, і Мері Поппінс швидко вийшла з кімнати.
Майкл сів у ліжку.
— Що вона робила? — лунко прошепотів він до Джейн.
— Не знаю. Може, забула рукавички або черевички, або... — Джейн раптом замовкла. — Майкле, чуєш?
Знизу, так ніби з садка, вони почули чиїсь голоси: там стиха, дуже поважно й захоплено про щось перемовлялися.
Джейн миттю скочила з постелі й поманила Майкла. Вони босоніж підкралися до вікна і визирнули надвір. Внизу у Вуличці перед їхньою хвірткою стояла одна невеличка і дві здоровенні постаті.
— Місіс Коррі з міс Фенні й міс Енні! — пошепки сказала Джейн.
І то справді були вони. Така кумедна трійця! Місіс Коррі заглядала крізь хвіртку Будинку Номер Сімнадцять. На велетенському плечі міс Фенні гойдалися дві довжелезні драбини, а міс Енні тримала в одній руці здоровенне відро із чимось таким, ніби клей, а в другій — величезну малярську щітку.
Дітям, що стояли біля вікна, сховавшись за завісою, було виразно чути голоси внизу.
— Вона бариться! — сердито й занепокоєно сказала місіс Коррі.
— Може, — несміливо почала міс Фенні, зручніше примощуючи на плечі драбину, — може, хто з дітей захворів, і їй ніяк було...
— ...вийти вчасно, — неспокійно закінчила замість сестри міс Енні.
— Тихо! — грізно озвалась місіс Коррі, і Джейн з Майклом, почувши, як вона прошепотіла щось про "недолугих жираф", одразу збагнули, що то вона про своїх сердешних дочок.
— Ц-с-с! — цитьнула раптом місіс Коррі і прислухалась, перехиливши голову набік, мов пташеня.
Тихесенько відчинились і знов зачинилися надвірні двері, і на доріжці до хвіртки почулася чиясь хода. Місіс Коррі заусміхалася й замахала рукою, побачивши Мері Поппінс, що підходила до них з кошиком у руці. А в кошику вона несла щось таке, від чого, здавалось, розходилося тьмяне таємниче світло.
— Мерщій, мерщій, нам треба квапитися, часу обмаль! — сказала місіс Коррі і взяла Мері Поппінс під руку. — Ворушіться жвавіш, ви, недотепи!
І вона кинулася вперед, а за нею рушили міс Фенні й міс Енні. Вони видимо намагались ворушитися якнайжвавіше, але це в них не дуже виходило.
Обидві незграбно плентались позаду матері та Мері Поппінс, зігнувшись під своєю ношею.
Джейн з Майклом побачили, як усі четверо пройшли Вишневою Вуличкою, тоді звернули трохи ліворуч і вийшли на пагорб. Там, нагорі, де вже не було будинків, а тільки росла трава й конюшина, гурток зупинився.
Міс Енні поставила додолу відро з клеєм, а міс Фенні скинула з плеча драбини й поставила їх сторч. Потім сама вона взялась тримати одну, а міс Фенні другу.
— Що це вони збираються робити? — не втерпів Майкл. Він аж рота роззявив з дива.
Але Джейн навіть не довелось йому відповідати, бо наступної ж миті він і сам усе побачив.
Тільки-но міс Фенні та міс Енні прилаштували драбини так, що вони одним кінцем стояли на землі, а другим уперлися в небо, місіс Коррі, підхопивши однією рукою кінчик сукні, а другою відро з клеєм, ступнула на нижній щабель однієї драбини й побралася догори. Мері Поппінс із кошиком у руці полізла вгору другою.
Далі Джейн з Майклом побачили щось небувале. Вибравшись на вершечок драбини, місіс Коррі вмочила щітку в клей і мазнула по небі. А Мері Поппінс узяла з кошика щось блискуче і приліпила на те місце.