Ментальність орди

Страница 59 из 66

Гуцало Евгений

Й серце розбиває.

Розбиває,та не вип'є

Живущої крові, —

Воно знову оживає,

І сміється знову!

Але скільки можна пити оту чеченську кров? Майже два століття. Чи це вже похмілля, яке не минає, бо ніколи не мине? А після гарячої чеченської крові чиєю ще гарячою захочеться впитись, бо ж не можна обірвати безперервний процес криваво­го похмілля?

XIV. 4 листопада 1908 року О. Блок у вірші "Россия" писав:

Россия, нищая Россия,

Мне избы серые твои,

Твои мне песни ветровые —

Как слезы первые любви!

Тебя жалеть я не умею

И крест свой бережно несу...

Какому хочешь чародею

Отдай разбойную красу!

Пускай заманит и обманет, —

Не пропадешь, не сгинешь ты,

И лишь забота затуманит

Твои прекрасные черты...

Отже, як пише поет, "какому хочешь чародею отдай разбой­ную красу... пускай заманит и обманет, — не пропадешь, не сги­нешь ты". Знаємо, всяким "чародіям" віддавала вона свою "роз­бійну красу". Знаємо, заманювали й обманювали, та ще ж річ і в тому, що вона сама собі на голову кликала всілякого штибу заманювачів та обманювачів, така вже її особливість, що зі свого нут­ра народжувала їх — і хіба це не було перманентним станом її пропадання і вічно триваючим станом її загибелі? Й так само, здається, сьогодні відбувається, що на авансцені її новітньої іс­торії, як завжди, є гострий попит на її "розбійну красу", й фалан­гу цих заманювачів та обманювачів вона спородила зі свого живородящого лона, й укотре ми є свідками її розкладу й руйнації, які... комусь хотілося б сприймати за нове становлення, бо ж за­вжди хочеться сподіватися цього конструктивного становлення, прогресу... але чи ідея нового прогресу знову не обернеться ідеєю викривленого, спотвореного прогресу, й вираз доброзичливого очікування на наших обличчях не перетвориться на конвульсій­ну гримасу жаху та болю?

1995

ВСЯКА ХУРДА-МУРДА— АБО Ж

ЧИ СТАМБУЛ — СТОЛИЦЯ РОСІЇ?

У цій статті, як пересвідчитеся, не обійтися без цитат, бо, власне, підбір цитат і складає суть статті "Всяка хурда-мурда...".

Відомо, "великий пролетарський письменник" М. Горький казав про свій народ, що це "народ злодіїв, волоцюг і розбишак". Очевидно, йому для такої прискіпливої рентгеноскопії рідного народу давала підстави як обізнаність з побутом, так і з ближ­чою, дальшою й зовсім далекою історією: побут був як дзеркало історії, а історія була як дзеркало побуту, що нічим не відрізня­лися одне від одного.

Воістину багатостраждальний Київ — "матерь городов рус­ских"! Відомо, якого сплюндрування і знищення зазнала "ма­терь" від засновника Москви київського князя Юрія Долгоруко­го. Відомо, то князь суздальський Андрій Боголюбський піддав "матерь" ще жахливішій вівісекції, коли його озвірілі орди нищи­ли в Києві все живе, всі християнські храми. Відомо, як ленін­ський емісар Муравйов побивав снарядами і розстрілював "ма­терь" під час громадянської війни. Відомо, з якою заповзятливістю сталінський емісар Постишев з допомогою вибухівки пустив у повітря собори тисячолітньої християнської релігії "матери". Не менш успішно "обустраивал" Росію в серці "матери" Лазар Каганович. А тепер "как нам обустроить Россию"? І дехто доду­мується до того, що порятувати імперію можна, відновивши істо­ричну минувшину і перенісши столицю з Москви до Києва, а новітню модернізовану імперію назвавши Київською Руссю. Бідна "матерь": якби реалізувалась подібна маячня — в голові у "матери" не зосталося б навіть надії на воскресіння.

По-різному цивілізуються народи, а от чи можна сказати про нашого великого північного сусіда, що він цивілізувався? Сумні­ваюся. А чи він, як і колись, зостався ловецько-бродячим наро­дом? Мабуть, так. Ось як про свій ловецько-бродячий народ пи­сав російський прозаїк Артем Веселий у романі "Гуляй Волга", де йдеться про Єрмака — завойовника Сибіру.

"Закормили, задарили Строгановы казаков. Разделившись на малы отряды, несли казаки по острожкам сторожевую службу и показывали свою казачью правду .

Бунтовали на Каме черемисы и башкирцы, задавленные непо­сильным ясаком. Казаки к ним сплавали — самых пущих перевеша­ли, остальных всяко настращали и обложили двойной данью.

Таясь, как волк, по чащобам, приходил под Чусовской городок и под Сылвенский острожок мурза Бегбелий с вогулами и остяка­ми. Казаки тех налетчиков перебили из головы в голову, а самого Бегбелия поймали и в земляной тюрьме ему жить указали.

Украдом, пустясь на многие хитрости и козни, приходил под Пермь мурза Кихек с тюменскими татарами и косвинскими зы­рянами. Казаки и этих находцев переловили, перебили, а самого Кихека сотник Черкиз застрелил на приступе в припор ружья.

Согнали казаки с дедовых стойбищ иранских и сылвенских татар и остяков. Строгановы на тех землях расселили своих людей, приставив их к соляному и пашенному делу.

Жители одного лесного аула не захотели уходить с обжитых мест и, усоветовавшись, нарыли земляные норы, укрепя их жер­дяными подпорами, и спрятались туда со всеми животами и со всем имением своим. К храбрующим казакам жители выслали одетого в смертную одежду древнего старика, он пал на колени и сказал:

Мы живем тут с искони веков и крепко привержены к бо­лотам, к лесам и травным удолиям своим...

Казаки дивились тишине точно вымершего аула и стали вы­спрашивать старика, много ли у них богатства и куда попрята­ли девок.

...в озере рыбу ловим, по лесам зверя бьем, тем и кормимся. Мы злодействуя не ходили на войну, и к нам злодействуя никто не приходил войною.

Иван Задня-Улица опрокинул его пинком, — носок сапога Ива­нова был окован медью, — и взревел:

Глаза нам не отводи! Кожи, где чего есть!

Старик бормотал свое:

Обираем по лесу дикий мед да лубья дерем, смолу гоним да пиво варим, молимся...

Илюшко Чаграй за волосы поднял его с земли.

Сказывай, коли хочешь жив быть, где ваши девки, где зве­робойная снасть, где всякая хурда-мурда?

Посол понял, что кротостью их не возьмешь, и начал пле­ваться, ругаться и выкрикивать заклятья и наговоры косвинских и кондинских колдунов:

Захлебнуться бы вам своими грехами, горячие угли вам в гла­за, сосновые иглы в печень, в кости ломота!.. Тьфу, тьфу, тьфу!.. Камни и пеньки вам и брюхо, муравьи с семи полей в глаза, рак в бороду! Тоскою, как дымом, да застит и разъест глаза ваши!