Мене називають Червоний

Страница 147 из 149

Орхан Памук Феррит

27

Меддах — народний оповідач.

28

Мевліт — похоронний обряд, який здійснюється сорокового дня після смерті і під час якого читають житіє Магомета в мечеті або вдома.

29

Імам — настоятель мечеті, старший мулла, який керує богослужінням.

30

Дервіші (букв.: бідняк, жебрак — перс.) — прибічники суфізму (містичної течії в ісламі), які вели аскетичний, жебрацько-бродяжницький спосіб життя.

31

Мевлеві, Халветі, Календері — дервішські ордени.

32

Хаджі — мусульманин, який здійснив хадж (паломництво) в Мекку.

33

Ваїз — проповідник (араб.).

34

Абдест — у мусульман ритуальне обмивання перед молитвою.

35

"Печера", вісімнадцята сура Корану.

36

Мініатюра (від лат. minium) — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До мініатюри належать і книжкові ілюстрації.

37

Камапеддін Бехзат (близько 1455–1535/36) — засновник Тебрізької школи мініатюристів.

38

Герат — місто на території сучасного Афганістану. Центр середньовічної мусульманської мініатюри. Заснування міста приписують Олександру Македонянину.

39

Нізамі Гянджеві — Абу Мухаммед Ільяс Ібн Юсуф (близько 1141, м. Гянджа — 12.03.1203, там само) — азербайджанський поет і мислитель. Писав перською мовою. Його головний твір "П'ятериця" ("Хамсе") складається з п'яти поем, серед яких — "Хосров і Ширін".

40

Абулькасим Мансур Фірдоусі (між 932 і 943 — між 1020 і 1026) — перський і таджицький поет. З 976 року продовжував епічну поему "Шахнаме" ("Книга царів"), розпочату поетом Дакікі.

41

Шираз — місто на південному заході Ірану.

42

Еніште (тур.) — тут: чоловік тітки, дядько.

43

Аксарай — район у європейській частині Стамбула, на березі Босфору.

44

Мешхед — місто на північному сході Ірану.

45

Халеб — місто на північному заході Сирії.

46

Аббас 1 (1571–1629) — шах Ірану з династії Сефевідів.

47

Джелаль-ад-дін Акбар — правитель імперії Моголів в Індії.

48

Сипахії — в Османській імперії воїни кавалерійських загонів, які в XV–XVIII ст. входили до регулярного війська.

49

Перекладається як "Книга мертвих" або "Книга душ" (араб.).

50

Тимарджі — феодал, власник тимару (феодального володіння).

51

Сур — доля; наме (арх.) — письмо; сурнаме (тур.) — письмо про долю.

52

Келебек — Метелик, Зейтін — Маслина, Лейлек — Журавель, Заріф — Витончений (тур.).

53

Міндер — подушка для сидіння на підлозі (тур.).

54

Хіджра — втеча Магомета з Мекки в Медіну, де була заснована перша мусульманська громада (622 p.); вважається початком мусульманського літочислення.

55

Купа — місто на південному заході Туреччини.

56

Кавук — давній головний убір, на який намотувалася чалма.

57

В Османській імперії іновірці примусово носили вбрання певного кольору та крою.

58

Кушак — довгий турецький пояс на зразок козацького, яким обмотувалися довкола поперека.

59

Чаршаф — легкий серпанок, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг.

60

Улудаг — гора на північному заході Туреччини.

61

Мається на увазі Гарун аль-Рашид (роки правління 786–809), мусульманський халіф, ласий до розкошів і задоволень.

62

Кадій — суддя шаріатського суду.

63

Шах Тахмасп І (1514–1576) — перський шах, син шаха Ізмаїла, посів трон після смерті батька. В 1548 році переніс столицю держави Сефевідів з Тебріза до Казвіна.

64

Османи — династія турецьких султанів, заснована Османом І Газі (близько 1258–1324 або 1326).

65

Месневі (араб. здвоєння) — у ліриці східних народів велика за обсягом героїчна або філософсько-дидактична поема, написана двовіршем за схемою суміжного римування.

66

Джамі Абдуррахман Нуріддін Ібн Ахмад (1414, Хорасан — 1492, Герат) — перський і таджицький поет, філолог, філософ-суфій і музикознавець. Після смерті був канонізований.

67

Ісфаган — місто в центральній частині сучасного Ірану.

68

Сівас — місто в центральній частині Анатолійського півострова.

69

Дев — у турецькому (і не тільки) фольклорі — злий дух, чудовисько, демон.

70

Харам (араб. заборонене) — комплекс обмежень і заборон, які накладаються на мусульманина.

71

Мухаммед аль-Ґазалі (1058/59–1111) — мусульманський філософ, один із засновників суфізму, також відомий у середньовічній астролого-астрономії.

72

Айя-Софія — пам'ятка візантійської архітектури. Споруджена у 532–537 роках у Константинополі (Стамбул) будівничими Анфімієм з Тралл та Ісидором з Мілета. У XV ст. турки перетворили храм на мечеть, у XVI–XVIII ст. прибудували чотири мінарети.

73

Джуббе — мантія (тур.).

74

Дефтердар — чиновник, що розпоряджається фінансами (перс., тур.).

75

Ван — давнє місто Закавказзя, тепер на території Туреччини.

76

Тифліс — колишня назва міста Тбілісі.

77

Окка — міра, яка дорівнює 1,263 кг.

78

Династія узбецьких ханів, нащадків Шейбана — внука Чінгісхана, брата Батия; держава Шейбанідів — феодальна держава в Середній Азії 1500–1598 років із столицею в Самарканді, з 1560 року — в Бухарі.

79

"Дива творінь" (араб.).

80

Челебі — шаноблива, ввічлива назва чоловіка, звертання, пан (тур.).

81

Ат-майдан — "Кінський майдан", на якому збиралися яничари, коли підіймали повстання (відсутню примітку додано верстальником).

82

Килич Алі-паша (1496–1587) — міністр морського флоту Османської імперії.

83

Фалака — знаряддя для покарання, дерев'яний брус, до якого прив'язували ногами, а потім били палицями по п'ятах.

84

Монограма султана.

85

Хамсе (букв. П'ятерниця) — в тюркомовних народів великий за обсягом поетичний твір, що складається з п'яти великих поем за традиційними східними мотивами, написаних одним розміром

86

Перша літера арабського алфавіту.

87

Друга літера арабського алфавіту.

88

У тюркомовних народів оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов'язані з ісламом, а також за мотивами "Тисячі й однієї ночі", на сюжети, запозичені з поеми Нізамі "Маджнун і Лейла" та ін.

89

Третя літера арабського алфавіту.

90

Гюнкар (повелитель, владика) — титул османського султана.

91

Тамбур — східний шестиструнний щипковий музичний інструмент.

92

Ферадже — верхня жіноча накидка; легка верхня одежина в Мевлеві.

93

Мінтан — верхня сорочка.

94

Кияфет — зовнішність, вбрання, кияфетнаме — описання зовнішності (араб., тур.).