Паша. Ідіоти!
Антонина (до Орисі). Слухайте, Орисю... Ви могли б стратить собі життя?
Орися (уважно зиркає на неї). Що вам такі питання приходять в голову?
Антонина. Так... Ви така весела раз у раз, бадьора... Це, мабуть, не так страшно... Еті Дурниці... Заспівайте, Орисю. Паша, будь ласка...
Орися. Ляжте, тоді заспіваємо. Бог уже з вами...
Антонина. Добре. (Лягає). Ну, от, уже лягла. Тільки з акомпанементом, Орисю.
Орися. Добре. Пашо, йдіть. (Сідає біля піаніно й за-думливо бере акорди).
Паша {бурчить). Всякі сентиментальні дурниці співають... (Підходить). Ну?
Орися (грає й починає):
Коли розлучаються двоє...
Паша (вступає):
Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони І плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають сумні. Обидві разом.
З тобою ми вдвох не зітхали, Ніколи не плакали ми, Той сум і ті тяжкі зітхання Прийшли до нас згодом самі.
Антонина непорушно слухає. Часом кусає губи, гірко посміхається, ворушиться і знову застигає. При кінці співу стук у двері.
Антонина (схвильовано схоплюється). Ввійдіть! Орися. Ура, Бурчак! Ввійдіть же!
Входить Бурчак.
Антонина (розчаровано, помалу лягає знов).
Орися (до Бурчака). Слухайте, ви — хімія! Я вам раз сказала, щоб ви ніколи не ждали, щоб вам кричать другий раз. Що це таке?!
Бурчак (ніяково). їй-богу ж, не чув... Уже навмисне слухав і нічого... Спів чув. Драстуйте.
Орися. Ну, добре! Драстуйте. На цей раз ми вас покараємо тільки пляшкою коньяку. Моментально голоблі назад і марш за коньяком! У нас холостяцький чай. Здається, лимони потрібні до коньяку? Як, Тосю?
Антонина (з сміхом). Ну да, ну да! Лимон, сахар... Цигарок теж. Цигарок обов'язково!
Орися. Чуєте? Лимону, сахару і обов'язково цигарок. Раз-два. Кругом марш!
Бурчак (здивовано). Чекайте... Навіщо ж це? Ви будете пить?
Антонина. Ха-ха-ха! Фізіономія яка у його! Орися (до Бурчака, строго і серйозно). Ні, ми хочемо зробити хімічний аналіз.
Бурчак (рішуче). Я не можу йти.
О р и с я. Це ще що таке? Світове питання! Ви хочете, щоб я зробила те, що казала вам колись?
Бурчак. Як знаєте... Це вже... хто його зна, що таке: пить коньяк... Антонина Павлівна в такому становищі, а я буду помагать... І взагалі я проти всяких алкоголів і... Як собі знаєте. Ви мені вибачте, але...
Орися. Ви принципіально проти алкоголю?
Бурчак. Хоч би й принципіально.
Орися (посміхнувшись). Ага! Ну, в такому разі, вибачайте.
Бурчак. І крім того... Орися. Вибачайте, кажу!
Антонина. Семене Петровичу! Сьогодні у нас дівичий вечір. Знаєте, який це вечір? Це коли дівчина виходить заміж, то проводить останній вечір з подругами.
Паша (серйозно і сердито). Здуріла Орися і виходить за Кривенка.
Орися швидко зиркає на неї.
Бурчак (неймовірно, але стурбовано). Ну да-а...
Антонина (занадто жваво). А ви й не знали? Та не може буть! А я думала, що й ви помітили давно... Бідний! Ідіть сюди, будемо вдвох горювать... Він не вірить! Ха-ха-ха! Орисю, він не вірить, скажіть йому...
Орися похмурюється, підходить до дзеркала і мовчки поправляє зачіску.
Паша. Хай не вірить, йому більш нічого не лишається робить.
Бурчак. Ну-ну, мовчіть ви там... Все одно не повірю... (Поглядає на Орисю).
Паша. Не вірте. Хтось вас просить вірити...
Орися (обертаючись від дзеркала і прямуючи до дверей у сіни, звертається до Антонини). Так, значить, коньяку, лимону, сахару і більш нічого?
Бурчак (з ніяковістю). Орисю Михайлівно, куди ви? Орися не дивиться на його, мов не чує.
Антонина. І цигарок же, Орисю! І знаєте що? Купіть ще чого-небудь солоного або кислого, дуже кислого... Добре, голубонько? У вас гроші є?
Орися. Є.
Бурчак (мнеться, підходить до неї). Орисю Михайлівно!
Орися (холодно). Чого вам?
Бурчак. Я, бачте, зовсім не хотів... зробить вам неприємність... Коли хочете, я можу піти...
Орися (скипівши, з гнівною зневагою). Ех, ви! "Можу піти".,. Навіть цього не видержав! Не треба, сидіть, я Ганну пошлю... (Виходить).
Бурчак (витирає рукавом лоба і замішано усміхається). В поганому настрої сьогодні Орися...
Антонина (задумливо). Всі, що заміж виходять, в такому настрої...
Бурчак (пильно дивиться на неї, потім, на Пашу, що серйозно витирає посуд. Помовчавши). З якого ж приводу холостяцький чай?
Антонина (все так же задумливо). З приводу дівич-вечора... Останнього вечора...
Бурчак (неспокійно). Та ви жартуєте чи справді?
Паша (сердито). От охота нам з вами жартувать! Подумаєш, який веселий чоловік... Не мали б кого для жартів вибрать та його...
Бурчак. Хто ж заміж виходить? За кого?
Паша (обурено). Фу ти, причепився! Раз вам сказано: Орися за Кривенка! Чули? Ну, і ша!
Бурчак (жалко дивиться на обох). Кумедно... Вона мені недавно сама казала, що Кривенка терпіть не може.
Паша. Найшли кому вірить.
Антонина (живо). Вона сама сказала? Правда? Бурчак. їй-богу! Я не знаю... Якщо вона жартувала... Але це було серйозно... ї я...
Входить Орися. Бурчак замовкає і витирає лоб.
Орися. Панове! Знаєте, що я надумала? Треба покликати Кривенка... Як зи? Тосю?
Антонина (радісно спалахнувши). Звичайно! Тільки я не знаю, як Паша і Семен Петрович...
Паша (бурчить). Хоч на шию йому вішайтесь, Пашка сказала.
О р и с я. А Семен Петрович навіть не піде за ним? Правда, добродію Семене Петровичу?
Бурчак озирається, щось мовчки шукаючи.
Орися. Підете? Та що ви шукаєте?
Бурчак (понуро). Бриль свій... Ні, я його в сінях лишив... До Кривенка я можу по дорозі додому зайти, коли хочете. А то лучче записку напишіть. Мені не хотілося б балакать з ним... (^Старається не дивитись на Орисю).
Орися (здивовано).Ви що, сердитесь на мене? (Бурчак мовчить. Вона дивиться на Пашу й Антонину). Що ви з ним зробили?
Паша мовчки посміхається.
Антонина. Це — правда! Я краще напишу йому. Я зараз. Почекайте. (Біжить до себе в кімнату).
Орися (похмурившись). Світове питання! Що ви дурня строїте! Я цього не люблю. Пашо, підіть, будь ласка, зупиніть Ганну, я їй дам записку.
Бурчак (хмуро). Я ж можу занести.
Орися (робить знак Паші, та, посміхаючись, виходить). Що з вами?
Бурчак (скидає окуляри, кліпає очима і нервово протирає хусточкою стекла). Нічого... Тільки мені здається, що я не настільки уже... не настільки чужий чоловік, щоб ховать від мене таку... таку подію в свойому житті. Розуміється, я не можу... але... (Вмить). Ви виходите заміж за Кривенка?