— Ви в якому класі вчитеся? — спохмурнів незнайомець.
— У четвертий перейшли. А що?
— Тоді б повинні знати: знищувати отак беззахисних тварин — ганебно!
— Як-ких тварин? — аж заїкнувся Ігор.— Я ж вам сказав, що медуз з моря викидаємо. Хіба не бачите?
— Їх і маю на увазі.— Чоловік уважно роздивлявся медуз.— Ось аурелія, або вухата медуза,— доторкнувся пальцем до невеликої, забарвленої в рожевий колір медузи з чотирма темними підківками в центрі зонтика.— А це — коренерот. Бачите, яке у нього міцне тіло, навіть від удару не пошкодилося.
Незнайомець обережно перевернув білувату конічну медузу з фіолетовими краями.
— Від коренеротів треба триматися подалі — добряче жаляться! Чи не за це ви їх знищуєте? Але ж ви не розбиваєте вуликів, коли вас бджола вкусить!
— Бджоли — корисні комахи. Вони мед збирають.— Романко не зрозумів, чому цей чоловік так захищає нікому не потрібних медуз.
— Е, хлопчику, ти, мабуть, не знаєш, що у тропічних морях водяться схожі на коренеротів їстівні ропілеми. Місцеві жителі ловлять їх і їдять, як вони називають, "кришталеве м'ясо". Та й наші коренероти теж їстівні. Ці тварини, як і багато морських мешканців,— ще не займані людством запаси їжі.
— "Кришталеве м'ясо"... Виходить, медузи справді тварини? — здивувався Ігор.— А я думав, що якісь морські гриби. У них же немає ні очей, ні рота, ні рук, ні ніг... Як же тоді вони живуть?
— Очі в багатьох медуз є, вони на краях зонтика. Очі невеликі й ледь розрізняють світло. Замість вух — так звані статоцисти. Завдяки цим органам медузи тримаються подалі від берега, а в негоду— і від поверхні води, де їх легко можуть пошкодите штормові хвилі. Плавають ці тварини по-різному. Одні, як ось вухата медуза, використовують морську течію, а під воду опускаються повільним скороченням країв ніжного купола. У коренерота м'язи зонта, як бачите, сильні, тому ця медуза може плавати швидше, незалежно від течії або вітру. Медузи — хижаки. Живляться дрібними тваринами, переважно ракоподібними. Більшу здобич убивають жалкими клітинами, а дрібну засмоктують разом з водою.
— А звідки ви про це, дядю, знаєте? — спитав Романко.
— Все життя на морі.
— Що ж тепер робити з цими медузами? — зітхнув Ігор.— І справді, навіщо ми їх повитягували?
— Давайте вкинемо медуз у море, а може, якась і виживе!
Діти брали драглисті тіла, які вже не були для них огидними, і обережно опускали в воду. Потовчені аурелії одразу розпадалися на шматки й тонули, а більшість коренеротів розправляли свої куполи, на якийсь час затримувались на місці, немовби сил набирались, а тоді поволі, невеличкими поштовхами прямували у море.
Хлопці дивилися їм услід і радо усміхалися.