Медея

Страница 8 из 9

Еврипид

СТАСИМ П'ЯТИЙ
ХОР
Строфа 1
О Земле-мати й всевидючеє
Проміння Сонця! Гляньте, подивіться
На цю бездольну, поки не зняла [100]
Рук самогубних на дітей своїх!
1255] Твої ж це, Сонце, злотні парості, —
Не дай, щоб пролилась божиста кров
З-під смертної руки.
Спини ж її, о сяйво богосвітле,
Жени страшну з цих меж Еріннію,
1260] Що духом помсти їх наповнює.
Антистрофа 1
Дарма ти за дітей зазнала мук,
Дарма кохану поросль породила,
Ворота негостинні темних скель
Блуденних цілою проскочивши.
1265] Нещасна, що за шал обняв тебе,
Що за одним убивством друге вслід
Так легко в тебе йде?
О, страшно рідною сквернитись кров'ю, —
Тяжкою карою вернуть її
1270] Боги на вбивцю й на весь рід його!
ДІТИ
(зсередини дому чути їх розпачливий крик)
Строфа 2
ХОР
Крик чуєте ви? Дитячий то крик!
О горе страшне! О нещасна жона!
ПЕРШЕ ДИТЯ
(зсередини дому)
Ой, що робить? Рук нені як умкнути нам?
ДРУГЕ ДИТЯ
(звідти ж)
Не знаю, любий братику, — пропали ми!
ХОР
1275] Заходьмо мерщій! Від згуби ходім
Дітей рятувать.
ДІТИ
(зсередини дому)
Рятуйте, ой рятуйте нас, в ім'я богів!
Ось-ось і меч нещадний упаде на нас!
ХОР
Нещасна! З заліза чи з каменю ти,
1280] Що власного лона ніжний цвіт
Своєю ти убиваєш рукою? [101]
Антистрофа 2
ХОР
Була лиш одна між давніх жінок,
Що руку зняла на своїх діток, —
Іно безумна, що блукати в безвісті
1285] Дружини Зевса мстивий гнів послав її.
Безбожно в глибінь солону дітей
Послала вона
Й сама, сердешна, з кручі в море кинувшись,
Із діточками обома загинула.
1290] Чи є що на світі страшніше за це?
О скільки несеш ти людям мук,
Журбою сповнене ложе кохання!
Швидко входить Ясон.

ЕКСОД
ЯСОН
Давно, жінки, тут стоїте при вході ви?
Чи дома ще Медея, що жахливий тут
1295] Вчинила злочин, чи умкнути встигла вже?
їй лиш під землю треба заховатися
Чи високо на крилах в небо злинути,
Щоб помсти дому владарів уникнути.
Чи, вкоротивши віку можновладцеві,
1300] Вона втекти безкарно сподівається?
Та не за неї, за дітей журюся я.
Бо їй за вбивство відплатити є кому,
Я ж любим дітям врятувать життя прийшов,
Щоб не вчинив їм лиха рід покривджений
1305] у помсті за ганебний злочин матері.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Нещасний! Горя ще свого не знаєш ти,
Ясоне, а то ти не говорив би так.
ЯСОН
А що? Й мене самого хоче вбить вона?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Дітей твоїх убила рідна мати їх.
ЯСОН
(тяжко вражений)
1310] Що ти сказала, жінко? Не губи мене! [102]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
(із співчуттям)
Запам'ятай: діток твоїх нема уже.
ЯСОН
(як непритомний)
Де сталось це — у домі чи при вас тут?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ввійди у двері — й неживих побачиш їх.
ЯСОН
Мерщій же, слуги, відсувайте засуви,
1315] Відкрийте двері, хай прийму подвійних мук —
Побачу вбитих і скараю вбійницю!
Намагається виламати двері, але вони раптом відчиняються,
і з'являється Медея на колісниці з запряженими
в неї крилатими зміями та з тілами убитих дітей.
МЕДЕЯ
Чого ламаєш двері та виважуєш?
Хтів мертвих бачить і мене, що вбила їх?
Даремний труд! А щось до мене маєш ти —
1320] Кажи, лише руками не торкайсь мене, —
То ж Гелій, батьків батько, дарував мені
Цю колісницю — захист од ворожих рук.
ЯСОН
О нелюде! Всьому людському родові
Й богам безсмертним жінко найогидніша!
1325] Меч на дітей своїх піднять наважилась,
А з ними ріжеш і мене, бездітного.
Й після цього безсовісного злочину
На сонце й землю смієш ти дивитися?
Бодай, же ти пропала! Нині бачу я,
1330] Чого не бачив, як з країни дикої
В дім еллінський тебе, страшну потвору, віз,
Що рідний край і свого батька зрадила, —
Це їх проклін боги на мене кинули.
Щоб на "Арго", наш корабель оздоблений,
1335] Потрапить, брата вбила ти при вогнищі.
Це був почин. Зі мною одружившися
І діток породивши, ти ж і вбила їх
В ненатлій люті невситимих ревнощів.
З жінок елладських ні одна б не зважилась
1340] На це, а я ж над них усіх тебе волів
За жінку взять — на лихо й на біду собі.
Бо ти не жінка, а страшна левиця ти,
Над Скіллу-бо Тірренську ти жорстокіша.
Та що тобі докори? Хай їх тисячі — [103]
1345] Твоєї ними не пройнять зухвалості.
То пропади ж, мерзенна дітозгубнице!
Мені ж недолю проклинать лишилося,
Не знавши ні в новім подружжі радощів,
Ні щастя обнімати діточок своїх,
1350] Що викохав, а ти життя позбавила.
МЕДЕЯ
Могла б тобі багато я сказать на це,
Та батько Зевс те знає, що для тебе я
Зробила й що зазнала я у відповідь.
Ні, мого ложа більше не ганьбить тобі,
1355] Не жити в щасті, з мене насміхаючись.
Ні владарівна, ні Креонт, що дав її
За тебе, все ж безкарно не прогнав мене.
Отож як хочеш — зви мене левицею
Чи Скіллою з глибочини Тірренської —
1360] Тебе я цим у саме серце вразила.
ЯСОН
Й саму себе, — ми ж лихо спільне терпимо.
МЕДЕЯ
Тим легше, з мене хоч не глузуватимеш!
ЯСОН
Жахлива ж, дітки, трапилась вам матінка!
МЕДЕЯ
Ні, батьків шал занапастив вас, дітоньки!
ЯСОН
1365] Ти не моя ж рука зігнала з світу їх.
МЕДЕЯ
Лише твоя зухвалість і злочинний шлюб.
ЯСОН
То з ревнощів ти вбила і дітей своїх?
МЕДЕЯ
А ти гадав — для жінки це мала біда?
ЯСОН
Для мудрої, а задля тебе — все лихе!
МЕДЕЯ
1370] Але ж нема їх — і тебе це гризтиме.
ЯСОН
Ні, є вони, на тебе люті месники. [104]
МЕДЕЯ
Богам відомо, хто причинець бід усіх.
ЯСОН
Відомо й те, що в серці в тебе гидь одна.
МЕДЕЯ
Гидуй собі, — набридло навіть слухати.
ЯСОН
1375] Й мені тебе, — то легше й розійтися нам.
МЕДЕЯ
Хіба? Ну що ж! Цього бажала й я давно.
ЯСОН
Лиш мертвих поховати і оплакать дай.
МЕДЕЯ
Ні, їх руками поховаю власними
В гаю божистім Гери на святій горі,
1380] Щоб вороги зухвалі не сквернили їм
Могилок. Потім на землі Сісіфовій
Навік врочисте свято установимо,
Щоб одкупить безвинну кров їх жертвами.
Сама ж піду в країну Ерехтеєву,
1385] Й в Егея, сина Пандіопа, житиму.
Ти ж — жив ганебно й смертю вмреш ганебною,
Уламками убитий корабля свого, —
То буде шлюбу нашого гіркий кінець.
ЯСОН
За кров дітей нехай тебе скарають
1390] Еріннія і Правда.
МЕДЕЯ
Хто з богів, ошуканцю, почує тебе,
Хто послухає клятвопорушника злого?
ЯСОН
Горе, горе тобі, дітозгубнице клята!
МЕДЕЯ
Йди вже краще додому — дружину ховать.
ЯСОН
1395] Йду, та двійко дітей загубив я навіки!
МЕДЕЯ
Та не плач-бо так ревно, — покинь ще на старість. [105]
ЯСОН
Любі дітки мої!
МЕДЕЯ
Не твої, а мої!
ЯСОН
Нащо вбила ти їх?
МЕДЕЯ
А на муку тобі.
ЯСОН
Леле, леле! О як любих уст я дитячих
1400] Ще хоч раз, безталанний, хотів би торкнутись!
МЕДЕЯ
Ти їх кличеш тепер, приголубити рад,
А тоді ж одштовхнув їх?
ЯСОН
Заради богів,
Дай обнять лише ніжні тіла їх дитячі!
МЕДЕЯ
Ні, ніколи. І марні благання твої!
ЯСОН
1405] Чуєш, Зевсе, як гонить мене ця потвора?
Скільки ж маємо ще ми терпіти від неї,
Дітовбивці мерзенної з серцем левиці?
Скільки вистачить сил, буду плакати я
І в риданнях свою проклинати недолю,
1410] Буду я в свідки богів закликати безсмертних,
Як не тільки ти вбила дітей, але й мертвих
Не даєш доторкнутись мені й поховати.
Ох, і краще було б не родить мені їх,
Аніж бачити вбитих тобою.
ХОР
1415] Ми багато в чім Зевсовій волі підвладні.
Несподівано шлють нам богове багато,
Та не все те дають, що хотілось би нам,
А чого й не гадали, боги посилають.
Так і з тим, що ми бачили нині.