Князь
Я все програв, усе... Порадьте, що робить?
Арбенін
Я не даю порад.
Князь
Ну, сяду..
Арбенін (раптом бере його за руку)
Я сяду замість вас. Ви молоді ще, — був
Колись і я такий, як ви, юначе,
Зухвалий, необачний і гарячий,
Якби тоді...
(спиняється)
розважне слово я почув,
То...
(Дивиться на нього пильно. Змінивши тон).
Мені на щастя руку дайте сміло
І край,
А далі вже не ваше діло.
(Підходить до стола; йому дають місце).
Дозвольте карту інваліду.
Дізнатись хочу я, що скаже нам судьба, —
Чи дасть теперішнім улюбленцям без сліду
Старого розчавить раба.
Казарін
Не витримав, — заграла кров шалена.
(Тихо). Ну, покажи їм крам лицем.
Пізнає молодь хай зелена,
Як з давнім мірятись гравцем.
Гр а в ц і
Будь ласка, вам і карти в руки, — ви хазяїн,
Ми гості...
1-й понтер (на вухо до другого)
Стережись, це не абихто сів.
Не до душі мені цей Ванька Каїн,
Не притузив би він моїх тузів,
(Гра починається; всі товпляться навколо стола, іноді різні
вигуки, на протязі дальшої розмови дехто з гравців похмуро
відходить від стола.
(Шпріх відводить на авансцену Казаріна).
Шпріх (лукаво)
Ну, наче грім упав на всю юрбу гравців.
Казарін
Завдасть він їм на місяць страху.
Шпріх
ттт м Видно,
Що майстер.
Казарін
Був.
Шпріх
Був? А тепер?
Казарін
Тепер
Він одружився, став багатий і солідний.
Ягнятком дивиться, та в ньому звір не вмер.
Натура, кажуть, здатна кожна
Переломить себе. Авжеж, дурним скажіть!
Удати й ангела святого можна,
А чорт, проте, в душі сидить.
Ти перед ним...
(Ударивши його по плечу)
Хоч, може, й немовлятко,
А і в тобі сидить десь чортенятко.
(Двоє гравців, жваво розмовляючи, підходять.)
1-й гравець
Казав же я тобі...
2-й гравець
Що вдієш, брат,
Я ж хитрував при кожнім ході.
Та бач, — коса на камінь, — всіх підряд!..
Ганьба та й годі.
Казарін (підходить)
Що там у вас? Не до снаги, мабуть?
1-й гравець
Арбенін ваш мастак.
Казарін
Та ні, не може буть?
(Хвилювання біля стола поміж гравцями).
3-й гравець
Ста тисяч може він, гнучи отак, доп'ясти.
4-й гравець (набік)
Обріжеться...
5-й понтер
Побачим.
Арбенін (встаючи)
Баста.
(Бере золото, відходить, інші залишаються біля столу; Казарін
та Шпріх так само біля столу. Арбенін мовчки бере за руку
князя й віддає йому гроші; Арбенін блідий).
Князь
Вік пам'ятатиму. Мені життя
Урятували ви.
Арбенін
І гроші всі так само.
(Гірко)
А що дорожче — до пуття,
Мабуть, не знаємо ми, князю, з вами.
Князь
Велика жертва це від вас мені.
Арбенін
Пусте!
Радий нагоді був я кров розхвилювати
І розтривожити свій розум; через те
Я грати сів — як в бій ідуть солдати.
Князь
Але програти ви могли.
Арбенін
Я?.. Ні... ті дні щасливі одійшли.
Я бачу наскрізь все... їх тонкощі всі знаю,
І от чому тепер я вже не граю.
Князь
Прийнять не хочете подяку ви мою.
Арбенін
По честі кажучи, подяк я не терплю.
Я зобов'язаний ніколи і нікому
Не був нічим; коли ж платив добром, —
Ніяк не з приязні, а просто лиш у тому
Вбачав потребу й зиск разом.
Князь
Не вірю вам.
Арбенін
Хто ж силує вас вірить?
До цього я давно вже звик. А втім,
Коли б не лінощі, почав би лицемірить,
Але, даруйте, годі з тим.
(Помовчавши),
Розвіятись годилося б. Можливо,
Ви не від того теж? Сьогодні маскарад
У Енгельгардта.
Князь
Так.
Арбенін
Поїдем?
Князь
Залюбки.
Арбенін (убік)
В юрбі спочину я.
Князь
Там женщини є — диво!
І, кажуть, там бувають потайки...
Арбенін
Хай кажуть, — нам яке до того діло?
У масках рівні всі чини.
У маски ні звання, ні серця — тільки тіло.
Коли під маскою не видно лиць, — вони
З чуттів скидають маску сміло.
(Виходять).
вихід ТРЕТІЙ
Ті самі, крім Арбеніна й князя Звєздича.
1-й гравець
Забастував до речі він... для нас.
2-й гравець
Хоч би отямитись нам дав хоч трохи, клятий?
Слуга (входить)
Вечерю подано...
Хазяїн
Панове, прошу вас!
Шампанське хай вам відшкодує втрати.
(Виходять).
Шпріх (сам)
З Арбеніним зійтися ближче слід...
І повечерять непогано...
(Приставивши пальця до лоба)
Втім... повечеряю... часу мені ще стане, —
І в маскарад майну за ними вслід.
(Виходить і розмовляє сам із собою).
СЦЕНА ДРУГА
Маскарад
ВИХІД ПЕРШИЙ
Маски, Арбенін, згодом князь 3 в є з д и ч.
Юрба проходить по сцені вперед і назад. Ліворуч канапа.
Арбенін (входить)
Даремно скрізь розваг шукаю; нецікава
Передо мною ця юрба гуде, мов рій.
У серці холодно і спить моя уява:
Усі чужі мені, і я усім чужий.
(Князь підходить, позіхаючи).
Ось покоління вам сучасне!
Та чи такий був я колись, в його літа?
Що, князь, не трапилось створіння вам прекрасне?
Князь
Час тільки марно проліта.
Арбенін
А ви бажаєте, щоб щастя вас ловило?
Це щось нове... У світ годилося б пустить.
Князь
Розумних масок тут нема.
Арбенін
О, не скажіть!
Безмовна маска — сфінкс, а балакуча — мила.
Ви вільні посмішці її, словам
Надати значення, якого вам завгодно.
Ось, приміром, погляньте, там —
Як виступає благородно
Туркеня та, висока і ставна!
Як груди дихають їй пристрасно й природно!
А знаєте ви, хто вона?
Можливо, горда це графиня чи княжна,
Діана в світі цім... Венера в маскараді,
Що завтра ввечері, можливо, тайкома,
На півгодини вас відвідає сама.
Ви, князю, будете у всіх випадках раді.
(Виходить).
вихід ДРУГИЙ
Князь та жіноча маска.
Одне доміно підходить і спиняється; князь стоїть замислений.
Князь
Все так це... на словах, — однак
Спливає час, а я все позіхаю.
Та ось іде одна... дай господи!
(Одна маска відділяється й ударивши його по плечу).
Маска
Князь
І навіть добре, чи не так?
Маска
1 те, що думав ти, мені не таємниця.
Князь
Тоді щасливіша за мене ти, ручусь!
(Зазирає під маску).
Одначе ротик — я клянусь! —-
Прегарний в цеї чарівниці.