Фанфаріель. Тихше, громадянине, ваші накладні, певно, у нас, але я мушу перше доповісти головному правителеві нашої канцелярії.
Марко. Зараз же подати мені ордер на вагони! Я вам покажу, як розводити бюрократизм та тяганину. (До чортів.) А ви чого очі повилуплювали? Нащо дозволяєте знущатися з себе всякій сволоті?
'Фанфаріель. Товаришу, я ж вам кажу честю. І Марко (не слухаючи, до чортів). Ви самі винні, що з вас знущаються, що вас визискує всяка сволота,— вас примушують працювати по 18 годин, ви не маєте жодного дня відпочинку, вам не дають можливості культурного розвитку. А чому? Тому, що ви розпорошені, роз'єднані, затуркані. От якби ви були організовані, якби у вас було могутнє професійне єднання.
Фанфаріель. Ну, добре... Я зараз же проведу вас до цариці — тільки залиште бешкетувати. Адже ж тут пекло, а не майдан.
Марко. Ну, добре, я кінчу іншим разом, ходім. Обидва виходять.
Чорти (гомонять поміж себе). І справді! Як це можна! Працюєш, як проклятий, цілий день. Хоч би на землю пускали.
Чорти розсідаються купками по всьому пеклу. Дехто вартує з правого боку
кону.
Хламушка зМарусею, закутаною в чорну хустку, виходять зліва і йдуть через кін, але біля правого боку вартові чорти перепиняють їм дорогу.
Вартовий. Тобі чого? Не можна.
Хламушка. Як-то не можна? Кондуктор який знайшовся! Я, може, під международним вагоном їздив, під вагоном-рестораном їздив, а він...
Вартовий. Забирайся! Не можна.
Хламушка. Ну, що тут робити. (До Марусі.) Нам би, розумієш, тільки тут пройти, далі вільно... гм... (Озирається.) Хоч би ж... (Радо.) А стривай, стривай, почекай тут, онде моє знайоме чортеня. (Біжить до невеликого чортеняти і хапає його за руку.) Слухай; товаришу, як би нам тут пройти?
Чортеня. Нічого не поробиш. Багато народу. , Хламушка. А чи не можна зробити які-небудь збори,
чи що? Ось як у нас у Козятині як зробили одного разу
збори на станції, то поки збори йшли, наша братва чисто
весь буфет очистила.
Чортеня (озирається). Збори?.. А чого доброго. Ану,
почекай. (Підходить до. одного з чортів зліва, "Рудого".)
8 8-651
225,
Драстуйте, пане Рудий. Чи вас це я бачу? Щось вас давно не було видно.
Рудий. А, це ти, Помидорко. Так, так, не було. Я тільки-но повернувся з командировки, був, розумієш, на Юпітері, Марсі, щойно з комети. Ну, а ти що? Учишся? Перейшов?
Чортеня (зніяковіло чухає потилицю). Та... знаєте... Рудий. Невже не перейшов? Погано, погано, мабуть, знову футбол.
Чортеня. Та коли ж, розумієте, ніякої... що я вас хотів попросити... чи не могли б ви зробити нам маленьку доповідь про вашу подорож і взагалі. Ви ж так чудово говорите — просто краще за всякого професора.
Рудий (задоволений). Ну, ти вже скажеш... Хоча мене, між іншим, запрошували виступити на соціал-демокра-тичних зборах у Берліні... але ж я не маю часу... не підготувався. (Вагається.)
Чортеня. Та хіба ж вам треба готуватись? Адже ж усі якраз зібрались — саме час.
Рудий. Ну, гаразд, попробую. (Лізе на крісло Ліліт і виймає величезний зшиток і дзвінок.) Товариші! Оголошую позачергові загальні збори відкритими. (Дзвонить.) Маю зробити вам доповідь про мою подорож у зв'язку з міжпланетним становищем взагалі. Прошу зайняти місця.
Чорти наближаються і сідають долі.
Рудий. Товариші! Перш, як сказати кілька слів про мою подорож, дозвольте зупинитись коротко на наших досягненнях за останній рік, а також на наших основних хибах і заходах щодо їх виправлення. Ми маємо низку величезних досягнень в усіх галузях нашої роботи — організаційній, інформаційній, підготовчій, загальній, окремій, особливій, культурній, санітарній, навчальній, практичній, теоретичній, конкретній, абстрактній, агітаційній, статичній, динамічній і політичній. Усі ці галузі розвиваються і поширюються, охоплюючи чимраз усе нові й нові ділянки нашого впливу по всіх країнах старого й нового світу. Зупинимось коротко на деяких цифрах: у галузі організаційної роботи ми маємо цього року один мільйон двісті тридцять шість тисяч сто двадцять вісім досягнень проти 876,927 досягнень минулого року, тобто маємо збільшення на 36,8 %, або, в порівнянні з передбаченням планового завдання, перевищення на 18 %, себто організаційну роботу виконано на 118 %. Я гадаю, товариші, що, такє виконання планового завдання свідчить в загальному
Й ЦІЛОМУ — Є-КМ-... . :
Деякі чорти труть лапами очі і голосно позіхають.
в загальному й цілому,'що ми маємо реальні наслідки і поширюємо нашу роботу в-напрямкові дальшого поширення і-досягнення тих реальних наслідків, які свідчать про загальний зріст наших величезних, досягнень. Отже, підсумовуючи пророблене і накреслюючи перспективи майбутнього, ми приходимо до висновку...
" 4 ' Позіхання збільшується, дехто вже хропе.
Ми приходимо до висновку, що в загальному. й цілому ми працюємо непогано, охоплюючи'всі галузі нашої повсякденної роботи. Переходячи до роботи систематичної, теоретичної,, динамічної, медичної, музичної, політичної, естетичної, анатомічної, поетичної, північної, економічної, практичної, історичної, критичної і всебічної, ми бачимо... (Бачить, що геть усі чорти позасипали.) Ми бачимо... ми бачимо... (Злізає з крісла і підходить до окремих чортів.) Ми бачимо, що всі позасипали, щоб їх попи позабирали! Ну, що поробиш з таким свинячим народом,— не розуміють жодної культури... Тьфу! (Злісно плює і виходить.)
Усі чорти позасипали і хропуть в різних позах — сидячи, лежачи, стоячи. Хропіння лунає по всьому пеклу. Величезні мережі павутиння звішуються' зверху, простягаючися через кін.
Хламушка (до Марусі). Здається, всі позасипали. Тепер будуть хропти до обіду. Ходім, тепер ми можемо пройти далі хоч і по цілому пеклу, шукати нашого Марка. Це все одно як на поїзді, коли пасажири сплять, безпритульні лізуть, хто куди гаразд. (Підіймає пальця.)
Безпритульним не треба плацкарти, Не страшний їм кондуктор, ні чорт, Тільки засне кондукторська варта, Радо їдуть вони на курорт. Коли— ж в пеклі чорти засипають, Можна щастя де хочеш шукать. Тільки люди ніколи не знають, Як хвилину таку угадать.
Ходім. (Хутко йде праворуч, пориваючи за собою Марусю.)
Завіса.