— Так, але це нечесно. Вона стріляє очима:
— Це не тільки чесно, але й досить поблажливо, зваживши на обставини. І годі вже сперечатися. — Вона обертається, бере до рук ліру, випростується. — Можеш почати з того, що станеш на коліна. Оскільки я поспішаю, то цілування моїх слідів можна пропустити. Маєш десять речень. Не більше й не менше. Починай.
Міцно притримуючи імпровізований фартушок, він трохи незграбно опускається на коліна на килимку.
— Тільки десять?
— Я вже сказала.
Вона дивиться у протилежний кут кімнати. Чекає. Він прокашлюється.
— Ти завжди була моїм ідеалом жінки. Вона піднімає ліру і вдаряє по струнах.
— Дев'ять. І до нудоти банально.
— Хоча я ніколи не розумів тебе. Знову тремтять струни:
— Можеш повторити це ще раз і не помилишся.
— Ще б пак.
— Сім.
— То ж не речення. Там не було дієслова.
— Сім.
Він удивляється в суворий профіль.
— Твої очі немов зернятка мушмули, наче амфіські оливки, немов агатові трюфелі, наче мускатні виноградини, хіанські фіги... я ще не закінчив...
— Шість.
— Я ж не закінчив! Вона пирхає зневажливо:
— Нащо все зводити на харчі!
— Крім тебе, в мене нікого справжнього не було.
— Негідний брехуне. П'ять.
— Тепер я розумію, як ти зводиш чоловіків з глузду.
— Чотири. Жінок теж.
Він зволікає й уважно вдивляється в її обличчя:
— Чесно?
Вона кидає на нього зверхній погляд:
— Ти мені зуби не замовиш.
— Звичайно, ні. Просто мені цікаво. Вона переводить погляд на стіну:
— Щоб ти знав, та стара недотепа з Лесбосу так ніколи й не прийшла до тями після того, як одного дня побачила мене оголеною перед ранковим купанням.
— Оце й усе?
— Звичайно, більше нічого не було.
— А я думав...
Вона знову кидає на нього нетерплячий погляд:
— Послухай, окрім тієї безлічі дрібниць із мого життя, про які ти й поняття не маєш, є ще й той факт, що я не вчора на світ народилася. — Відводить погляд. — Таки правда, вона спробувала застосувати до мене всілякі звичні лесбійські виверти. Скажімо, хотіла сфотографувати мене в бікіні. І таке інше.
— Сфотографувати тебе у...?
Вона стенає плечима, хитає головою:
— У той час це інакше називалося. Можливо, скульптура чи ще щось. Я не можу тримати в голові усі ці дрібниці. А тепер, на Бога, закінчуй. У тебе залишилося три речення.
— Було ж чотири. Вона зітхає:
— Гаразд. Чотири. І добре було б, якби вони були трохи кращі, ніж попередні.
— Те, як ти зникаєш, те, як з'являєшся знову... Вона двічі торкається струн:
— Залишається два.
— Та це ж смішно. Я мав на увазі кому, а не крапку.
— Але не з такою інтонацією.
— Я просто витримав паузу задля риторичного ефекту. Дві частини взаємопов'язані. Зникнення і поява. Це ж кожному зрозуміло. — Вона застерігає його пильним зверхнім поглядом. Він поволі промовляє слово за словом: — Тобі відомо, що ти справді найсексуальніше створіння на землі?
Вона відводить очі:
— Тепер уже точно два.
— Ти ж знаєш, я теж вмію грати за правилами.
— Одне.
Вона підводиться, в її очах натяк на самовдоволення від вищості власного внутрішнього знання, який робить її дуже схожою на знамениту мармурову голівку з Кіклад, що само по собі нестерпно. Він набирає повні груди повітря:
— Що мені справді було дуже цікаво (кома) так це ось що (дві крапки) чи часом справді не існують (кома) незважаючи на твою очевидно перебільшену образу через одне чи два мої припущення (кома) що я був вимушений зробити у вигаданому змалюванні тебе і які ти в будь-якому випадку можеш покласти-та-ки на карб своїй надмірній нещирості (дужка відкрита) якщо це не схильність до кокетерії (тире) а я говорю це як той (кома) хто набагато більше разів (кома) ніж би хотілося пригадувати (кома) був по-зрадницьки пошитий тобою в дурні і це навіть при тому (кома) що тобі бракувало елементарної ввічливості (кома) щоб попередити (кома) що ти в цей час займаєшся цим з кимось іншим (дужка закрита і кома) сфери (кома) які заслуговують на подальше дослідження як з боку персонажа (кома) так і автора (кома) або (кома) якщо тобі так любіше (кома) між втіленим або histoire і втілювачем або discours (кома) чи (кома) якщо ще простіше (кома) тобою і мною (крапка з комою) і оскільки я певний (кома) що в нас із тобою є принаймні одне спільне (дві крапки) обопільне нерозуміння (кома) яким чином твоїй надзвичайно реальній присутності у світі літератури не вдалося привернути до себе уваги (дужка відкрита) хоча ти можеш потрактувати це як прикрість (кома) що вийшла на добре (дужка закрита) університетських фабрик викладачів (кома) структуралістів і деконструктивістів (кома) семіотиків (кома) марксистів (кома) зграї академіків і всіх решти (кома) якої та заслуговує (крапка з комою) і тим більше (кома) оскільки я впевнений (кома) що справді ґрунтовний семінар a deux1 на тему нас обох займе трохи часу (кома) а мені трохи не по собі (кома) оскільки я намагаюся якось прикрити свій сором прогумованим килимком (кома) в той час як ти зі свого боку (дужка відкрита) хоча (кома) як на мене (кома) ти справді дуже принадлива і справді божественна (кома) коли твої гарненькі пальчики спочивають отако на твоїй справжнісінькій лірі (дужка закрита і кома) справді вражаєш мене (кома) видаючись (тире) якщо це не просто залишки фарби для очей (тире) трішечки-трішечки втомленою (кома) хоча чому б і ні (кома) зважаючи на шлях (кома) який ти була настільки ласкава подолати (кома або, якщо тобі до вподоби, крапка з комою) отож мені спало на думку (кома) що ми б могли просто трохи розслабитися (тире) виключно (кома) поспішаю я додати (кома) для того (кома) щоб (кома) розуміється (кома) побалакати (крапка з комою) і я повинен теж додати (кома) що ліжко надзвичайно зручне (кома) якщо ти справді потребуєш кількох хвиль відпочинку (тире) але я ...
— Це тобі аж ніяк не допоможе! Він усміхається:
— Боюся, я ще не закінчив.
Вона дивиться йому в очі, відвертається і з обуренням сідає на край ліжка, поклавши ліру поруч із собою. Вона згортає руки на грудях і з натяком зосереджує погляд на годинникові з зозулею.
— (Три крапки) продовжуючи сказане (тире) але я змушений наполягати (кома) що хоча я можу так продовжувати до безконечності (кома) поки ти все одно будеш вимушена лягти на ліжко через втому (кома) ми погоджуємося (кома) що формальною основою нашої розмови повинно стати твоє визнання безперечного факту (кома) що коли б ти проявила себе раніше в тому тексті (кома) до якого маєш такі претензії (кома, тире) і особливо в приголомшливому класичному строї (кома) чи в хітоні (кома, тире) то створення оповіді (кома) яка тебе так розлютила (кома) скоріше за все так і не відбулося б і тому нам з тобою не довелося б стовбичити і колінкувата тут (кома) у цій настільки абсурдній шпитальній палаті (кома) що мені не вистачило терпіння для її належного опису згідно з непорушними старими канонами (кома) не кажучи вже про правила nouveau roman1 (крапка з комою) але (кома) беручи до уваги те (кома) з чого мені слід було почати (кома) бо ти справді (тире) хочу підкреслити, що я зовсім не ставлюся зверхньо до жінок (тире) одна з найжахливіших кокеток в історії цієї планети і я часом думаю (кома) наскільки б усе було з біса простіше (кома) якби ми всі були збоченцями і якщо ти й надалі залишатимешся такою ж (кома) то дуже можливо (кома) що ми таки станемо ними (кома) але що в такому випадку станеться з тобою (тире) знову блукатимеш у тих богом забутих горах (кома) волаючи жалюгідні пісеньки на грубому, неотесаному іонійському діалекті (кома) шарпаючи струни своєї поганючої ліри (тире) і поки ти ще тільки збираєшся це зробити (кома) я б порадив настроїти її (кома) бо басова струна звучить щонайменше на півтона нижче (кома) ніж треба (кома) і щоб я таки не забув (дві крапки) ти зробиш усім нам неабияку послугу (кома) якщо попросиш свою сестру Евтерпу чи святу Сесілію або бодай якого-будь більш-менш вдатно-го гравця дати тобі кілька елементарних порад (кома) як правильно тримати медіатор (кома) і ...