— Я проспав більше, ніж розраховував, — мовив він. — Ці таблетки... Я мав передати вам повідомлення рівно об одинадцятій вечора.
Вінсент поглянув на годинник.
— То ви спізнились на десять хвилин. Це входить до ваших інструкцій?
— Так, так. Вам треба подивитись на гору. Опівночі. — Сілбер задихався. — Рівно опівночі.
В цьому було щось надзвичайно важливе. Вінсент стежив за Сілбером, примруживши очі. Треба було змінити тон.
— На яку гору? — проревів він.
Сілбер ще раз глибоко зітхнув і заплющив очі.
— Вона зветься Горгоніо.
— Горгоніо! — вигукнув генерал Шерідан, але Вінсент помахом руки попросив його замовкнути.
— Гора Горгоніо?
— Так, так. Правильно. [204]
Вінсент помітив, що Бейєрсдорф уже зник із кімнати. Не відриваючи погляду від обличчя Сілбера, він запитав-:
— Може, ви скажете нам чому, містере Сілбер? — Він знову перейшов на ввічливий тон.
Сілбер спроквола похитав головою.
— Ні. Я більше нічого не знаю. В інструкції було написано тільки це. Сказати вам, щоб ви подивились на гору Горгоніо рівно опівночі. Повірте мені, це все, що я знаю. — Він дивився на них безтямними очима.
В сусідній кімнаті підполковник Бейєрсдорф уже намагався зв'язатися напрямки з авіабазою Нортон. Водночас він гукнув одному із співробітників, щоб той негайно додзвонився по іншому телефону до Джіма Крайдера в Білому домі. Справа йшла до розв'язки, адже й віслюкові зрозуміло, навіщо опівночі треба дивитись на гору Горгоніо.
Хтось збирався влаштувати там фейєрверк.
Бейєрсдорф поглянув на годинник.
До півночі лишалося сорок три хвилини.
10
Генерал Артур Шерідан, убігши до кабінету, побачив свого помічника.
— Купера! — гаркнув Шерідан. Бейєрсдорф кивнув.
— Даю екстрений виклик, — швидко відповів він. — Я повідомлю вас, як тільки...
— Аз Крайдером зв'язалися?
— Онде, з другого апарата, — показав рукою Бейєрсдорф. — Намагаємося зв'язатися з Білим домом... Візьміть паралельну трубку, генерале.
Обидва припали до телефонних трубок.
— Слухайте, — холодно урвав Бейєрсдорф когось на тому кінці дроту, — це виклик надзвичайної екстреності! Зрозуміло? Над-зви-чай-ної... Мене не цікавить, де зараз генерал Купер і що він робить. Розшукайте його — і крапка... Він якраз приземлюється? Чудово, у вас там машина, негайно привезіть його на оперпункт. Генерал Шерідан чекає тут розмови з ним... Та ні, хаи'вам чорг! Не кладіть трубку! Залиште зв'язок відкритим і тицьніть трубку просто у вухо генералові Куперу, тільки-но він зайде. Виконуйте. — Бейєрсдорф прикрив мікрофон рукою і обернувся до Шерідана. — Ви все чули, генерале.
— Гаразд. — Шерідан поглянув на агента ФБР, який чергував біля другого апарата. — Додзвонилися до Білого дому? [205]
— Зараз з'єднають з Крайдером, сер.
Шерідан обернувся, побачивши Боба Вінсента та Лью Кербі, які підходили до нього.
З хвилини на хвилину мене з'єднають з Маркусом Купе-ром на Нортонській базі ВПС. Ваш агент намагається додзвонитися до Крайдера з другого апарата. А ви могли б... Кербі, викличте по лінії термінового зв'язку Пентагон. Начальника штабу ВПС. Використайте код номер шість "Червоне крило". За його допомогою ви зв'яжетесь із начальником штабу навпрямки, незалежно від того, де він і що робить. І не зважайте на Об'єднаний комітет начальників штабів. Цей код автоматично включить їх у розмову.
Вінсент з видимим нетерпінням чекав, коли можна буде поставити запитання.
— Генерале, а де вона, ця гора Горгоніо?
— Вона зветься Сан-Горгоніо, — поправив Шерідан. — Велика шпиляста гора, близько трьох з половиною кілометрів заввишки. В пасмі Сан-Бернардіно.
— А де це? — спитав Вінсент.
— Миль за двадцять на схід від містечка Сан-Бернарділо. За вісімдесять чи, може, дев'яносто миль на схід від Лос-Анджелеса.
Вінсент спохмурнів.
— Скажіть по щирості, генерале. Чи думаєте ви... Шерідан випередив його запитанням:
— Яка, в біса, користь з наших думок? Вони почали діяти — оце головне. Особисто я не знаю, чи заклали вони там одну з бомб, але що лишається нам робити, чорт забирай? Ми повинні виходити з припущення, що там є бомба. І зробити ївсе, щоб відшукати її протягом найближчих тридцяти хвилин. — Шерідан щосили вдарив кулаком по долоні:-Прокляття! Адже в тому районі цілі розсипи дрібних поселень. Що як та штука справді бабахне опівночі?.. А я певен, що вона таки там і вже на бойовому зводі... Ми повинні виступити із застереженням. Чи зможуть ваші люди поклопотатись про це?.. Гаразд. У районі небезпеки мають працювати всі радіо— і телевізійні станції. Вони підключені до екстрених каналів зв'язку. В разі потреби ми зможемо використати й постійно діючі лінії екстреного зв'язку протиповітряної оборони. Радіоповідомлення має бути стислим і переконливим. Кожному —в приміщення і залишатися там! На це якраз і вистачить часу. Пояснити їм, що літак з бомбою на борту зазнав аварії над Сан-Горгоніо, що він палає й існує загроза вибуху його бомбового вантажу. Це покладе край панічним чуткам про напад іззовні. Коли зв'яжетеся із штабом протиповітряної оборони — я до вас приєднаюсь, як тільки зможу, — роз-[206] тлумачте їм усе якомога переконливіше, щоб вони зопалу не натиснули там якісь червоні кнопки.
Вінсент обернувся до людей, які супроводжували його.
— Вам ясно? Негайно виконуйте. — Віддавши цей наказ, він знов обернувся до Шерідана.
— Ви говорили щось про пошуки бомби. Це реально?
— Шанс є.
— Який?
— Не знаю. Це залежить від... — Шерідан миттю урвав розмову, коли Бейєрсдорф показав йому на телефон. — Бобе, візьміть паралельну. Я хочу, щоб ви були в курсі справ. — Сам він вихопив трубку з рук Бейєрсдорфа. — Генерал Купер?.. Так, це Арт Шерідан. Хвилинку... Тут у нас Боб Вінсент з ФБР. Він слухатиме нашу розмову і, можливо, захоче включитись.
Вінсент, узявши паралельну трубку, кивнув Шеріданові.
— Генерале, не можна гаяти ні секунди. Слухайте мене уважно, — швидко й виразно промовив Шерідан.
Вінсент почув, як генерал-майор Маркус Купер затамував подих. Він оце тільки приземлився на реактивному винищувачі, телефонну трубку йому тицьнули просто в обличчя, тільки-но він убіг на оперативний пункт бази, і ось тепер офіцер, нижчий за нього званням, гарчить на нього тоном сержанта, який муштрує новобранців. Маркус Купер знав Артура Шерідана. Вони колись служили на одній базі, і він знав про високу репутацію цього бригадного генерала. Він також добре розумів, що в тих випадках, коли відбувається щось страхітливе, не слід чіплятися за субординацію.