Джон Ховінг підняв руку, і Бейєрсдорф кивнув йому.
— Чи не скажете ви, підполковнику, як вони змогли підняти літак у повітря і як він залетів так далеко, перш ніж упав?
Відповів генерал Шерідан:
— Знов-таки лише припущення, але досить вірогідне, мїстере Ховінг. Згідно з моєю гіпотезою, декотрих або всіх членів екіпажу було вбито; перед тим їх, можливо, скрутили дротом так само, як капітана Майклса. Вивантаживши бомби, нападники внесли 'в літак тіла вбитих. Той, хто знав, як управляти "сто тридцяткою", підняв її в повітря. Це цілком під силу одній [184] людині. Може, було й два пілоти, але це вже tie має значення. Злетівши, вони встановили напрям і ввімкнули автолілот. Коли літак уже ліг на курс, набираючи висоту, вони вистрибнули. На землі їх підібрав двомоторний літак. "Сто тридцятка" летіла над морем, аж поки скінчилось пальне, тоді літак упав.
— Я схильний погодитися з припущеннями містера Кербі, — знову заговорив Бейєрсдорф. — Він розповів нам про пограбування банку в штаті Джорджія, і є підстави вважати, що в обох випадках діяла одна й та сама банда. Методи надзвичайно подібні, аж до використання парашутів. Це може дати нам першу нитку. Будемо сподіватися. В цьому ми покладаємо свої надії на відомство містера Вінсента.
— Врахуйте, що ми досі не змогли з'ясувати нічого певного, — застеріг Вінсент.
— Знаю, сер, — відповів Бейєрсдорф. — Проте я сподіваюсь, що ФБР, працюючи разом з Федеральним управлінням авіації, досягне успіху. На сьогодні це у нас найперспективніший слід. — Бейєрсдорф обернувся до Фреда Елліота. — Вам нещодавно дзвонили. Якісь новини? Той заперечливо похитав головою.
— Поки що нічого, — розчаровано відповів він. — Я мав надію з'ясувати що-небудь з приводу тих П-51. На цивільній службі є ще кілька сотень таких винищувачів. З допомогою ФБР ми зараз перевіряємо кожен з них, але досі не виявлено нічого істотного. Ті літаки могли вилетіти в пустелю на зустріч зі "сто тридцяткою", знаючи точний розклад її польоту, а могли й тижнями очікувати на якомусь із сотні занедбаних аеродромів. Ніхто їх там не побачив би. Потрібен тривалий пошук. — Елліот знизав плечима. — Першої-ліпшої хвилини ми можемо натрапити на слід і знайти пілотів. Але поки що нічого немає.
Елліот замовк. Як і інші, він почував себе безпорадним. Білл Торп з Управління цивільної авіації похитав головою.
— Я нічого не можу додати до того, що сказав Фред. Полковник Гарольд Кімболл відмовився говорити. Ллойд Паккард також зберігав мовчанку.
Доктор Девід Шейнкен задрімав. І ніхто не відчув потреби розбудити шановного представника науки.
Джон Ховінг вирішив порушити ніякову мовчанку:
— Я наказав виконати на ЕОМ ретельне дослідження усіх можливих варіантів, — мовив він діловим тоном. Перед тим він уже звелів Рії Карлайл адресувати свої зауваження тільки йому, і з усього видно було, що він готовий співробітничати з іншими. — Проте поки що нам бракує вихідних відомостей. Нам потрібні якісь характеристики банди, яку ми розшукуємо. ЕОМ 4датна перевірити кожен можливий варіант, хоч який незначний, [185] причому в мільйони разів швидше, ніж це зробили б ми. Більше того, я...
— Містере Ховінг! — перебив його Кербі. — А скільки часу треба буде вашим людям, щоб запрограмувати машину на таке завдання? Звичайно, йдеться про результат, який мав би сенс.
Ховінг зобразив на своєму обличчі подив з недоречності такого запитання.
— Ну, зважаючи на надзвичайність ситуації, нам, звичайно, дадуть зелену вулицю, і, гадаю, це забере не більш як дві доби.
— Аж дві доби?
— Так.
— У нас немає двох діб, містере Ховінг. Ми не можемо згаяти навіть дві години. — Кербі поклав свої кулачиська на стіл. — При всій моїй повазі до вас, я все ж таки змушений запитати, чи дізнаємося ми про щось істотне після цих ваших... гм... наукових досліджень? Чи дістанемо ми в своє розпорядження висновкя, яких не можемо зробити ось тут, зараз?
Вінсевт пильно подивився на свого помічника. Кербі знов кудись хилить, а зараз просто-таки вбиває цвяхи у домовину представника Управління національної безпеки. Ховінг мав вигляд людини, що потрапнла під невблаганний прес.
— Ну, знаєте, містере Кербі... При всій повазі до вашої точки зору, — почав Ховінг, ледве стримуючись, щоб не скипіти, — я думаю, ви все ж таки не спроможні оцінити можливості вашого управління, і...
— Облиште, містере Ховінг. Я ж не сперечаюсь. Я тільки запитав вас. Я хочу заощадити час. Ви можете мені віддовісти?
— Ви так ставите питання, Кербі, що я відповідати на нього не буду.
Представник ФБР стенув своїми широченними плечима, даючи зрозуміти, як він оцінює пропозицію Ховінга. Потім окинув усіх присутніх поглядом.
— Пропозиція містера Ховінга, звісно, становить інтерес, — процідив він, і в голосі його прозвучала неприхована зневага до Управління національної безпеки з усіма його комп'ютерами. — Я із задоволенням прочитав би їхній звіт. На дозвіллі, коли все це скінчиться. Дослідження ва ЕОМ — це вправа з теорії ігор. Але ми зараз не граємо в якусь гру. У нас чисто поліційна робота. — Він замовк, усі напружено чекали. — Ми крутимося в білячому колесі. Ніякі електронні машини не доти можуть нам вибратися з нього. Ми мусимо ухвалити рішення зараз. Негайної — з притиском закінчив Кербі.
Різке постукування люлькою по столу привернуло загальну увагу до Нійла Кука. Представник ЦРУ роздивлявся попіл, що [186] висипався на стіл. Ні до кого зокрема не звертаючись, він глухо вимовив:
— Браво, містере Кербі. Можливо, ми тут усе-таки чогось досягнемо. — Він осміхнувся у відповідь на ворожі погляди Ховінга та Кардайл. — Але в нас нічогісінько не вийде, поки ми не усвідомимо, навіщо це було зроблено і хто за всім цим стоїть. А якщо ви зі мною не згодні, то пропоную відкласти нараду. Бо нашому шановному генералові доводиться зараз, як влучно висловився містер Кербі, крутити біляче колесо, а не займатися пошуками бомб.
— Викладайте свої міркування, — втрутився Шерідан, — і вертаймося до діла.
— Оскільки всі можливості ще відкриті для нас, генерале, то варто припустити і наявність комуністичної диверсії, що контролюється з-за кордону.