— Справді смачно, — промовила вона, оглядаючи сендвіч.
— Справа мого життя, — заявив Артур, сподіваючись, що це прозвучить гордо і він не буде вигядати наче повний ідіот.
Він звик бути всіма шанованим, а зараз його змушують переналаштовувавтися на старий лад.
— А що це за м'ясо? — поцікавилась Трілліан. — А так, це, хм, це м'ясо абсолютно нормального буйвола.
— Що?
— Абсолютно нормальний буйвіл. Вони трохи схожі на корів, точніше биків. Але все-таки найбільше на буйволів. Ну знаєш, такі великі тварини.
— І що з ними не так?
— Нічого, вони абсолютно нормальні.
— Розумію.
— Дивно тільки те, звідки вони приходять.
Тріція насупилась і перестала жувати.
— Звідки вони приходять? — запитала вона із повним ротом.
Вона не збиралася ковтати, доки не дізнається звідки.
— Справа не тільки в тому звідки вони приходять, а ще й в тому, куди вони йдуть. Все впорядку, його абсолютно безпечно можна ковтати. Я вже з'їв його силу-силенну. Вони чудове. Дуже соковите. Дуже ніжне. Трохи солодкуватий смак із пряним присмаком.
Трілліан все ще не ковтала.
— Звідки, — наполягала вона, — вони приходять і куди йдуть?
— Вони приходять з точки трохи східніше гір Хондо. Он вони там, позаду нас, такі високі, ти мабуть уже їх бачила коли підлітала сюди, а потім буйволи тисячами мчать через великі рівнини Анхондо і, хем, ну це і все. Ось вони звідки приходять. Ось куди вони йдуть.
Трілліан насупилась. Вона чогось тут не розуміла.
— Мабуть, я не все зрозуміло пояснив, — почав знову Артур. — Коли я сказав, що вони приходять з точки на сході від гір Хондо, я мав на увазі, що там вони раптом з'являться. Потім вони мчать через рівнини Ахондо і, ну, загалом просто зникають. У нас близько шести днів, щоб зловити їх стільки, скільки можливо, до того як вони зникнуть. На весні вони роблять все це знову, але у зворотньому напрямку.
Трілліан неохоче, але ковтнула. Вибір у неї був невеликий: або ковтнути, або виплюнути, з іншого боку смак був справді чудовий.
— Ясно, — сказала вона, впевнившись, що не відчуває жодних побічних ефектів. — А чому вони називаються абсолютно нормальними буйволами?
— Ну, я думаю тому, що інакше люди подумали б, що це трохи дивно. Мабуть Старий Трешберг назвав їх так. Він каже, що вони приходять звідти, звідки приходять і йдуть туди, куди йдуть, і такою є воля Боба і все тут.
— Кого...
— Навіть не питай.
— Ну що ж, здаєть тобі тут добре.
— Так справді. Ти також добре виглядаєш.
— Так в мене все добре. Все дуже добре.
— Що ж, це добре.
— Так.
— Добре.
— Добре.
— Дуже мило з твого боку, що ти заглянула.
— Дякую.
— Ну ... — невизначено сказав Артур, безцільно озираючись по сторонам.
Виявилося, що доволі важко знайти тему для розмови з тим кого не бачив стільки часу.
— Тобі мабуть цікаво як я тебе знайшла? — почала Трілліан.
— Так! — вхопився за цю думку Артур. — Я саме над цим думав. Як ти мене знайшла?
— Ну, ти може знаєш, а може й ні, але я зараз працюю на одну з великих компаній Суб-Ета телебачення, що...
— Я знаю, — раптом згадав Артур. — Так, тебе можна привітати. Це ж прекрасно. Захоплююче. Ти молодець. Мабуть, дуже цікава робота.
— Виснажлива.
— Всі ці перельоти туди-сюди. Мабуть так і є.
— У нас є доступ буквально до будь-якої інфомації. Таким чином я й знайшла твоє ім'я у спику пасажирів того корабля, що розбився.
Артур був ошелешений.
— Хочеш сказати, вони знали про катастрофу?
— Ну, звісно вони знали. Не може ж цілий космічний лайнер зникнути так, щоб ніхто нічого не дізнався.
— Ти що, хочеш сказати, вони знали, де це сталося? Знали, що я врятувався?
— Так.
— Але ж ніхто навіть не намагався шукати! Взагалі нічого не було!
— Та вони і не прилетіли б. Це все дуже заплутаний страховий процес. Тому вони просто приховалу цю справу. Вдали, що цього всього і не було. Страховаий бізнес прогнив наскрізь. Ти знав, що вони знову відновили смертну кару для директорів страхових компаній?
— Справді? — здивувався Артур. — Ні, не знав. А за які провини?
Трілліан насупилась.
— При чому тут провини?
— Ясно.
Трілліан довго-довго дивилася на Артура, а потім, іншим тоном сказала:
— Пора тобі взяти на себе відповідальність, Артуре.
Артур спробував зрозуміти, що вона має на увазі. Останнім часом він зрозумів, що йому треба хвильку чи дві, щоб зрозуміти до чого люди ведуть, тому він вирішив, що буде краще, якщо пройде кількасекунд у нормальному, розмірнеому темпі. Останнім часом життя балувала його, йшло рівно і мирно... можна дозволити собі трошки зачекати.
Він все ще не розумів, що вона мала на увазі, тому, врешті-решт вирішив зізнатися в цьому.
Трілліан обдарувала його холодною посмішкою і повернулася до дверей хатини.
— Рендом!? — покликала вона. — Заходь-но, познайомся зі своїм батьком.
Розділ 14
Як тільки Путівник склався назад у маленький, гладенький, чорний диск, Форд зрозумів одну божевільну річ. Чи принаймні він намагався зрозуміти її, але вона була надто божевільною, щоб сприйняти її отак зразу на льоту. Його голова гуділа, щиколотка боліла, і хоча він не хотів скиглити, але він завжди вважав, що важка мультипросторова логіка була чимось таким, що він краще розумів у гарячій ванні. Йому треба був якийсь час подумати. Час, великий кухоль пива, а також повна ароматної піни ванна.
Йому треба вибиратися. А ще треба захопити Путівник. Та навряд чи їх випустять разом.
Він гарячково озирнувся навколо.
Думай, думай, думай. Рішення має бути простим і очевидним. Якщо він був правий у своїх поганих, дурних, можна навіть сказати, смердючих передчуттях, що йому доведеться мати справу із поганими, дурними, смердючими вогонами, то чим простіше і очевидніше річшення, тим краще.
Раптом він зрозумів, що йому потрібно робити.
Йому не треба намагатися побороти систему, йому слід нею скористатися. Найбільш лякаючою річчю у вогонах була їх абсолютна божевільна рішучість робити будь-яку божевільну річ, яку вони рішуче вирішили зробити. Не варто навіть намагатися апелювати до їх розуму, бо такого в них нема. Однак той, у кого дістане духу, може часом використовувати в своїх цілях їх сліпу, руйнівну пристрасть до сліпого руйнування всього, що потрапило їм на око, включаючи самих себе. Мало того що їх ліва рука не відає, що робить права; часом і права рука має дуже туманне уявлення про те, що творить сама.