III
Але дверi розчиняються i входить Софiя Петрiвна, дама рокiв ЗО, брюнетка, в чорному манто i вуалi, яку вона вiдкидає нетерплячим рухом руки.
Ю р к е в и ч (злякано). Софiя Петрiвна! Ви! Ви!
С о ф i я П е т р i в н а. Не сподiвалися? Не чекали?
Ю р к е в и ч. Я.. я дуже радий... Я не знав, що ви повернулися з села... Добрий вечiр, моя дорога!
С о ф i я П е т р i в н а (не приймаючи його руки), Справдi — ви не знали? Ви гадали, що я на дачi i нi про що не довiдаюсь i ви встигнете спокiйно поїхати? Встигнете поїхати з вашою... коханкою, з цiєю Марусею, або я вже не знаю з ким.
Ю р к е в и ч. Та господь з вами! Якою Марусею? Я ж один — зовсiм один!
С о ф i я П е т р i в н а. I ось я довiдалась — яка невдача! Але нехай ви мене розлюбили, нехай не любили нiколи — це я готова пробачити, готова. Але чи подумали ви про мiй гонор, чи подумали ви про те жахливе...
Ю р к е в и ч. Але, запевняю вас, дорога Софiє Петрiвно! Соню!
С о ф i я П е т р i в н а. Що я пережила за цi хвилини! Цiле мiсто говорило про вас, на всiх перехрестях кричали про ваш вiд'їзд, i лише я — одна я — нiчого не знала. (Ламає руки). Який сором! Яка ганьба!
Ю р к е в и ч (у розпачi). Але я дiйсно їду в Париж на виставку, невже ж це такий злочин? Це якийсь кошмар — справжнiй зубний бiль...
С о ф i я П е т р i в н а. А ця ваша Маруся, яка з вами їде, це теж кошмар? Теж зубний бiль?
Ю р к е в и ч. Але присягаюся вам усiм святим...
С о ф i я П е т р i в н а. Не брешiть. Марiя Iванiвна менi все (сiдає i плаче, затулившись хусткою), все... розказала. Облиште... не чiпайте мене!
Ю р к е в и ч. Та це ж неправда, брехня! Соню, моя дорога, заспокойся, благаю тебе. Соню! Господи! Справдi, краще розв'язати три чемодани, чотири, двадцять чемоданiв i скринь.
С о ф i я П е т р i в н а (пiдводиться). Тiкати крадькома, тiкати вiд мене, яка вiддала йому все, що може вiддати жiнка!
Ю р к е в и ч. Соню! Благаю тебе! (Озирається). Скандал — зараз поїзд.
С о ф i я П е т р i в н а. Любов, душу, честь! I тепер, коли всi говорять про мiй скандал.... А! Хтось iде! (Опускає вуаль). Тiкати з iншою, з першим дiвчиськом...
Ю р к е в и ч (у розпачi). Та їй-бо ж це неправда! Я один — невже ти не вiриш?
С о ф i я П е т р i в н а. Сюди йдуть. Прощайте. Можете їхати. Можете тiкати один або вдвох — менi однаково. Коли я побачила, як ви злякалися, менi стало гидко. А тим часом — дивiться, якби я застала вас удвох (виймає з торбини маленький револьвер), менi здається, що я... (Юркевич злякано вiдступає). Прощайте!
Швидко виходить, зiпхнувши з порога графа Лундишева, що спiшив увiйти.
Юркевич, очманiлий, сидить на своєму чемоданi.
IV
Ю р к е в и ч. Та пiсля цього зубний бiль... сама тобi насолода!
Л у н д и ш е в (жвавий дiдусь у шикарному пальтi i плескуватому кашкетi). Чорт вiзьми, трохи не збила з нiг — не жiнка, а буря, ураган!
Ю р к е в и ч (знесилений). Iменно ураган... Зубний бiль!
Л у н д и ш е в (помiчає Юркевича). Слава богу, ще тут. Пардон, якщо не помиляюсь, мсьє Юркевич?
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Я — Юркевич, до ваших послуг!
Л у н д и ш е в. Дуже, дуже радий! Граф Лундишев. Давно шукав нагоди —можна сказати, ваш поклонник. Чув вашу лекцiю в нашому клубi взимку — про мiстичний анархiзм або анархiчний мiстицизм — точно не пам'ятаю. Дуже мило, дуже мило! Але справа не в тому. Страшенно поспiшав. Слава богу, ви ще не поїхали, фу!
Ю р к е в и ч. Ви... хотiли мене бачити?
Л у н д и ш е в (сiдає). Курите? Будь ласка. Ну, звичайно ж, мчав двадцять верст iз села. Справа ось у чому. Вчора в мене обiдав Андрiй Iванович, ваш директор, i мiж iншим розповiв, що один його вчитель — тобто, розумiєте, ви, їде в Париж на виставку. Я так i пiдскочив. Коли? — питаю. Та, каже, завтра, якщо вже не поїхав. Сiдаю в екiпаж i лечу на станцiю...
Ю р к е в и ч. Ви хотiли менi щось доручити?
Л у н д и ш е в. От-от! Маленьке, але дуже цiкаве доручення. Буду вам безмежно вдячний!
Ю р к е в и ч. Будь ласка, дуже приємно...
Л у н д и ш е в. Любий мiй, ви повиннi привезти менi з Парижа принцесу Буль-Буль ель Газар...
Ю р к е в и ч. При... принцесу Буль-Буль?
Л у н д и ш е в (регоче). Ха-ха-ха! Заспокойтеся, це не так уже важко. Ця принцеса є не що iнше, як чудова, е... принадна, е... чарiвна курочка. Курка, ви розумiєте?
Ю р к е в и ч. Ку... курочка?
Л у н д и ш е в. Ну, так, курочка. Треба вам сказати, що я завзятий курiвник. В моєму маєтку, в Лундишевцi, цiле куряче мiстечко — щось невимовне. Такий, розумiєте, парк, грати, будиночки, вода — всi iснуючi породи курей — кури малайськi, японськi, брабантськi, китайськi, бентами, плiмутроки, лангшани, кури жовтi, червонi, синi i бiлi, кури малесенькi i величезнi — словом, цiле куряче царство. А якi пiвнi! О! Якби ви бачили мого герцога де Гiза! Весь, розумiєте, чорний, неначе в оксамитi, а яка велична постава — куди тобi Шаляпiн! Хоч зараз на сцену.
Ю р к е в й ч. Скажiть, просто дивно!
Л у н д и ш е в. Да, так ось про нашу принцесу. Ви, звичайно, розумiєте, що я стежу за всiма виставками, журналами з курiвництва i таке iнше. Сам багато разiв посилав курей на виставки, маю силу медалей, дипломiв i т. д. I ось тиждень тому одержую останнiй журнал з Парижа — i що ж ви думаєте? Довiдуюсь, що на виставцi в числi iнших чудес виставлено предивну, чудову, надзвичайно гарну, невимовної краси курочку. Iндiйська порода — принцеса Буль-Буль ель Газар. Ви розумiєте? Небувала рiдкiсть, єдиний в Європi екземпляр. Нi в Ротшiльда, нi в лорда Дурлея нiчого подiбного немає. Можете собi уявити, як я розхвилювався!
Ю р к е в й ч. Чим же вона така надзвичайна? Пробачте, адже ж я в цiй справi профан.
Л у н д и ш е в. Як чим надзвичайна?! Це ж курка iндiйської породи з Iндаура. Навiть в Iндiї вона майже невiдома. А яка краса! Якi груди, ноги, голова, — а пiр'я! Зовсiм золотого кольору, наче в казцi. Це поема, а не курка.
Ю р к е в и ч (смiючись). Ну, звiсно, якщо поема...
Л у н д и ш е в. А iм'я! Принцеса Буль-Буль ель Газар — знаєте — з арабських казок. Да, так ось, як тiльки я прочитав про це диво, — зараз же телеграму, що її купую, а другу — моєму братовi в Париж — графовi Iвану, щоб вiн сплатив грошi. Але уявiть собi мою досаду: граф Iван, мiй брат, виїхав в Бiаррiц — я в розпачi! Переказати грошi — ви розумiєте? — невiдомо кому. I раптом чую про вашу поїздку. Врятуйте, мiй дорогий, одвезiть грошi, привезiть принцесу!