Добрий Барруель погоджується з ідеєю, що змова не просто масонська, а юдейсько-масонська. Між іншим, ідея цієї сатанічної змови була зручним засобом напасти на нового ворога, тобто на Високу Вендету Карбонаріїв, а отже на антиклерикальних батьків Рісорджіменто, від Мадзіні до Гарібальді.
— Але ж усе це діялося на початку дев'ятнадцятого століття, — сказав Діоталлеві. — А великий антисемітський наступ почався наприкінці століття, з опублікуванням "Протоколів мудреців Сіону". І "Протоколи" ці з'явилися в російському регіоні. Отже, це — ініціатива павликіан.
— Ще б пак, — підхопив Бельбо. — Нема сумнівів, що тут єрусалимська група поділилась на три гілки. Перша через іспанських та провансальських кабалістів стала натхненником неотамплієрського крила, другу поглинуло беконівське крило, і її прибічники стали вченими та банкірами. Саме на них накидаються єзуїти. Але є ще й третя гілка, яка формувалася в Росії. Велика частина російських євреїв — дрібні крамарі й лихварі, отже на них криво дивилися бідні селяни; а інша їх частина — оскільки єврейська культура є культурою Книги і всі євреї вміють читати і писати — поповнювала ряди ліберальної та революційної інтелігенції. Павликіани, які були містиками, реакціонерами, нерозривно пов'язаними з феодалами, проникали у двір. Очевидно, що між ними та єрусалимцями не могло бути нічого спільного. Отже вони були зацікавлені дискредитувати євреїв, а через них — цього вони навчилися від єзуїтів — поставити у скрутне становище своїх зовнішніх супротивників, як неотамплієрів, так і беконівців.
92
Не може бути жодного сумніву. Зі всією могутністю та грізністю сатани царство переможного Царя Ізраїлю підходить до нашого неоновленого світу; до престолу всесвітньої влади наближається Цар, народжений із крові Сіону, антихрист.
Сергій Нілус. Епілог до "Протоколів"
Думка Бельбо була прийнятна. Нам лишалося з'ясувати, як "Протоколи" потрапили до Росії.
Папю, один із найвпливовіших мартиністів кінця століття, заворожив Миколу II під час його візиту до Парижа, відтак подався до Москви, захопивши з собою якогось Філіпа, тобто Філіпа Нізьє Ансельма Вашо. Одержимий дияволом у шість років, зцілитель у тринадцять, цей ліонський гіпнотизер зачарував як Миколу II, так і його істеричну дружину. Філіп був запрошений до двору і настановлений лікарем Петербурзької військової академії, генералом та статським радником.
Тоді супротивники Філіпа вирішили протиставити йому таку саму харизматичну постать, яка б захистила його престиж. І знаходять Нілуса.
Нілус був мандрівним ченцем, який мандрував (що ж йому було ще робити?) лісами у рясі, хизуючись довгою бородою пророка, двома дружинами, донечкою та помічницею, чи, може, полюбовницею, які ловили кожне слово з його вуст. Напівгуру, з тих, що наприкінці тікають із зібраними пожертвами, напівпустельник, з тих, що волають про близький кінець світу. І справді, його причепливою ідеєю були інтриги антихриста.
План Нілусових покровителів полягав у тому, щоб висвятити його на попа, аби потім він, пошлюбивши (одною дружиною більше чи менше) Олену Олександрівну Озерову, фрейліну цариці, став сповідником імператорського подружжя.
— Я людина мирна, — сказав Бельбо, — але починаю підозрювати, що вигублення сім'ї Романових було дератизаційною операцією.
Словом, у певну мить Філіпові прихильники обвинуватили Нілуса в розпусті, і Господь знає, що вони таки мали рацію. Нілус мусив залишити двір, але тут хтось прийшов на допомогу, передавши йому текст "Протоколів". Оскільки геть-чисто всі плутали мартиністів (які черпали натхнення у святого Мартина) і мартінесистів (послідовників того Мартінеса де Паскаллі, якого так недолюблював Альє), і оскільки Паскаллі, за певними тодішніми чутками, був єврей, то, дискредитуючи євреїв, можна було дискредитувати й мартиністів, а дискредитуючи мартиністів, можна було знищити Філіпа.
Перша, неповна версія "Протоколів" з'явилася фактично ще 1903 року в петербурзькій газеті "Знамя", яку випускав войовничий антисеміт Крушеван. 1905 року, за згодою урядової цензури, цю першу версію анонімно передруковано у книзі "Джерело наших лих", яку, здогадно, видав якийсь Бутмі, що разом із Крушеваном брав участь у заснуванні "Союзу російського народу", відомого згодом як "чорні сотні", що до нього вербували звичайних злочинців, аби чинити погроми та замахи украй правого штабу. Бутмі опублікував, уже під своїм іменем, й інші видання цього твору, під назвою "Вороги роду людського — "Протоколи", що походять із секретних архівів центральної канцелярії Сіону".
Але то були тільки дешеві брошурки. Розширена версія "Протоколів", яку потім перекладуть у всьому світі, вийшла 1905 року в третьому виданні книги Нілуса "Велике у Малому: Антихрист — неминуча політична можливість", що вийшла у Царському Селі під егідою місцевого відділення Червоного Хреста. Цю версію подано в рамках ширшої містичної рефлексії, і книга опинилася в руках у царя. Митрополит Московський велить читати її у всіх московських церквах.
— Але який зв'язок, — поспитав я, — між "Протоколами" та нашим Планом? Тут весь час говориться про ці "Протоколи", може, нам варто їх перечитати?
— Нема нічого простішого, — сказав Діоталлеві, — завжди знаходиться якийсь видавець, охочий перевидати їх, — колись це робили, виказуючи обурення, задля оприлюднення історичного документа, а згодом почали знаходити у цьому задоволення.
— Он які вони, невірні.
93
Єдиним відомим нам товариством, здатним конкурувати з нами у цьому мистецтві, могли б бути єзуїти. Але нам вдалося дискредитувати єзуїтів в очах нерозумного плебсу завдяки тому, що це товариство діє відкрито, а ми тримаємося за кулісами, зберігаючи таємність.
Протоколи, V
"Протоколи" становлять собою серію з двадцяти чотирьох програмових заяв, приписуваних мудрецям Сіону. Мета цих мудреців здалася нам досить-таки суперечливою — в одних місцях вони прагнуть скасування свободи друку, в інших — заохочують вільнодумство. Вони критикують лібералізм, але проголошують програму, яку радикальні ліві сили приписують мультинаціональним капіталістичним корпораціям, включно з використанням спорту та візуального виховання для задурманення народу. Аналізуючи різні способи, як заволодіти всесвітньою владою, вони вихваляють силу золота. Водночас вони вирішують підтримувати революції у всіх, країнах, використовуючи незадоволення і збиваючи люд із пантелику проголошенням ліберальних ідей, хоч і прагнуть також сприяти нерівності. Вони вираховують, як запровадити скрізь президентські режими, керовані підставними особами мудреців, збираються розпалювати війни, збільшувати виробництво зброї і (це твердив ще Салон) будувати метрополітени (під землею!), щоб мати змогу замінувати великі міста.