То не випадковий збіг, що Саломон де Ко, людина розенкройцерів, пише для Рішельє трактат про сонячні годинники. Відтак від Галілея і далі відбувається навіжене дослідження маятників. Позірна причина — їхнє застосування для визначення довготи, але коли 1681 року Гюйгенс виявив, що маятник, точний у Парижі, запізнюється у Каєнні, він одразу збагнув, що це залежить від зміни відцентрової сили, викликаної обертанням Землі. А хто запрошує Гюйгенса до Парижа після публікації його "Horologium", де він розвиває Галілеєві думки про маятник? Кольбер, той самий Кольбер, що запросив до Парижа Саломона де Ко з метою дослідження підземель!
Потому як 1661 року Академія дель Чіменто доходить висновків, які згодом зробить Фуко, не минуло й п'яти років, як Леопольд Тосканський розпускає її, і відразу після цього отримує з Рима, як таємну винагороду, кардинальський титул.
Але цього не досить. Полювання на маятник триває і в наступні століття. 1742 року (за рік до першої задокументованої появи графа Сен-Жермена!) людина на ймення Де Меран подає Королівській Академії наук меморандум про маятники; 1756 року (коли в Німеччині виникає Суворий Тамплієрський Звичай!) якийсь Бугер пише "sur la direction au'affectent tous les fils a plomb" .
Я натрапляв на фантасмагоричні назви, такі, приміром, як назва книги Жана Баптиста Біо, виданої 1821 року: Recueil d'observations géodesiques, astronomiques et physiques, exécutées par ordre du Bureau des Longitudes de France, en Espagne, en France, en Angleterre et en Ecosse, pour déterminer la variation de la pésanteur et des degrés terrestres sur le prolongement du meridien de Paris . У Франції, Іспанії, Англії та Шотландії! На продовженні меридіана, на якому міститься Сен-Мартен! А 1823 року сер Едвард Себін публікує An Account of Experiments to Determine the Figure of the Earth by Means of the Pendulum Vibrating Seconds in Different Latitudes ! A таємничий граф Федір Петрович Літке, який 1836 року публікує результати своїх досліджень поведінки маятника під час навколосвітньої подорожі? Він це робить для Імператорської Академії наук у Петербурзі. Як, і росіяни теж?
* * *
А якщо тим часом одна з груп, безперечно, спадкоємці Бекона, вирішила відкрити секрет потоків без карти й без маятника, вивчаючи подих змія заново, з самого початку? Ось де знадобилися натяки Салона: саме за часів Фуко промисловий світ, творіння беконівського крила, розпочав будівництво мереж метрополітену в серці європейських метрополій.
— Справді, — мовив Бельбо, — у дев'ятнадцятому столітті панує манія підземель, Жан Вальжан, Фантомас та Жавер, Рокамболь, уся ця метушня у підземних коридорах та стічних каналах. Господи, якщо добре подумати, то всі твори Жуля Верна — це одкровення таємниць підземелля! Подорож до центра Землі, двадцять тисяч льє під водою, печери таємничого острова, величезне підземне царство Чорних Індій! Треба відтворити маршрут його незвичайних подорожей, ми, безперечно, знайдемо малюнок звивин Змієвого тіла, або ж мапу ley lines, складену для кожного континенту. Берн досліджує мережу телуричних течій згори і знизу.
Я підтримав його.
— Як звали головного героя Чорних Індій? Джон Ґарраль, майже анаграма Ґрааля.
— Не вигадуймо химер, тримаймося реальних фактів. Берн подає набагато зрозуміліші сигнали. "Робур Завойовник" — Roburle Conquérant, R. С., Роза і Хрест. А якщо прочитати ім'я Робур навпаки, вийде Рубор, червона барва троянди.
85
Філеас Фогг. Це ім'я містить натяк: Еас грецькою має значення глобальності (а отже є еквівалентом пан— і полі-), а Філеас — це те ж саме, що й Поліфіл. Щодо прізвища "Фогг", то англійською воно означає туман... Верн, безперечно, належав до Товариства Le Brouillard. Він навіть був такий ласкавий пояснити нам зв'язки між цим товариством та Розою+Хрестом, адже хто ж такий цей шляхетний мандрівник на ймення Філеас Фогг, якщо не член Рози+Хреста!... Крім того, хіба він не належав до Реформ-клубу, ініціали якого R. С. означають реформаторську Розу+Хрест?А цей Реформ-клуб виникає на Пел-Мел, що нагадує нам ще раз про Сон Поліфіла.
Michel Lamy. Jules Verne, initié et initiateur,
Paris, Payot, 1984, pp. 237 — 238
Відтворення Плану забрало y нас довгі дні, ми припиняли роботу, аби поділитися один з одним новознайденою логічною ланкою, ми читали все, що потрапляло до рук, — енциклопедії, газети, комікси, каталоги видавництв — по діагоналі, у пошуках можливих місточків, ми зупинялися і порпались по всіх книжкових прилавках, винюхували в газетних кіосках, безцеремонно грабували наших дияволістів, живлячись їхніми машинописами, відтак із тріумфом вдиралися в офіс і кидали на стіл останню знахідку. Коли я пригадую ті тижні, розвиток подій у всій цій історії здається мені блискавичним, гарячковим, наче у фільмі Ларрі Семона, де все відбувається ривками і стрибками, двері відчиняються і зачиняються із надзвуковою швидкістю, в повітрі літають торти з кремом, біганина по сходах вверх-вниз, зіткнення старих автомобілів, падіння полиць у бакалійній крамниці посеред шквалу бляшанок, пляшок, м'яких сирів, бризок содової, вибухів лантухів із борошном. Натомість пригадуючи те, що діялось у проміжках, у періоди затишшя, тобто решту життя, яке розгорталося навколо нас, я переглядаю все, наче фільм з уповільненими кадрами, — План, який формується в ритмі художньої гімнастики, який пов'язується в нашій уяві з повільним оборотом дискобола, обережними похитуваннями штовхача ядра, затяжними періодами гри в гольф, незрозумілими хвилинами очікування під час гри у бейсбол. Словом, хоч би яким був ритм, доля щедро обдаровувала нас, адже при бажанні знайти потрібну логічну ланку, знаходиш її скрізь, повсякчас і за будь-яких обставин, світ вибухає у мережі, у вихорі спорідненостей, і все натякає на все, все пояснює все...
Лії про План я не казав нічого, аби не викликати її несхвалення, але я став мало часу проводити з Джуліо. Я прокидався вночі від думки, що Рене Декарт, себто Картезій, мав ініціали R. С. і що він занадто ревно шукав розенкройцерів, а потім занадто ревно заперечував, що знайшов їх. Звідки така одержимість Методом? Метод був потрібен, щоб знайти розв'язання таємниці, яка зачарувала уже всіх утаємничених Європи... А хто прославляв чар готики? Рене де Шатобріан, R. С. А хто за часів Бекона написав "Steps to the Temple" ? Річард Крешо, R. С. А що тоді Раньєрі де Кальцабіджі, Рене Шар, Раймонд Чандлер, R. С., R. С., R. С.? A Rick's у Касабланці?