41
"Nox ruit et fuscis tellurem amplectitur alis" — "Ніч настала, і сон огорнув усе живе". Вергілій, "Енеїда", 3: 148. Переклад Ігнація Венєвського.
42
"Бути припертим до ріки — це взагалі загрожує розгромом" — через рік, узимку 1431 року, під час повернення з рейду на Угорщину, Сирітки Яна Чапека з Сан зазнали тяжкої поразки і мало не були розбиті дощенту в ідентичній ситуації: під час спроби переправитися через Ваг.
43
"Non nobis…" — "Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу" (Псалом 115).
44
"Comes facundus in via… pro vehiculo est". — "Балакучий супутник у дорозі — як віз" (у значенні: робить приємнішою подорож і скорочує її час). Публілій Сирієць, "Сентенції".
45
"Веп volria mon cavalier…" — балада авторства графині де Дє (бл. 1200). Переклад автора.
Я хотіла би свого лицаря
Взяти в обійми голих рук,
В екстазі була б йому милішою
Ніж пухова подушка,
Палаю до нього палкішим коханням,
Ніж Бланшфлер до Флориса,
Йому присвячу серце і любов.
Розум, і очі, і життя.
Романтична історія Флориса і Бланшфлер була одним із найпопулярніших любовних оповідань в Європі того часу.
46
"Назву тебе нареченою моєю, кохання якої ліпше за вино…" — Кузанський досить вільно цитує Пісню над Піснями, 4: 10,5: 16,7: 13-14.
47
"Пан на бургу Драхенштейн. Тутешній пфлегер" — пфлегерами називали лицарів, яких сеньйор наділяв функціями та обов'язками військових командирів у підлеглому їм регіоні. Вони відповідали за мобілізацію військовозобов'язаних на випадок воєнного походу і здійснювали нагляд над організацією оборони у разі навали або внутрішніх боїв.
48
"Плата становить три гроші з коня" — пфлегер мав на увазі радше не широкі празькі гроші, а якісь місцеві срібні монети: саксонські, равенсбургські або палатинатські, які були за курсом утричі дешевшими від празького гроша. Але він однаково допускає неймовірне здирництво: плата, якої він вимагає, відповідає денному заробітку робітника, за який можна було купити корець вівса або дві гуски.
49
"…трупів було надто багато" — у різні Плауена, що відбулася 25 січня 1430 року, загинуло понад тисячу людей; як на моє око, беручи до уваги тодішню чисельність таких міст, було перебито добру половину мешканців.
50
"Багато грубої і великої брехні мовиться…" — агітку емісара я вільно заснував на автентичному гуситському маніфесті, який поширювався у прилеглих країнах у різних мовних версіях, узятому з книги Єви Малечинської (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW 1959).
51
"Seulete sui et seulete vueil estre…" — одна з найвідоміших балад Кристини Пізанської (переклад Юлії Хартвіг).
Я сама і хочу залишитися сама,
Саму мене залишив мій милий,
Сама я без товариша і без пана,
Самая в стражданні, що понад сили…
52
"De Deu е de nos vos sian perdonatz…" — "Хай вони будуть тобі прощені Богом і нами, просимо Бога, щоб Він їх тобі пробачив" (катарський ритуал над помираючим).
53
"Pater sancte… suscipe ancillam tuam in tua iusticia" — "Святий Отче, прийми служницю свою у своїй справедливості та пошли їй Твою милість і Твого святого Духа". Там само.
54
"Mors stupebit et natura…" — "Dies irae".
Смерть відійде,
і природа з воскреслим творенням
постане перед Судом.
Сувій книг буде розгорнуто,
у яких усе записано,
і за ними світ буде суджений.
55
"Amor condusse noi ad una morte…" — Данте, "Божественна комедія", "Пекло", пісня V.
56
"Будь наче горда вежа кам'яна…" — Там само, "Чистилище", пісня V.
57
"О luce etterna che sola in te sidi…" — там само, "Рай", пісня XXXIII, переклад той самий, що й у попередньому томі.
О вічний блиску, що шляхом сторіч,
Самоосяжний, самоосягаєш
Й, осягнутий, собі зориш у стріч!
58
"Confutatis maledictis…" — наступна строфа з "Dies irae".
Покарай проклятих,
приречених на палючий вогонь,
а мене поклич до святих.
59
"Agnus Dei qui tollit peccata mundi" — "Агнець Божий, який знімає гріхи світу". Початок молитви під час меси.
60
"Requiem aeternam dona еі…" —
"Вічний спочинок зволь їй дати,
Господи, і вічне світло хай їй світить.
У вічній пам'яті вона буде праведною:
не боятиметься сумної новини".
61
"Ad te omnis саго veniet" — "До тебе прийде кожен чоловік".
62
"Praesens malum auget boni perditi memoria…" — Петро Даміані, "Hymnus de gaudio paradisi".
63
"…литвин, рід якого зовсім недавно було вшановано прийняттям до польського гербу Одровонж" — згідно з положеннями Городельської унії, укладеної другого жовтня 1413 року, польська шляхта коронна прийняла литвинів з боярських родів до своїх гербів, заявивши в документі (за Каролем Шайнохою): "Цим сполучуємо і з'єднуємо наші доми, покоління, роди, гер би і гербові клейиоди з усією шляхтою і боярством литовських земель".
64
"Гостем був Конрад, єпископ Вроцлава…" — це вже останній том, тому незайве було би помістити в примітках кілька відомостей про те, "що було потім". Отже: Конрад П'яст, олесницький князь, був єпископом Вроцлава протягом 29 років. Він помер у віці шістдесяти семи років у замку в Єльчі дев'ятого серпня 1447 року. Через два дні його з великою пишнотою поховали у вроцлавському кафедральному соборі. Цікавим, беручи до уваги яскраво виражену антипольськість Конрада, може бути той факт, що його наступником у Вроцлаві проголосили поляка, Пйотра Новака з Нивниці, який за свого правління покращив зіпсовані Конрадом відносини з гнезненською архідієцезією, якій Вроцлав завжди підпорядковувався в церковній ієрархії.
65
"…яка допоможе народові переплисти будь-який потоп…" — з непотоплюваним, здатним подолати будь-який історичний потоп кораблем порівняв святиню на Ясній Гурі примас Стефан Вишинський (у висловлюванні від 23 травня 1969 р.).
66
"…того страху, який Сирітки посіяли в Новій Марці…" — влітку 1433 року Ягайло розпочав війну з Тевтонським орденом. Згідно з укладеним за рік до того у Паб'яницях союзом, на боці польських військ на землі Ордену вторглося вісім тисяч Сиріток під проводом Яна Чапека із Сан. Сирітки викликали особливий жах серед найманих військ хрестоносців, які складалися з чехів, бо не мали милосердя до відщепенців, "зрадників чеської мови", які вислужувалися перед німцями. Самі хрестоносці теж боялися Сиріток як вогню.