Над узліссям плив місяць, жовтий, як курчатко.
З курника вийшли тато Ларсон, мама Ларсон, Лабан, Леопольд, Лаге, Лассе-Молодший, Лассе-Старший, Леннарт, Лео, Лукас, Лаура, Ліннея, Ловіса, Лідія і Лоттен. Позаду всіх дибав малий Людвіг Чотирнадцятий.
Він махав хвостиком Тутті Карлсон, аж поки вона зникла у віконечку курника.
Ларсони пішли подвір'ям просто до грядки, де росли полуниці.
При ясному місячному світлі усю цю лисячу вервечку бачив пес Максиміліан, що сам-один лежав у буді.
Та він мовчав, як риба.
– Ні, ні і ще раз ні, – тільки й простогнав Максиміліан. – Чи видано таке, щоб лиси й кури заприятелювали? А воно ж і справді! Чого ж тоді гавкати?! Однаково ніхто з людей мені не повірить.
« Первый Предыдущая Страница 16 из 16