Престо, глянувши на новоз'явлену Клеопатру, не відчув колишнього хвилювання. Незважаючи на те, що Люкс була надзвичайно красива в цьому екзотичному наряді, він усе-таки лишався байдужий. Тоніо навіть здалося, що перед ним не жива людина, а статуя з музею воскових фігур.
Люкс посміхнулася до гостя однією з своїх найчарівніших посмішок, а в її арсеналі цих посмішок були дюжини, на всі випадки життя і артистичної практики,
— Я дуже рада вас бачити, Тоніо, — співуче сказала Люкс, уважно спостерігаючи в той же час, яке враження вона справила.
Мабуть, вона чекала більшого ефекту. На якусь мить в її очах промайнуло занепокоєння, але Гедда одразу ж надала обличчю безтурботного виразу.
— Сідайте. Ми так давно не бачилися. Ви загоріли і ніби трохи схудли. І вигляд стомлений. Багато працюєте? — запитала Люкс і в той же час подумала: "Чому він сьогодні такий дерев'яний? Жодного комплімента, не зітхає, не дивиться на мене з тугою. Невже я втратила владу над ним?!"
— Так, я багато працюю, — відповів Престо, сідаючи на низенький м'який пуф.
— Чула. Ви починаєте власне діло. Напевно, це буде щось оригінальне, як і все, що виходить з-під рук Тоніо Престо.
Престо пустив повз вуха комплімент, тільки кивнув головою.
— Дуже оригінальне, міс Люкс.
— І, мабуть, ви придумали чудові ролі?
— О, звичайно. Роль героїні, здається, вдалася мені.
— Це дуже цікаво! Розкажіть, розкажіть швидше.
— Ви так жваво цікавитесь, ніби й самі не від того, щоб узяти участь у моїй роботі? — спитав Престо, ледве помітно усміхаючись.
Люкс зволікала з відповіддю. Вона саме цього й хотіла: дати Престо зрозуміти, що, можливо, не відмовиться перейти до нього на роботу, якщо їі добре попросять про це і якщо сценарій та роль сподобаються. Але разом з тим Люкс хотіла ухилитися від певної відповіді, яка зв'язала б її.
— Який же артист не мріє про виграшну роль! — відповіла вона.
Тепер Люкс чекала, що Престо почне розхвалювати роль героїні, щоб ще більше зацікавити її. Але Тоніо несподівано сказав:
— Боюсь, що ця роль не для вас. — І додав: — Ви не справитеся з нею!
Це був виклик, майже образа
— Роль може мені не сподобатися, — відповіла вона холодно, — але щоб я не справилася з нею!.. Ви, здається, знаєте мене не один день, Тоніо, — вже лагідніше, з товариським докором закінчила вона.
— Я знаю, яка ви артистка!
"Навіть не сказав, геніальна або хоч талановита", — незадоволено відзначила Люкс.
— Дочка короля, графиня, молода вдова мільйонера, знаменита артистка... — почав Престо перелічувати найкращі ролі Люкс. — Чудові костюми, шовк, золото, дорогоцінне каміння, розкішні зачіски... Але це не те, зовсім не те, що у мене, міс Люкс.
— А що ж у вас! — запитала ображеним тоном Люкс. — Хто ж ваша героїня?
— Прачка.
— Прач-ка? — скоріше прошепотіла, ніж проговорила вона, дивлячись на Тоніо широкими очима.
Чи не глузує він з неї?
— Так, звичайнісінька прачка, а втім, молода і симпатична, — спокійно відповів Престо. — А герой... герой — безробітний у лахмітті, який ходить по смітниках і збирає гачком кістки та ганчірки. Місце дії — підвали, горища і задні двори.
Люкс трохи оволоділа собою, посміхнулася.
— Ви жартуєте, Тоніо.
— Я говорю цілком серйозно. Мені, звичайно, було б дуже приємно, якби моя прачка мала вашу зовнішність. Контраст між багатством, яким природа наділила героїню, і тим, що дало їй життя, був би дуже ефектним, але, мені здається, вам нелегко було б увійти в таку роль.
Обличчя Люкс раптом втратило всю свою чарівність. Воно стало холодне і майже зле. І Гедда відразу перестала цікавитись Престо. В її очах він був кінченою людиною. Пітч може бути спокійний: Престо сам скрутить собі в'язи.
— То що ж, міс, ви думаєте про нову роль? — запитав Тоніо, майже не приховуючи іронії.
— Пошукайте свою героїню серед прачок, містер Престо, — сказала вона льодяним голосом.
— Я так і зроблю, міс, — визивно весело відповів Престо і подумав: "Простенька Еллен — перлина порівняно з цією мішурою".
Говорити їм більше не було про що. Престо вклонився і вийшов.
Люкс нерухомо лежала на єгипетському дивані. Зараз вона й справді була схожа на Клеопатру, яку тільки що ужалила в груди змія. Нехай Престо скрутить собі в'язи — їй це байдуже. Але як він міг так легко розлюбити її? Невже вона почала втрачати жіночу чарівність? Ця думка примусила Люкс похолонути. її чарівність — її капітал... "Ні, ні, — заспокоювала вона себе, — жодне дзеркало не говорить мені про те, що я починаю марніти. Тут щось інше. Можливо, наслідок метаморфози, якої зазнав Престо, а може, він захопився... якоюсь прачкою. Тим гірше для нього! І він смів ще мріяти про мене!.."
А Престо, повертаючись на автомобілі додому, в свою чергу думав про Люкс:
"Вона залишається однією з найчарівніших жінок. Це безперечно. Але чим ближче пізнаєш її як людину, тим більше розчаровуєшся. У неї нема іншої мети в житті, як гроші, нажива... Ні, все це зірки не мого небосхилу. Нову справу треба робити з новими людьми, і я знайду їх серед талановитої молоді!"
На порозі вілли Престо зустрів Себастьяна, який був чимось трохи збентежений.
— У нас гості, — сказав він.
— Хто? — неуважно запитав Тоніо, гадаючи, що хтось прийшов у справах.
— Пожильці приїхали. Літній містер і з ним молода міс. — І Себастьян хитро подивився на Престо.
— Це Баррі! — вигукнув Престо. — Нарешті! Де вони?
— У своїх кімнатах, нагорі. Розміщаються, опоряджаються з дороги. Місіс Ірвін допомагає їм.
Місіс Ірвін, яка переселилася кілька днів тому у віллу Престо, була поважна вдова, запрошена до Еллен як компаньйонка.
— Чудово! Чудово! — жваво вигукнув Тоніо. — Скажіть, щоб накривали стіл до сніданку у блакитній вітальні. Чотири прибори!
ЕЛЛЕН ПОЧИНАЄ НОВЕ ЖИТТЯ
— Дуже радий вас бачити, дорогий Баррі, — говорив Престо під час сніданку. — Я з нетерпінням чекав вас. Роботи по саму зав'язку.
— Мене затримала адміністрація парку, поки знайшли підхожого заступника. Вони дуже перебірливі і про кожного нового службовця спочатку збирають довідки: чи він не член профспілки, чи не брав участі в страйках тощо.
— Тепер мені буде легше, — сказав Престо і почав розповідати Баррі про стан своїх справ, у той же час поглядаючи на Еллен і місіс Ірвін.