Міста вже не було видно. Судно взяло курс на найчорнішу частину неба. Там, удалині, лежали гори Малої Азії.
— Капітан запрошує вас до своєї каюти! — повідомив стюард. Аділь-бей піднявся по сходах і почув знайомий різкий голос:
— Заходьте!
У каюті було дуже світло. Вдягнена в рожеву піжаму Нейла вибухала сміхом, вставляючи до грамофона нову голку. Капітан сидів у розстебнутому кителі. Стюард приніс шампанського.
— Я подумав, що ви не відмовитеся випити з нами по келишку…
Голка опустилася на платівку. Це було те саме танго, яке грали щовечора в барі. Нейла підспівувала, пританцьовувала й блискучими очима поглядала на обох чоловіків. Потім примостилася на бильці капітанового крісла.
Принесли ще шампанського. Нейла багато сміялася, танцювала, обіймала капітана й Аділь-бея; потім примусила консула ще й танцювати. Час від часу Нейла скоса позирала на нього, особливо коли пестила бельгійця. Іноді з-під вирізу піжами в неї виглядали груди, і вона помічала це ніби не відразу.
Судно ритмічно погойдувалось, і Аділь-бей почував себе недобре. Як відновити в пам'яті Сонине обличчя? В його уяві поставала тільки чорна сукня та капелюшок…
А капітан мав щасливий вигляд. Було вже досить пізно, коли він підвівся й сказав:
— Ну, пора лягати!
Він потис вологу Аділь-беєву руку. Нейла з каюти не йшла. З-за причинених дверей долинав їхній сміх.
Почали задраювати ілюмінатори. Аділь-бея нудило; він вийшов на палубу й, перехилившись через борт, почав блювати.
Незважаючи на морок і мжичку, суднові надбудови були молочно-білі, тоді як усе довкола залишалося чорним.
Що скаже йому міністр? Але ж будь-який лікар знайде в його організмі наслідки дії миш'яку! Джон, який добре знає цю країну, теж радив йому виїхати… А крім того, він, Аділь-бей, воював на Дарданеллах, а потім — за Мустафу Кемаля. До того ж Аділь-бей одразу й рішуче поставив на місце отого Панделлі!
З капітанової каюти все ще долинав сміх. Аділь-бей вимкнув у себе світло й машинально поглянув в ілюмінатор — немовби для того, щоб упевнитися, що вікон навпроти вже нема…