Літо, повне скарбів

— Ти не хвилюйся, мама нас зустріне... Тут і їхати не довго,— заспокоює діда Славко.— Ми ж не маленькі!

Біжать назустріч автобусові поля, дерева, села. Скоро й місто.

— Ти не забудеш приїхати в село?

— Не забуду. А ти не забудеш?

— Не забуду.

...Мчить маленький автобус і мчить.

Мовби хоче наздогнати літо.

Літо, повне зірок і всяких-всяких скарбів землі.