Бабуся в страшних місцях хрестилася й проказувала:
— Свят, свят, свят!
— Бабусю, чого ви хреститесь? Такого не було! Це письменник вигадав!
— Якби не було, у книжках би не писали! — відповіла бабуся.
Бабуся ясно визначила Гоголя як великого реаліста: якби не було, не писав би!
Всім життям своїм і всією своєю творчістю Гоголь довів: якби не було, не писав би!
ІІІ
Так от з дитинства і до старості з Гоголем. Чи мав вплив Гоголь на мою творчість? Ну, а як ви гадаєте?
Хіба може письменник, кожний письменник, а тим паче такого жанру, як я, пройти повз творчість мого великого земляка, Миколи Васильовича Гоголя?
І читав, і вивчав, і кожного разу дивувався:
— Звідки бралося, з яких криниць, з яких джерел водограєм било чарівне гоголівське слово?
І Сорочинці на місці,— та ще які тепер Сорочинці! — і Диканька процвітає,— та ще яка тепер Диканька! — і в Миргороді вже давно калюжа висохла, і вже він не гоголівський Миргород, а чудесний радянський курорт, — а другого Гоголя нема!
Невже Микола Васильович увібрав у свій талантище увесь сміх, всі чари, всю красу, всі барви життя? Ні! Ні! Ні!
Миколи Гоголі не щороку народжуються, зачекайте, настане день, коли з'являться чарівні радянські "Вечори".
Може, вони будуть не біля Диканьки, а біля Каховки, а як не біля Каховки, то біля Шевченківської МТС, а будуть!
Неодмінно будуть!
Слово великого Гоголя не тільки не вмре, а дасть чудесні паростки!
Дасть! Дасть! Дасть!
IV
До ювілейних торжеств з приводу століття з дня смерті Гоголя мені припала велика честь працювати над перекладами драматичних творів великого мого земляка на українську мову.
Я переклав "Ревизора", "Женитьбу", "Игроков", "Приложения к "Ревизору" та "Театральний разьезд"…
І "Ревизор", і "Женитьба", і "Игроки" в перекладі на українську мову були, але літературознавці вважають, що переклади ті не зовсім задовільні, перекладачі ніби одійшли від автора, не зберегли в перекладах аромату гоголівського слова.
Першим переклав "Ревизора" і першим поставив його в українському театрі корифей українського театру Микола Карпович Садовський (Тобілевич), один із славнозвісних трьох братів Тобілевичів (Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський).
Сам Садовський грав городничого.
Грав він його знаменито.
Мені доводилося бачити "Ревізора" у театрі М. К. Садовського.
Хлестакова тоді грав (теж чудесно!) нині народний артист СРСР Іван Олександрович Мар'яненко.
Переказували, що знаменитий Давидов, тоді артист петербурзького імператорського Александрінського театру, один із найкращих городничих, приїздив до Києва дивитися, як грає городничого Садовський, і захоплювався його виконанням ролі А. А. Сквозник-Дмухановського.
Переклад Миколи Карповича Садовського справдітаки, як на теперішній час, подекуди застарів і потребує поновлення.
Інших перекладів мені не довелося читати.
Судити, розуміється, про свою роботу я не буду, скажу тільки, що ніколи я так не хвилювався, працюючи в літературі, як хвилювався я, перекладаючи твори Гоголя/
Зберегти красу, чарівність, аромат гоголівського слова — трудна це задача. Трудна й відповідальна…
Я сердечно вдячний поетовіакадеміку/ Максимові: Тадейовичу Рильському заи велику йоло допомогу, мені в цій роботі…
Українській радянській літературі потрібні досконалі переклади творів М. В. Гоголя, і коли мені припала ця честь, то це не значить, що роботу виконано як слід і що до неї не слід ще і ще повернутися, щоб таки справді мати переклад, достойний, незрівнянного оригіналу..
Отак а дитинства і до похилих літ з великим земляком своїм, з Гоголем, у серці.
Хай буде йому довічно земля пухом!
М. В… ГОГОЛЬ
(До століття' 3' дня1 смерті)'
1
У передмові до; "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки" пасічник. Рудий Панька говорить:.
"…Як доживу, дасть бог, до нового року та випущу другу книжку, то можна буде полякати дивами, які творилися в старовину в православній стороні нашій. Між ними, може статися, знайдете побрехеньки самого пасічника, що їх він оповідав своїм онукам. Аби тільки' слухали та читали, а в мене, мабуть, ліньки кляті' тільки порпатися, набереться в на десять таких книжок…"
Устами пасічника; Рудого Панька говорив великий російський письменник Микола Васильович Гоголь. І говорив він. — правду:.
У М. В. Гоголя набралося більше ніж десять книжок його чарівних творів, що їх із захопленням: читали, читають, і. читатимуть і. онуки і правнуки, і праправнукиї пасічникові, а потім онуки онуків і праправнуки праправнуків…
І ніколи, доки житимуть люди; не померкне гоголеве слово…
"Аби тільки слухали та читали…"
А для того, щоб уважно за розумінням слухали; таї читали, не треба брати прикладу, а того, школяра..
"..лцр вчився у якогось дяка грамоти, приїхав до батька і зробився таким латиншиком, що забув мавіть свою мову рідну… До слона повертав на ух. Лопата в нього — лопатус, баба — бабус. От, трапилося одного разу, пішли вони разом із батьком на поле. Латинщик побачив граблі та й лигає в батька: "Як це, батьку, по-вашому зветься?" Тай наступив, роззявивши рота, на зубки. Батько ще й не встиг одповісти, як граблище, розмахнувшись, лідскочило і — лясь його по лобі. "Прокляті граблі! — закричав школяр, вхопившись рукою за лоба і відстрибнувши на аршин. — Як же вони, чорт би зіпхнув із мосту їхнього батька, боляче б'ються!" Так он як! Пригадав і назву, голубнику!"
Кожний твір великого майстра слова, геніального тгасі5ментшка з захопленням і з великим інтересом читався ї читається і дітьми, що тільки-но починають водити по книзішальчиком, і людьми дорослими, людьми вченими.
2
4 березня 1952 року минає сто літ з дня смерті Ти. В. Тоголя.
"Давно вже не було на світі письменника, який був би такий важливий для свого народу, як Тоголь для Росії", — писав про Гоголя великий революціонер-демократ М. Г. Чернишевський.
Був Гоголь великим за тих, минулих часів, таким він великим і залишився на віки вічні для всіх народів Радянського Союзу.
Гоголь — наш земляк, українець.
Батьки його, невеликі українські поміщики, Марія Іванівна та Василь Панасович, жили в м. Великих Сорочинцях Миргородського повіту;на Полтавщині. Там і народився Микола Васильович 1 квітня 1809 року.