— Що ж тоді скажуть наші друзі? — почала Наталія.
— Ваш брат нічого не знає про це?
— Ні, так само, як і ваші кревні, справа цього разу влаштована виключно нами, жінками. Не знаю, якими химерами заморочила Лідія Терезину голову. Вона, здається, не довіряє абатові і Ярно. Лідії пощастило-таки влити їй підозру щодо таємних зв'язків і планів, про які я в загальному хоч і знала, але ніколи не збиралася глибше в них втручатися, зважившись на цей рішучий крок у своєму житті, вона визнавала тільки мій вплив. З моїм братом вона вже домовилась, що кожне з нпх повідомить другого, якщо буде брати шлюб з ким іншим, але радитись одне з одним щодо цього не будуть.
Наталія написала своєму братові листа і покликала Вільгельма, щоб і він дописав кілька слів, бо про це її просила Тереза. Вже хотіли були його й запечатати, коли несподівано заповістився Ярно. Його зустріли найпривіт-ніше, та й він, здавалось, був у дуже веселому і жартівливому настрої, що аж, нарешті, не втерпів і промовив:
— Власне, прибув я сюди, щоб принести вам вельми дивну, хоч і приємну, звістку. Вона торкається Терези. Ви вже нам, люба Наталіє, не раз дорікали, що ми втручаємось у багато справ. Але тепер ось побачите, як то добре мати скрізь своїх вивідувачів. Ану вгадайте і покажіть свою чуйність!
Самовдоволення, з яким він вимовив ці слова, лукава міна, з якою подивився на Вільгельма і Наталію, переконали їх обох, що їхню таємницю відкрито. Наталія тоді сказала сміючись:
— А ми набагато хитріші, ніж ви думаєте. Вашу загадку ми наперед розгадали й на папері записали.
Сказавши це, вона передала йому листа до Лотаріо, радіючи, що їй пощастило так влучно відперти несподіванку, якою він думав їх збентежити. Ярно здивовано взяв листа, пробіг його очима і, геть звомпивши, впустив його з рук. Потім глянув на них широко розплющеними очима з виразом повного збентеження, ба навіть жаху, що було незвичне для його обличчя, не промовивши й слова.
Вільгельм і Наталія були непомалу вражені. Ярно став походжати по кімнаті.
— Що ж мені сказати? — заволав він.— І чи повинен я говорити? Але це не може залишитись у таїні, плутанини тут не уникнути. Отже, таємниця проти таємниці! Несподіванка проти несподіванки! Тереза не дочка своєї матері! Перешкод тепер немає: я приїхав сюди прохати вас підготувати шляхетну дівчину до шлюбу з Лотаріо.
Ярно побачив, що вони обоє аж сторопіли, потупивши очі долу.
— Це такий випадок,— сказав він,— який найгірше переживається в гурті. Найкраще, хай кожен добре обміркує все на самоті. Я принаймні прошу відпустки хоч на годину.
І він поквапився до саду, а Вільгельм механічно пішов за ним оддалік.
Пройшла година, і вони зібралися знову. Вільгельм перший узяв слово.
— Раніше, коли я без мети і плану провадив таке собі легке, навіть легковажне життя, то дружба, кохання, прихильність, довіра йшли до мене, ба навіть перлися з розкритими обіймами. Тепер же, коли дійшло до поважного, доля, здається, хоче мене обминути. Рішення запропонувати свою руку Терезі є, здається, перше, що я роблю самостійно. Я обмірковано склав цей план, мій розум уповні погодився з ним, а згода чудесної дівчини здійснила всі мої надії. Тепер дивний випадок примушує мене опустити простягнену руку. Тереза подає мені свою здалеку, ніби уві сні, а я не можу її взяти, і прекрасний образ покидає мене навіки. Тож прощай, прекрасне видиво! І ви, картини райського блаженства, які його оточували!
Він замовк на хвилину, задивившись у далечінь. Тоді захотів висловитись Ярно, та Вільгельм перехопив його:
— Дозвольте мені ще сказати, що тут кинуто жереб про всю мою долю. Цієї хвилини приходить мені на поміч те враження, яке зробив на мене Лотаріо з першого погляду і яке назавжди залишиться у мене. Ця людина заслуговує всілякої приязні і дружби, а без пожертви про жодну дружбу годі й думати. Заради нього мені легко було підманути сердешну дівчину, заради нього я вважаю можливим відмовитися від найгіднішої нареченої. Ідіть, розкажіть йому цю дивну історію і передайте, на що я готовий заради нього.
Ярно мовив на це:
— В такому разі я гадаю, що все вже зроблено, якщо не дуже квапитися. Не робімо лише жодного кроку без Лотарієвої згоди! Я вирушаю до нього, а ви спокійно дожидайтеся або мого вороття, або його листа.
Він поїхав, залишивши наших друзів у великому смутку. Вони мали досить часу обміркувати становище і порадитись у цій справі. їм лише тепер спало на думку, як це вони так легко повірили Ярновій заяві, не запитавши про подробиці. Вільгельма навіть узяли сумніви. Але найбільшого ступеня дійшло їхнє здивування й збентеження, коли другого дня від Терези прибув посланець, який привіз Наталії дивного листа такого змісту:
"Хоч би як тобі видалося це дивним, проте мушу тобі одразу за першим листом посилати другого і прохати, щоб ти передала моєму нареченому, хай якнайскорше приїжджає до мене. Він повинен стати моїм чоловіком, незважаючи на жодні плани зрабувати мене від нього. Дай йому вкладеного листа! Тільки без жодних свідків, хоч би хто там був!"
Лист до Вільгельма був такого змісту:
"Що ви подумаєте про вашу Терезу, коли вона почне наполягати якнайскорше побратися, тоді як ця справа була, здається, підготовлена тільки найспокійнішими міркуваннями? Хай вас ніщо не затримує, виїжджайте негайно, як одержите цього листа. Приїжджайте, любий, любий друже і тричі коханий, бо вас хочуть у мене відібрати, або принаймні утруднити шлюб з вами".
— Що робити? — заволав Вільгельм, прочитавши цього листа.
— Ніколи ще,— мовила Наталія по хвилі роздуму,— моє серце і мій розум так не мовчали, як зараз. Я не знаю, що робити, бо нічого не можу порадити.
— Чи це ж можливо,— палко скрикнув Вільгельм,— щоб Лотаріо про це не знав, або, знаючи, був з нами разом іграшкою чиїхось таємних планів? Може, Ярно, прочитавши нашого листа, тут же склав цю байку? Чи не сказав би він нам чогось іншого, якби ми не поквапилися зі своїм листом? Чого вони хочуть? Які можуть мати наміри? Які плани в Терези? Так, заперечувати неможливо, Лотаріо оточений таємними впливами і зв'язками. Я сам на собі дізнався, які діяльні ці люди, як вони цікавляться в певному розумінні вчинками і долею багатьох людей і вміють керувати ними. Я не розумію, яка кінцева мета цих таємниць, але надто ясно бачу їх найновіший намір — вирвати в мене Терезу. З одного боку мені малюють майбутнє Лотарієве щастя, може, тільки про людське око, з другого — я бачу свою кохану, свою ушановану наречену, яка мене кличе до свого серця. Що робити? Чого зректися?