Листи до Михайла Ковалинського

Страница 17 из 53

Сковорода Григорий

Vale, о carissima anima! ac ad coelos illos eluctari niterel

Tuus σύμμαχος Gregorius. / 602 / 261

"Аще око твое лукаво" etc.

Sidere sub pravo, si sunt mala tempora lunae,

Nascier astrologi non bona cuncta ferunt.

Concubitum faciunt cum terra scilicet ’άστρα.

Γαι̃α μέν ’εστι γυνή, ουρανός ’εστιν ’ανήρ.

Nunc mihi terrenis omissis τ’άυλα specta

Ac ex visibili nosce metaphysica.

Scilicet et coelo rnentis sua sidera nostrae

Sunt, sunt luciferi, sol quoque luna quoque.

Si maia stella nitet, mala nascier omnia crede.

О gens infelix sidere nata sub hoc!

Audisne, о Michaël, quid dictant biblia sacra?

Inque utero gentes non capis esse duas?

О coelum egregium, quo splendet gloria Christi!

Stellaque, quae sanctis dux erat ante magis!

Tam tunc nascuntur pueri, sacrosancta propago,

Qui τόν γ’ καί Φαραω̃να movent.

О igitur miseros!

О нещасні, о тричі, чотири рази нещасні ті,

Чиє потомство народилося під зіркою Фараона!

А якщо почуваєш в собі будь-які вавілонські плоди,

Гей, розбивай їх у всякий час об каміння!

Люцифер — це сатана; якщо виблискує — не вір!

Нічна рослина в’яне зі сходом сонця.

Під нещасливою зорею хай ніщо не народжується.

Ось день господній вже недалеко, ось він вже близько.

Найдорожчий Михайле!

Воістину моя самотність відкрила мені небо. Задавши учням вправу, я пішов до музею, і ти бачиш, до яких думок я прийшов у зв’язку з поясненням слова астролог. Від думок про видиме небо я перейшов до питань духовних. Перше небо прекрасне, але більш гідне божественного споглядання друге. Тепер ти подумай, чи є на небі ті, хто (хоча тілом вони і на землі) ухиляються від справ мертвої черні для справ небесних. Хіба не чудово, як каже Ієронім, гуляти думками по раю? Але мені ніколи не буває нудно розмовляти з тобою. Одне тільки мені близьке, вигукну я: о школо, о книги!

Бувай здоров, найдорожча душе, і намагайся підноситися в ці небеса!

Твій союзник Григорій, 262

["Аше око твоє лукаво"] та ін.

Під нещасливою зорею, якщо часи місяця погані,

Як кажуть, астрологи, народжується не все добре.

Бо зорі паруються з землею:

Земля — жінка, небо — чоловік.

Знехтуй земним, дивись на нематеріальне,

З видимого пізнавай невидиме.

І в небі нашого розуму

Є свої зірки, зірниці, а також сонце і місяць.

Якщо світить погана зірка, то вір, що і народжується все погане.

О нещасний рід, що народився під таким сузір’ям!

Чуєш, Михайле, чого вчать священні книги?

І чи розумієш, що у лоні може бути двоє нащадків?

О чудове небо, на якому палає слава Христа,

І зоря, що вказувала шлях святим волхвам!

Бо тоді народжуються діти — оце священне плем’я,

Що хвилює Ірода і Фараона.

О нещасні!

25

[Харків, місцевий; поч. січня] 1763 р.

Χαι̃ρε, ώ̃ ‛ήδυστε νεανίσκε!

Καί ’έμοί έκ τω̃ν πάντων ’ερασμιώτατε, ώ̃ Μιχαήλ!

Νυ̃ν ’άρχεται νέος ’ενιαοτός A, διό γράφω πρός σε ‛ελληνιστί καί του̃το εί̃ναι νομίξω καλόν οίωνόν B. Ό Χριστός ‛ο λέξας ’εν τω̃ εύαγγελίω ταυ̃τα. Πνευ̃μα κυρίου ’επί ’εμέ ... etc, ευλογησάτω σοι τόν στέφανον του̃ ’έτους C τούτου καί καλω̃ς ‛υγιέα D καί εύδαίμονα φυλαξάτω μετά τω̃ν σου φιλτάτων!

Ταυ̃τα εύχεται Σός ‛ο νέος φίλος Γρηγόρ[ιος] ό Σ[άββιν].

αψξγ 1.

Здрастуй, найдорожчий юначе і найлюбіший мені з усіх Михайле!

Ось почався Новий рік, тому пишу тобі грецькою мовою і вважаю це доброю прикметою. Христос сказав у євангелії таке: "Дух господній на мені" та ін. Хай благословить тебе вінець року цього і хай береже тебе в доброму здоров’ї і благополуччі разом з найдорожчими для тебе!

Про це молиться твій відданий друг Григ[орій] С[авич].

1763 р.

A Annus [рік]. Прим. автора.

B Οιωνός — omen [прикмета]. Прим. автора.

C Τό ’ετος — annus, gen. [рік, родовий відмінок] ’ετουζ. Прим. автора.

D ’Γγιής ut [як] ’αληθής. Прим. автора. 263

26

[Харків, місцевий; 23 — 26 січня 1763 р.] / 521 /

Cariss[ime] Michaël!

Alii, inquit Socrates, vivunt, ut edant et bibant; ego contra. Quid porro sit vivere, plerique omnes ignorant, ut etiamsi victu uti vellent ad vitam agendam, non tamen possint vivere, siquidem omnium maxima ac proinde difficillima ars est vivere didicisse, ut quam solus Christus doceat donetque. Donec sensero te avide nostra legere, non desinam tibi similia et scribere et dicere: Tace, tace: λεπτόν ’ίχνος.