P.S. До моїх привітань на день народження радо приєднується Іван, сусіда по палаті. Як і я, здоровий, мов бугай. Потятко, був невдоволений твоїми візитами до Патона та заступника голови Ради Міністрів — лише. Власне, навіть не так отими марними розмовами, як ілюзіями, що з'являються після них. Здається, не дуже хлюпав емоціями, бо ж до решти цілковита, як співають французи: "ту ля мур ке же пуртуа". Вибачай, що трохи припізнився з листом. Але в січні надіслав одного до Катерини Горбач, тож не турбуйся що був один.
Р. P.S. Щойно отримав листа від ЗО/1. Ніби відчував наперед і на всі питання відповів. Отже лежу ще в лікарні, а це головна відповідь на всі клопотання. Гадаю, що все мине, а ми будемо. Тим більше, почуваюся краще.
7/11-1977
В'язню литовцю надіслала пакунок
Начальнику ИТК № 389/35
гр-ки СМУЖАНИЦЫ Н.М.,
прож.в г.Киеве, ул.Щербакова 72/2, кв.130
Заявление
Мой сын, Марченко Валерий, находящийся в Вашем учреждении, тяжело болен неизлечимой прогрессирующей болезнью почек — хроническим пиелогломерулонефритом и рядом хронических заболеваний, связанных с этой болезнью.4-х летнее пребывание в условиях лагеря угрожает ему смертью, т.к. хронический нефрит при отсутствии необходимого лечения может внезапно вызвать нарушения функций организма и в первую очередь крови.
Имеющиеся в Вашем учреждении медицинские справки подтверждают его болезнь.
В порядке ст. 100 ИТК РСФСР и ст.ст. 362 и 368 УТК РСФСР прошу направить моего сына на врачебную комиссию для получения соответствующего заключения с последующим предоставлением в суд дела об освобождении Марченко Валерия от дальнейшего отбывания наказания.
Мать заключенного Марченко Валерия
Смужаница Нина Михайловна
25.il. 1977 г.
Учреждение ВС-389/35 252111, Киев
11 марта 1977 г. ул.Щербакова, 72/2-130
№ С-1,2 Смужаница Н.М.
п.Центральный
На Ваше письмо сообщаем, что состояние здоровья осужденного Марченко В.В. удовлетворительное. Необходимым амбулаторным и стационарным лечением обеспечивается периодически по показаниям.
Полностью обследован. Консультирован врачами специалистами.
Заболевание Марченко В.В. с учетом его состояния здоровья со всеми объективными данными не подпадает под перечень болезней, в связи с которым осужденные могут быть освобождены от дальнейшего отбывания наказания.
По существующим правилам сообщить результаты анализов крови и мочи не представляется возможным.
Начальник учреждения
ВС-389/35 — (подпись) Н.Г.Поляков
Исп. Шелия Ю.Ш.
103831, Москва-К-31, Петровка 25-а,
Управление медицинской службы МВД СССР
Начальнику Управления медицинской
службы МВД СССР
СМУЖАНИЦЫ Нины Михайловны
прож.в г.Киеве, ул.Щербакова 72/2, кв.130
Заявление
Мой сын, Марченко В.В., 1947 года рождения, осужденный в июне 1973 г. по ст.62 ч. 1 УК УССР на 6 лет лагеря строгого режима и 2 года ссылки, находится 4-й год в Пермской обл., Чусовского р-на, ст.Всесвятская (ВС-389/35). С 16-летнего возраста он болен тяжелой прогрессирующей болезнью почек—хроническим пиелогломеру-лонефритом, хр.простатитом, хр.холецистоангиохолитом, постоянно болезнь протекала с альбуминурией (белок в моче, в среднем, 1,5%-2%) и повышенное АД— 140/90 — 750/90 мм рт.ст. Медицинские справки находятся в его деле. Эта тяжелая болезнь требует постоянного постельного режима, строгого диетического питания. Условия тяжелого режима в Уральском лагере обрекают моего сына фактически на смерть.
Обращаюсь к вам, к работнику медицины — самой гуманной в мире профессии, человеку, стоящему на страже жизни людей, проникнуться моей материнской мольбой, проникнуться тяжелым состоянием молодого человека, взять во внимание жестокую, тяжелую болезнь сына и ставить вопрос об освобождении его от дальнейшего отбывания наказания.
С искренней надеждой к Вам
Н.М.Смужаница
Киев. 30.Ш.77 г.
Копия — Медицинский отдел УВД Пермского облисполкома. 614600, Пермь, Комсомольский проспект 74.
СССР Гр.СМУЖАНИЦА Н.М.
Министерство внутренних дел г.Киев. ул.Щербакова
Управление 72/2,кв.13О медицинской службы 12 апреля 1977 г. 113 №11-2278
Ваше заявление направлено на рассмотрение руководства УВД
Пермского облисполкома, поскольку вопросы досрочного осво-
238 бождения решаются по месту отбытия наказания, откуда Вам сообщат о результатах.
Зам.начальника Управления МВД СССР (подпись) В.Н.Попов
Добридень, тітко!
Усе йде, есе минає (як сказав поет) і краю немає, а я собі живу поживаю — тут всілякого добра наживаю. Десь від дев'ятнадцятого вже почував себе досить непогано: не боліла голова, нирки не нили. Здається, що лютого місяця я проскочив без ускладнень — ну й гаразд. Сам себе допитував, так би мовити, чи насправді вже у такому кепському стані, як вам здається ? Гадаю, що ні, хоч Івана-чаю попити на мою хворобу не завадило б. Та ще б миску доброго борщу... М-да, а перечекати трохи більше двох років і переді мною гостинно розкриє обійми героїчний Сибір. Ну, годі рубати сук, на якому сиджу.
Не характеризуватиму тобі побут з їжею, ти й так у курсі, скільки всього бракує. Не поширюватимусь і про медицину, в моєму випадку здебільшого зціляє природа. Слідчий, пригадую, розводився на предмет того, як у таборі один його підопічний вигоїв сухотні легені, потім ще дякував за посадку. "Московської" напевно тоді обпився, бо явно натякав, що, можливо, й я дякуватиму. Щоправда, не одному —прокуратурі, суду, адвокату. Останній, дійсно, не фабрикував мені додаткових епізодів, і от за це я йому вдячний. Я таки ціную його, досить, що покази, зібрані на слідстві, розхитував. Тому не когось, а мого адвоката надішли, будь ласка, робочу адресу. Просив про це декілька разів маму, може, боїтеся — судитимуть мене за це (ошибаєсса). В кожному разі попередьте, чи він працює там само, на старому місці. Бо я вирішив скористатися знаннями юриста: столицю за вим'ячко поторсати. Оце таке! За новинами суспільного життя стежимо із великим задоволенням. Кожен день зараз приносить якусь втішну звістку, а допомагає про неї вчасно дізнатись правдиве радянське радіо і преса. З останньою все не можу дати ради. Як і передбачав, від невчасної передплати її лихоманитиме мінімум квартал. Єдина втіха — закон на моєму боці. А з квитанціями на руках я здатен боротися з агенством друку цілого Союзу. Перечитав оце написане й засумнівався, чи переконав вас, що самопочуття зараз нівроку. Але таки нічого. Не уявляю, правда, наскільки доцільна мамина поїздка у верхи, але тут їй — не судія. Бо як ви не уявляєте всіх мотивів моїх вчинків, так і я про ваші часом не той. У "Наук.думці" вийшла книжка із зразками ділової мови XVIII ст. Хлопці відгукувались, що цікава. За нагоди купи