Це Мар'яні, зведеній сестрі.
він як мужчина нехай подбає. Та в класі якби скинулись — от і буде молодожонам на перших порах. Принаймні на медовий місяць. А далі він нехай іде на завод робити, може, принесе якусь копійку. Тобі ж іще вчитися треба. Ти молода і в тебе все життя попереду. Спочатку восьмий клас закінчи. А жити будете в школі в гаражі. Попросиш класну керівницю. Вона жінка тямуща, повинна зрозуміти (як женщина женщину). Ну та й батьки допоможуть, бо ж не звірі які.
Жарти жартами, Мар'яно, а мені чути про те все від мами було неприємно. Знаєш, неприємний не самий факт зустрічей із хлопцем, а твоя поза й упевненість, що чиниш правильно. Повір мені, це далеко не так. На все свій час. Ще два-три роки ти вільно можеш крутитися лише в колі своїх приятельок. Дитинство минає, мов березневий сніг. Ти й отямитись не встигнеш, як скінчиш школу. А то вже юність. Зараз не відвертайся від дитинства, повернися до дитячих забав. Мар'янко, це не просто повчання, яке завжди пропускають повз вуха. Все ж таки мій життєвий досвід більший за твій і хочу, щоб ти скористалася з нього. В сьомому класі разом зі мною вчилося двоє дівчат Зіна й Лариса. Мама знає їх. Вони були гарненькі, і вже тоді за ними бігали хлопці. Смак у дівчат був невибагливий, і вони майже завжди ходили з якоюсь шпаною (за винятком тих випадків, коли їх запрошував кудись я). Видно імпонувало, що ті сильні і їх всі бояться. Але є певна закономірність: босякуватий друг по походеньках якось моментально псує репутацію і після такого добрий хлопчина підходить нечасто. Невибагливість зрештою занапащає. В обох за весь час я не бачив нічого путнього, та й заміж повискакували невдало. До чого я веду: не поспішай дорослішати. З віком приходить і мудрість. З ким краще йти: хлопцем, скажімо, студентом університету, ерудованим і гарним, чи "приблатненным", який лика не в'яже, а на пиці хоч пацюків бий. Не квапся жити, сестричко. Перше почуття, як гарна пісня, має запам'ятатися назавжди. Щоб було як у японця Рьокана:
О як довго, як довго
Знемагав я
В очікуванні!
Та ось ми разом...
За чим ще марити ?
Цілую тебе, маля ти нерозумне. Шануйся. Слухай тата й маму. Валерій.
22/УИ-74
Мабуть, уже отримав мого листа дід, я вислав його 10 днів тому.
Президія Верховної Ради Президиум Верховного Совета Української РСР Украинской ССР
Відділ у питаннях Отдел по вопросам
помилування помилования
м.Київ-19, вул.Кірова, №5 г.Киев-19, ул.Кирова, № 5
19 серпня 1974 р. № 16591/74 Гр. Смужаниці Н.М.
Повідомляємо, що оскільки засуджений Марченко Валерій Веніамінович характеризується адміністрацією виправно-трудової колонії негативно клопотання про його помилування залишено без задоволення. А також те, що він відбув незначний строк покарання.
Завідуючий відділом (підпис) В.Голик
Учреждение ВС-389/35 252111, гор.Киев, 9/УШ-1974 г. ул.Щербакова 72/2, кв.130
№С-9 СМУЖАНИЦЕ Н.М.
Сообщаем, что посылка с лекарствами возвращена, так как содержимое ее согласно Правил внутреннего распорядка ИТУ вручению не подлежит.
И.о.начальника учр.ВС-389/35 (підпис нерозбірливий)
Начальнику ИТК майору Пименову Н.В. Смужаницы Н.М.
Уважаемый товарищ начальник!
22 июля с.г. я на Ваше имя выслала посылку с лекарствами для моего сына, Марченко Валерия, находящегося в лазарете колонии. По сегодняшний день я не получила никакого извещения о получении вами этих медикаментов.
Поэтому я обращаюсь еще раз к Вам с большой просьбой — принять высланные мною медикаменты, передать их в лазарет, чтобы сын мог регулярно и без перерыва получать их.
Мое беспокойство связано с тем, что лекарства, высланные мной, Валерию необходимо принимать немедленно. Врачи — специалисты-нефрологи настаивают на немедленном проведении курса лечения, связанного с новым симптомом болезни — гипоизосте-нурией, в который входит прием этих лекарств в комплексе. Так 5-НОК необходимо принять 3 порции, а также леспинефрил, невиграмон, раунатин, допегит, табл. из черноплодной рябины и шиповник.
Надеюсь, что моя серьезная просьба будет взята Вами во внимание, и сын не будет лишен возможности получить лечение с применением этих крайне необходимых ему лекарств.
Н.М.Смужаница 11.08.74 г.
Учреждение ВС-389/35 Гор. Киев-111, Щербакова,
30/УШ-1974г. дом 72/2, кв. 130
№С-10 СМУЖАНИЦЕ Нине Михайловне
На Ваше письмо сообщаю, что согласно существующему Положению высылать медикаменты осужденным, или в адрес медицинской части запрещается. Необходимым лечением Ваш сын обеспечивается в соответствии с его состоянием здоровья. В настоящее время состояние его здоровья удовлетворительное.
Дополнительно ставлю Вас в известность, что Ваш сын ведет себя неправильно.
И.о.начальника
учреждения ВС-389/35 (Подпись) Поляков
Начальнику
учреждения ВС 389/35 р-ки Смужаницы Н.М. Заявление*
В учреждении ВС 389/35 отбывает наказание мой сын, Марченко Валерий. При вынесении приговора моему сыну суд не учел обстоятельств болезни. На это указывал адвокат, а в деле приложены справки.
Его болезнь препятствует дальнейшему пребыванию в лагере строгого режима, назначенного судом по приговору.
В порядке ст. 100 ИТК РСФСР и ст.ст. 362 и 368 УПК РСФСР прошу Вас о направлении моего сына, Марченко Валерия, на врачебную комиссию для получения соответствующего заключения с последующим предоставлением в суд дела об освобождении его от дальнейшего отбывания наказания.
15 августа 1974 г.
Мать заключенного В.Марченко
Н. М. Смужанице.
У вересні такі заяви були надіслані в "Пермское медуправление мест заключения МВД СССР", начальнику (Пермь, Комсомольський проспект, 74) і начальнику "Управления мест заключения МВД СССР" (Москва, Огарева, 6)
5-18
Уважаемый товарищ начальник!
Я, мать Марченко Валерия, заключенного, находящегося в Вашей колонии, обращаюсь к Вам с большой просьбой. Мой сын болен тяжелой болезнью почек — нефритом. Во время свидания с ним в июле месяце я узнала, что болезнь обострилась — появился новый симптом (которого раньше не было) гипоизостенурия, боли в области почек, большое количество лейкоцитов свидетельствует об обострении воспалительного процесса. По приезде в Киев я советовалась с врачами-специалистами, и они рекомендуют немедленно провести курс лечения, т.е. употребить ряд лекарств в комплексе. Медикаменты из лагеря были отправлены назад. 21Л/111-1974 г. я повторно выслала самые необходимые сыну лекарства — 5-НОК и невигромон. Очень маленькая бандероль с двумя этими лекарствами придет на имя начальника медсанчасти.