Лист до Грінченка

Страница 2 из 2

Грабовский Павел

матеріальним і духовним потребам до шляхетства польського, більш було споріднене з ним, ніж з укр[аїнським] поспільством, з котрим у його не було нічого спільного, крім залежності, що становила привілей однії частини українців супроти другої. За сі привілеї бились укр[аїнські] пануючі верстви з польськими або московськими, боролись за владіння хлопами, маєтками та властю, а зовсім не за волю батьківщини або віру. І "воля", і "віра батьків" у кожного стану були свої і виявлялись ні в чому іншому, як у реальних життєвих потребах, за котрі тільки і йшла боротьба. А "ненька Україна" була ні чим іншим, як лиш гаслом, під окликом котрого пануючі верстви гріли собі руки. Сказати, що український шляхтич, ієрарх або козак прямував до тії ж самої цілі, як і посполитий, що всі вони були перейняті одними думками і змаганнями, однаково боролись за укр[аїнську] ідею, — значить тішити і себе, і читачів казками, зажмурювати очі на події справжнього життя, затуляти уха на голос науки і розуму. А наші письменники так і пишуть, напихаючи голови туманом, котрого і так уже доволі. От коли б вони показали нам не абстрактне козацтво, а таке,

яким воно справді було, з його реальними інтересами та змаганнями, кинули пустословіє про віру батьків та волю неньки України, спустили козака, як і всякого іншого українця, з неба додолу, — то се було б справді корисне діло, котре можна б назвати і національним, і патріотичним; а той "патріотизм", що вертиться на фразах та повторює старі нісенітниці, хоча б він був і надто діяльний, все яс останеться "порожнім" і шкідливим для нашого національного розвитку. Ti ж самі погляди иа Україну панують в значній мірі і в ваших творах, навіть реалістичних, про сучаене життя,

не кажучи вже про те, що всі вони де обходяться без кохання, котре описується звичайно так, як описував Карамзін закоханих панночок, себто так, як люди ніколи справді не кохаються. Сим грішать, між іншим, наприклад, твори Кропивницького, не кажучи вже про менш талановитих наших письменників. З свого погляду я й ставлю твори галицьких белетристів (Стефаник, Франко, Бордуляк і др.) вище від українських.

Сим разом бувайте здорові, пишіть.

Щиро стискаю Вашу руку. П. Грабрвський