Окрім Кана й Лука, інші мої собаки були абсолютно без-породними: Фанту, якого ми знайшли на смітнику, зовсім лисого, зате начиненого шротом, якого виходив наш друг — художник, а потім приніс до нас; Пегпі — песик мого брата, завбільшки з тенісний м 'яч, коли він прибився до нього, і який, за словами ветеринара, мав таким і лишитися. (Сьогодні, коли він стоїть на чотирьох лапах, то спокійно кладе голову на стіл). Не кажучи вже про собак, яких я зустрічав, про друзів моїх собак, про собак моїх друзів...
Мені здається, що вони всі зібралися довкола, коли я пишу ці рядки. Адже про собак пишуть стільки дурниць, що вони мають право недовіряти.
До речі, що нового я можу написати? Мало що. Радше про людей. Наприклад це: якщо у вас є чи буде собака, не ставайте пі дресирувальником, ні дресированим. Поясню: не ставайте таким, як ті господарі, які пишаються, що перетворили собаку па підстилку, на дикого звіра чи механічну іграшку. "Дивіться, який розумний у мене пес!" — ніби каоїсуть ті субчики; і поки вони вихваляють розум свого собаки, на обличчях задоволених дресирувальників виступає безмежна дурість.
Але не давайте дресирувати і себе. Не ставайте такими, як ті, які виконують будь-які забаганки свого собаки, які думають лише про нього, говорять лише про нього, і життя котрих зводиться лише до одного: у них е пес.
Мінімальне дресирування необхідне. Але треба добре ро —зуміти значення цього слова.
Гарне дресирування-передбачає взаємну повагу гідності. "А що таке гідність собаки?" — запитаєте ви: це просто бути собакою. З цього погляду гарний дресирувальник має передовсім вишколити себе, тобто навчитися поваоїсати гідність собаки, який живе поруч з ним, якщо сам хоче поводитися гідно, як людина.
Зрештою, повага до відмінностей — запорука друэ/сби.
До речі, про друзів: якщо маєте друзів, які бояться собак, не нав'язуйте їм свою, навіть, якщо він найласкавіший пес на світі. Страх перед собаками людина не контролює. Він принизливий. І ви не маєте права принижувати будь-кого.
Ви можете здибати й людей, які глузуватимуть з вашої любові до собак, казатимуть, що той, хто їх любить, нездатний любити людей... Хай говорять. Це дурниці.
Уявити важко, скільки дурниць розказують про любителів собак! Багато людей каэ/суть, що ті, хто любить собак, не мооісуть любити котів. Буцімто треба обирати кота чи собаку, або ж любити обох. Ох і сміялися б мої коти Дюнон, Сара, Габрієль, Ті, Марсель, Бінго! (це лише дещиця тих, які були в моєму житті). А коли собака чи кіт сміються, це видно...
Я пишу це тому, що поки я пишу ці рядки, собака мого друга, Ксанго, якого він лишив мені на кілька днів, лежить під моїм столом, піднімає голову і дивиться на мене, посмію-ючись. Запевняю, що він посміюється! (До речі, Ксанго, як і я, дуже любить котів).
Ось так. Це майже все, що я хотів сказати. І останнє: якщо обираєш собаку, щоб жити з ним, то це на все э/сит-тя. Його немооюна кинути. Ніколи. Запам'ятайте це, перш ніж заводити собаку.