14(1) червня після обіду дощ і ввечері гарно
17(4) червня Вера Лисецька померла 18(5) червня Беру Лисецьку хоронили 21(8) червня починається Петрівка 30(17) червня... 7(24) липня Івана Купайла
12(29) липня Петра і Павла з сьомої ранку дощ Вадикові три роки
14(1) липня після обіду трошки дощик вісім місяців Валентину 15(2) липня дощ 17(4) липня Тані день народження 20(7) липня підодіяльника купила 10-26 28(15) липня свято Володимира 29(16) липня дощ 2(20) серпня вночі дощ плив пророк... 3(21) серпня Толі день нароження 9(27) серпня в одинадцять вечора Крушинська Марфа померла
11(29) серпня Марфу
Крушинську
хоронили
14(1) серпня ясний день теплий 19(6) серпня Спаса 28(15) серпня Марусі день народження Пречиста дощ 1(19) вересня хоронили Мотьку Головинову 7(25) вересня мати померла Тасі Павлини Головиної
жави, в лоно церкви, шляхами хитрощів проникаючи, нарешті, у самі небеса, змішують небо з землею, часто весь світ потрясають смутами, і хто в достатній мірі яскраво зобразить цих демонів, — чи не так це все. Але ж і той мудрий знаходив утіху, кажучи Quia tua gaudentia га oculorum adspexi gaudentem gaudentem igitur gaudens salutavi gaudio*. Питаєте, яка найвища мудрість світу цього, — а хіба можна замирити народи і віри, а чи пристанеш до чогось одного, чи визнаєш рацію кого-будь, як хіба от ще одну гірку краплю до свого розуміння світової нещасності додаси. Та ж не підеш у науку, де твоє знання є незнання, де твій голос не голос, а глас і голосіння, та одні галасуватимуть про свої біди, аж доки їх світ не вблагає, та й те не поможе; та ще й свій глас додай, бо твої муки страшніші, а голос німий, і ще не твоя черга. О, нещасносте світу цього! Де зійдуться вкупі аж більш як троє, то один все виявиться неіску-шенний і найнещасніший і од мудрих балачок решти впаде у розпач, і пісню заведе, вхопивши обличчя руками й розвісивши патли, — і та решта буде його іскушати, аж доки не діждеться од нього правди, яку й так знають, та хочуть почути од неіскушенного, а тоді враз озвіріють і накинуть йому гріхи світу цього і проженуть, мов прокаженого, одшукавши його провину в дрібниці, у несповнянні такого дріб'язку, аж він, мов дитина, отетеріє, — а бач, то не будь мудрий, не май права, бо й гіркої уливши в душу, опам'ятовуйся всяк-раз, як тягне тебе причину найстрашнішу цеї нещасності виказати; бо один з цих буде той, що живе у минулому, а інший додряпується майбутнього. І цій грі не буде скінчення, бо кожен з цих, котрі не живуть у сучасному, ніколи не позбудуться зненависті до неіскушенного, але будуть його іскушати, щоб мати виправдання своїй мудрості і жорстокості. І ще буде посеред них мовчазний, мудрість якого визнають і визнають, і бояться його чіпати, бо він приречений бути свідком і мовчати, той не пристане на іскушальні розмови, але й катуватиметься своєю невимовністю, бо ні втішити їх усіх, ані правди сказати, ані втішанням задобрити, ані правдою осторожити не годен; і той, кого іскушали, кого ганебно прогнано, стане на порозі світів і вкаже на цього мовчазного: він істина. І далі мовчазному слухати божевільні сповіді неживущих у тутешньому, бо ще й так: кому даровано істину, не буде даровано й миті на
* слухай же: тому що я побачив твої радісні очі, я, радісний, вітав того, що радіє, радістю (лат.).
промовляння, а хоч одне слово його зпірне у каламуті диму і белькотінь безтямних, то буде потоплене в ще більшому галасі, — нам того не треба, ти не казав, ми не чули. Бо страх кидає всіх їдного до другого і тра видумати багацько такого, щоб світові було вгодне і миле, бо те, що тут є біль, там є нерозуміння, що тут є совість, там розмисел на промисел, що тут знання з муки, там знання з параграфа, — дайте ж нам таке, щоб було зрозуміле, бо ми назналися всякої мудрості і тепер не тямимо найпростішого знання; і так заходжуються творити і тут макуху, щоб і там була легенька на зуби. А ще ж треба таких творців, щоб їх там мали за своїх більше, аніж тут, бо важить не те, що принесе, а хто приніс, бо неіскушенний там буде іще чужіший, бо прогнано його тут ще раніше, бо той, що каже тут, що він живе у минулому, для них любіший, як і той, що марить їдно майбутнім. І мовчазному не вгадати кінця цій грі, і не завдати їй спину, бо мовчазний каже, що нема такої біди, нема такого народу і віри, щоб сказати: це і є біда, бо є лиш нещасність, і йому виповідатимуть суворо й жорстоко, що це і є найбільша біда і най-тякша мука, але й своєї муки не викажуть, бо мовчазного не можна іскусити й прогнати, бо тим самі себе прирікають на вигнання у самотність, що для них гірш од смерті. Бо їм тра мовчазного, аби він у мовчанні спалював себе мукою всезнання, бо іскушенний і прогнаний вернеться знов і йому пробачать, бо не тямив, що творив і казав, ще знайдеться багацько дрібниць, на несповнянні котрих його буде застукано, бо його захоплено не на спізнанні істини, а на безвихідді межи смертю і врятуванням, — там така одна лінія на згині долоні, якою він тішиться скаженою радістю і несамовитим
8(26) вересня теплий день
11(29) вересня Усікновенія Глави сонячно вітер день народження Ліди Валі 14(1) вересня Семена теплий ясний 17(4) вересня Залізняк помер Петро 18(5) вересня хоронили 20(7) вересня дощ 21(8) вересня вітер холодно Пречиста 23(10) вересня мороз 25(12) вересня Кручина Л. перевозився 26(13) вересня дощ зночі вранці й до обіду 27(14) вересня Воздвиження 4(21) жовтня міцний мороз
9(26) жовтня почали розкривать... 11(28) жовтня закінчили крити хату 14(1) жовтня Покрова зранку похмуро після обіду прояснилось
0 четвертій сонце вияснилось
1 до вечора тепло 15(2) жовтня холодно вітер 16(3) жовтня мороз вітер холодно 27(14) жовтня мороз 30(17) жовтня Котенків
і Маляренків проводжали в Армію 3(21) листопада дощ вночі йшов перед Казанською Гречаний Сергій в Армію йшов
болем, і про яку він каже, що таку бачив ще в двох або трьох; і йому кажуть щиру правду перед тим, як прогнати, що він здолав і смерть, але й вищого нічого такого не сягнув, і відповіддю їм буде похнюплений розпач і вистогнування пісень предків, що їх ті решта знають до слова напам'ять, але підспівають аж стільки слів, скільки знає оцей знетямлений. Скажіть же й ви вслід за тим наймудрішим, який писав лиш мені знаною в цьому часі мовою, unde enim constabit, in nobis spiritum esse progenitorum si non ex fruetibus?* To не у визнанні мудрості кожного з нас мудрість світу цього, бо й мудрість, якщо вона буде визнана, не порятує ні того, ні іншого, ні всіх укупі, — бо мудреців стає більше на одного неіскушенного, а вже так, що ще більш ставатиме на кожного мовчазного, і приходимо до того, про що ніде ніким допіру ще не було сказано, а як і буде, то не тією мовою, що знана народам і вірам, а тією, що стане понад всім і не буде нікому зрозуміла. Але чом це, — хіба ж не насниться таке, ну от хоч би піч, та де там, самої печі й не видко, але знати, що піч, і на ймення таке, що піч і ніщо інакше, от мовби слово саме піч, і так з хороби цікаво надивлятися той сон, аж мовби це не тобі сниться, а комусь такому, може, й тобі самому, але й інакшому, а ти дивишся сон того когось іншого, і як тому іншому комусь сниться ця піч і він знає, що це і є піч, то тобі дістається вже сама думка про піч, — і що ж, просинаєшся у тій кімнатчині, де навпроти твого проснілого зору стає піч, та й думай, чи це тобі ця піч наснилася, чи якась така, що й відома не було про цю, до якої вже аж так звик, що чого б то їй привиджуватися у твоєму сні. І заховуєш у собі таке справдешнє імення хоч-якої речі, і вже йнакше й не думатимеш про цю річ, як тільки з тим наснилішнім іменням, — то хіба й не є це та мова, про яку тільки здогад маєш, що така вона незрозуміла і така наганяюча страх не їдно на тебе, а й на все, що дотипіро приходило як народи, і віри, й що хоч. Бо не так само, скажіть-но, буде названо і все решта, що собі маємо про це тяму як про таке зчужіле й не наше, аж воно страхом чи думкою про страх навідується і не дає нам зажити хазяїнами в теперішньому житті; а ще й так, що ми або підоймаємо руки і перед тим минулим зчу-жілим і кажемо: бери нас, ми вже твої, або стряхуємося од усього, що є і було, і гребемося в таку незвідь, де нам аж краще буде, де й страх не такий страшний, де лиш майбутнє, а більш нічого. І десь же має бути вділене місце і мовчазному, і існушенному й прог-