***** коли вже подумати про вішність, це життя стік-ки радості надсилає; от живи й горя не знай
****** але спокуси нас не дістануть
******* компенсації за геноцид; про який газ ідеться, лю-уди!!! ******** хай сплатять за наші жертви [таїм століть не вистачить розрахуватись] С.410
* писатиметься про історію, саму лише історію; століття трактатів, як і тепер і перед цим — романів
** кличуть мене, Богинько, йдіть хоч тут посидьте *** весілля гуцульські сняться
* * * * це язичницький твір; мова ***** це християнський; думка ****** Богинька Юркові: в тобі Бог ******* мудрість жіночого роду
******** не за безвір'я нас покарано, бо вірили більш як хто ********* митець, що загрожений демонами нищення; за ним
ходить лихо; але страждають, хто поряд
********** Богиньчине весілля: одежа,їжа, ритуал, ще наречених
не видно, людей нема
С.411
* крики; цей світ інакше й не береться тями; крики С.412
* горбатенька [за всякої влади]; але з ненавистю ** не питають, як зерно з кизяків виварювали
*** здалися крематорії, аби тепер тривати війні за свідками й десь винуватими
**** й тепер тримали у клітці, мовляв, знищував людей С.413
* ти заманив мене, Юрку, чи знов хитрощ С.414
* жертви стають винуватіші од своїх катів, бо домагаються більшого, аніж кари
** жертви й жертви; різне розуміння *** жертви допитуються жертв С.415
* о, ви всі свої, що своїх прийшли судити
** покарано кожного справдженням марень /страх/ *** опісля дознания історичного — суд демонологічний **** або Диявол в тобі або Бог ***** усї люди помрут, лиш ти сї лишиш
****** але на весілля приходить вона і повторює свою пропозицію ******* де він, що не хоче сам лишитися, бо і я недужа у вічності своїй
******** хтось же мусить перебрати це ремесло ********* мені замало і вас, вішніх, шо смерть вас не бере ********** потребую наймудрішого
*********** хай же ж перейдуть і ці мученики; бо далі замкнуться вуста
************ пан| офіцерша С.418
* нас запосідає безум, а рештками пам'яті ми не знаємо до кого вдатися
** Солонове божевілля
*** а ви мене тут судити зібралися
**** як всі суди вже відбулися; ще тільки судіїв покликати та спитати
***** ці старі хати на смерть свою рихтуємо
****** вони приїхали просто перестрілятися у домівці роду свого
******* не дери-но так очі; це не край самогубців
******** збиває на давні побрехеньки: війна, Мефа ********* якщо й є мудрість, то це не виказувати таємниць ********** якийсь нечуваний політичний процес, що перейшов
осердям цього краю, і як всі кинулися
***********як трагедія могла сколихнути світ: аби взнали не те,
що з нами, а які ми
************ приїжджають ветерани ворожих армій і кладуть
вінки на могили
*************а межи своїми /совєтські й У П А/ миру не знайдуть ************** до д Віктора— ви не пробачите цій бабі бандерівців,
що вашого сина вбили в лісах по війні, й не хочете везти небіжчицю ***************апо хатах зНаєТе скільки мертвих; а рідня вбиває
батька, і замовчують
**************** а ЧуЖе Кодло зваблює кохану і гайда далі по
слідах трагедій С. 419-420
* трохи смішно, — о, страх словосполучення /їх май, май їх/; щось сороміцьке враз прочитується
** як пишуться з утоми останні сторінки; як в школі був непереможний на короткій дистанції, так тут захекуєшся не на епічності задуму, а на епічності розповідання
*** вони вам дорогу тоді дали в Карпатах
**** тільки що Партизан без тями зостався
***** я татові руку хотів цілувати
****** АЛЕ Я СВІЙ шлях пройшов
******* Вказати на дурних світу цього ******* ******
*** бо то цілими бандами налітали й суди творили ***** а це якісь бідові жінки — і описувати; доноси на цілий народ С.421
* життя це театр, в якому цікаво визнати або свою нікчемність чи поразку, або довести свою перевагу
** люди цим тільки й побиваються — у вільний від воєн час
*** хіба що затишшя задовге, і театр набув ознак безглуздості — безсовісності; всі хитрують
**** хіба ж не ви тримали свічки при страті найкращих, і не ви — знімали капелюхи перед кавалькадою найлютіших катів XX віку.., га?
***** поет в. і Америка; компенсації жертвам і сексменшинам, — от де вдостоїлись часів: свою націо-неміч сполучити з побитом лесбіянок [!!!]
****** і ревнощі до колишньої нашої вроди, і вміння вмирати, і бути сліпими у завоюванні, і не спалити Москви, і не здолати до ніг Варшави; бо ж дзвони православних церков [...]
******* таємні служби не цікавляться нашими політ-переко-наннями; що ми пишемо, думаємо; вони вислуховують наші зізнання в коханні, інтимні нашіптування, як ми бажаємо цілувати жінку у пісю і попу [...]
******** готується досьє на кінець віку, і виявиться, що ми становимо небезпеку для людства, держави як зачаєні еротомани, сексуальні збоченці, і табори переповняться знов найкращими з нас — хто ще не стратився почуттів і совісності
********* і компенсації поетам і сексменшинам
********** але про ревнощі, і як ми—через намару збожеволеності — поборюємо їх, — про це говоримо не з людьми, — зі стінами, сузір'ями, речами, пришіптуємо до своїх пальців, колін
С.422
* і не пройтися цим краєм з могилами і руїнами костелів, синагог; як і мурами церковними до заховань чорнобильських мутантів, і на пагорбах не зазнати кохання, і духу давніших кохань, що вивогчує земля духом припрілим
** все ваблять ці підземелля, ці історичні трупи й одіжжя *** турніри жінок
**** турніри жінок у підземеллі, — ви це пережили
***** у цьому закутку світу волого, шелести, архітектура — все творить у тобі хаос еросу і розпачу
****** пропонує /журналістка/ компенсацію за вікову наругу над народом — урівні з бомжами
С.423
* куди ці затушкані і пригноблені дітки; які це похорони ** бабині Мартині
*** взяла їх з десятеро, як їхали на виселення з отруєних лісів **** д. Віктор осудливо і на ці часи, — це що, нова покара цьому
людству [не підпрігся кіньми везти; знов мотузочками у дерев'яних
ночвах мерців тягти] С.424
* вам тра докопатися і до цеї героїки з минущого ** овва, це Мефа, це володар краю, земель і світу С.425
* диво це якесь — жінка; чому так ревниво ставимося до всього, що з нею відбувається, — о, прокляття віку; і коли кінець цьому