* Баляля: як це сталося; мовчи, я знаю; тато сказав зайве, переживши усі режими, — що в ньому жило як забобон; гнів вирвався і захлюпоснув його
** це ставалося задовго, далеко задовго самотності
*** історія це самотність
**** символи самотності
***** Білоус Михайло — Карбат
С.376
* по-військовому прицокне до Драгуновського: коли зустрічати цих /офіцери з війни/
** вистежування гріхів, — що це; гріхи у словах, мовленні; слова тра вимовляти — як світить сонце, як періщить дощ; і мова плине, і С. 377
* полковник забороненої армії /Драгуновський/ ** нові офіцери і ці, совєтські
*** дочікування часу, вдягання різних мундирів **** і спомин дитячої війни
***** і нам не уникнути цього бісового історизму, історія нас турбує, а ще більше ми її; стурбовані історією, перелякані історією, знаджені історією
****** розкажу тобі не про страх, і не смерть, і не що, — про цю війну; як верталися в села
******* хіба ж це сенс — шукати гріхів
******** це вже не я розказую, а мною говорить, бо людина давно не тямить на пам'ятанні С.378
* гунули урозтіч
** я тебе рятувала од совітів, од німця, од цих офіцерів, а вже од цеї сили невидкої не годна порятувати, бо ти уліз у те, про що ми й здогадувалися, але й словом боялись назвати; то нам було легш
*** а смерть проз ті води втопленні все наглядає, де ти
**** зовстрінуться вже такі, що на їх і форма, і позір — аж страх нагонить, як-то й од німців, і партизанів
*****адеж шукати твеї провини, як що не візьми, то не складеш ціни на провину
****** щасливий собі, що мав думку /вночі/ й не записав її
*******аце тепер між станами; думкою й бажанням
С.379
* а твій мудрий: що зосереджуємося на одній тривожній думці, пересичені їжею і вином
** а вино — тіки крові пригублювали, а їжа — то смаку на неї збулися
*** це ти мені дав цього бублика церковного, — то ми більші жебраки, як ті
**** ці спрути обповивають, як і колись, а далі ставався жах С.ЗЗО
* все свято С.381
* Марія розносить по хатах на помин баби Марти ** що віками у снах настатковувалося
*** хай тепер промовляють каліки світу цього, а мене сни кличуть інакші
**** як ми не дослухалися жертви і гинших, то мовою тепер буде ґвалт С.384
* та ці не обділять шоколадом, не вистріляють довкола голови німба на глиняній стіні; ці вдеруться й через комин
** то вони мундири міняють на давніші, на яйця й молоко; а у вас на жердці кури, от як ляпне, то це вам буде не що, не той страх
*** однісіньким реченням, одною думкою ми віддаємо стільки, що й у цілих поколінь не з'являлося а й подоби того всього, і ось вони наслухають і замість кричати збожеволено "годі", "то забагато" мудро покивують: та ми ж знаємо, ну навіщо аж так
С.385
* вік числа
** говорить по-українськи: сину, я тебе од війни порятувала; німці заходять, а хто там на печі, та — слабий; вони туди — ху-у-г, сморід; насипала вівса, сци
*** довкола села; бандерівці, мельниківці, німці, большевики; приїжджали патронатські; мій син домашнюк
**** як вимагали синів гріх спокутувати, підписувати /Симо-ненкова мати/
***** звідусюди вигнали, як і того лейтенанта-грабівника без нагород за Афганістан і Чорнобиль
****** дисидентство як зрада •
******* якогось-то устрою ще не пережили — ні за устроєм, ні за знаттям; ще нам лиця не помінялися ******** вік числа; роман
********* ким це ми перестали бути а ким мали стати, що все розуміємо й знаємо, а нічому тями не складемо
********** таке сирітство! а перш не збулися сором'язливості за віки страхіть, так встид одне в одному признаватися; а ще жінки потомилися народжувати, і як здумаєш, скіки цих вбивств, що чоловік у жінку тручається всим своїм, — а то її помста потім за всяке тручання
*********** "патронатські" і "домашнюки" /проісхождєніє іно-родцев/; людство
************ скільки цих зойків, менструацій, а на тяму пришелеп-куватих чоловіків: ой, цнотлива, ото щастя
С.386
* наші маскаради й перевдягання і перевтілення їх смішать **кров по соломі
*** однаджую од татової садиби, од сестриного безхаття й блукальства
* * * * загадка поразок
***** й так приходять ті, що смакують на нашій відвертості; але це вже мертвеччина
******аякже наше все — у що не збулися, ким не стали; а вони кажуть: і це перевтілення, ходіть за нами
******* вкінці: сцить кров'ю на солому, кров утає у землю, солома гноїться з землею, кров'ю, люцьким послідом
******** щоб тебе мати малою на кропиву висцяла!
********* заціпеніла байдужість впроти найкоханішої людини; бо допомогти це зцілити ціле людство
********** де там зцілити і людство, й людину С.387
* це роман, що його можна тільки цитувати, але цитата щоразу дорівнюватиме обсягу всього роману
** як це, щоб мати Все і Нічого, — диво
*** скільки людей живе інстинктами й отож емоціями, а я ще наважуюся думати
**** але мої думки вже й поза світом думання
***** як це я засидівся з вами, бабо, до одинадцятої години; й знов бачу: вийшов до вашої хати
****** Лагутині пасинки, — скаже: хлопці, тая вас стіки чекав!
*******я буду світом правив
******** кров ще не все
********* ви чуже люцтво
********** кажеш уже не "доле-моя-ти-доле", а "мово-моя-ти-мово"
***********і повії світу цього вернуться на вмирання ************ повії осуджують свою подружку за відступництво — що здалася на більші гроші
************* ми прийшли вам сказати правду; і як усіх винищують; роман
************** Драгуновський: оці доб'ються, бо нічого втрачати *************** Ларута; настало моє право, бо й цих хоронитиму **************** ЗМуШуЮХЬ вести до тої баби, що в неї скрині позакопувані; та вже були такі, що кинулись шукати скарбів на дні річки; цей офіцер мені свої муки, — але це час для обдумання перш як йти; і от про усе розказати й не вдоволити; не те
***************** як.то зброю шукають, але цьому щось інше тра
С. 388
* штаб абощо, й німці, й ніхто так не допитували
* * що перш криком історію лихості оповісти, кожній речі її долю одвести хоч натяком — і ця бадилинка украшувала світ, сторчачком сухим
*** не викричати ні за батьківство їхнє й сором
**** то ми так бавилися у войни і все; інтелектуальні війни; за расовими прикметами /невидкі війни/