Кров по соломі

Страница 124 из 130

Медвидь Вячеслав

**** усе притягується задля насолоди; історичні жахи, атрибутика, одяги древні у скринях, приміряння історичного мотлоху

С. 290

* реєстри зроблено, типір лишається житло прикупити й дог-ледіти, та й вам музеї на всі віки потоменні

** як тут винищиться тьма люду, то десь збережеться /але чи того, що тра світові/; та й ще десь не мине лиха година, — як тут перепочинок; та й кажіть, що то Божа воля, та й віруйте, та не за тим, як навчалося споконвіку, що не вкради, не вбий, бо ще-но подумаєш про невкрадення й невбивство, а вже вкрадено й вбито стіки, що ов; молися так: вбито і винищено по вінця, вщерть, — молюсь тобі, Господи; вкрадено не їдно надію, а й душу, — тобі, Господи

С.291

* яке рабство чекає тепер, як зрушилась нація з лісів ** бо й найдрібніша паничка оскаржить через двірець *** тяглі, огородники, льозні ****хотя-не-хотя

***** мати-мемо ****** скількість робучої худоби ******* посполиті й державці С. 292

* чи ж і не ваш тато реєстри закопав, що ні їден міліціянт, ні санітар не годен знайти, а я мушу з пам'яті віків

С. 295

* як мусив гетьман уже після кампанії відповідати на царів запит ** і як Милорадичева катувала дівчину

*** і на воловій шкурі не списати

* * * * баба Марта в панів уже коли *****тайзнов

С. 296

* про візничого того, що наймався за чоловіка до Варки — глину білу возити, а син Володька — її — потім такий вертикрут! /... / цей з грошима хитрував, а вона знала, — такі роди занапащені; ще той, хто був чоловіком блукальної баби /забійник/

С. 297

* балачки /у світі/ з докторами, — як вони одвідали Німеччину по війні, то ще гірша їм тепер Україна; розказує журналістці; якби ж ти мала кебету, то вповіла, — як вони самі бомбили Дрездени всякі, а відтак наїхали дивитися; як запродали УПА і всю націю; то ви тепер вчудовуєтеся; але ж лихо в цих неграмотних журналістках, — і виригує чорнобильську хроніку за газетами, що їх купи у нього в хаті, — прикуповував щодня по зо кілька усіх, які були

С. 298

* на кожного правнука нову революцію, бо йнакше як же! С. 300

* жахи історії з-потойбіч слави, з-оборот слави С. 301

* буцім то ти назираєш за голим собою

* * та вустюкуваті доторки глини, сучків дарують здогад таємніших назвиськ живизни, речей світу, — але ти в озброї свеї голизни, ти сама назва, ти думкою дописуєш що-який реєстр /... / бути якомусь Павлові упійманим на нестачі /дочка/

* * * жах насолоди /що ж то за людина — не я, слідчий, а — випробовую на собі ту людину, яка вона є/; жах насолоди; і спогад про убієнну, дівчину, що одвідала батька; то мало історій, — нате й цю!

**** і вже Горбатеньку знайшли — кості і сулію для ґасу ***** внизу рядна — то як цар якийсь у рядні ****** от що не хтів, і сказав, а більш мовчу С. 303

* як між жаховою насолодою і жахом невагомості тіла, — ти не тіло, ти назва тіла, яку одшукано; і ось від чого вжахнешся

** смійтесь а ні, — Горбатенької слід ущез *** люди вмирають невидко, аж смерть не постигає за ними на своє змагання С. 304

/горою сторінки/ злочин скоївся, що нам зостається: прийти й побачити місце опісля злочину

Марта-відьма; звільнення простору задля нових злочинів шматок толю бах-бах у-х-мер-р та-а-тб

* блукальна баба у пошуках свеї хати; історії про щасливі сім'ї; де це Павло наймався до Варки, то є таки моя частка

** Юрко про прикупівлю хатів і хатниськ

*** блукальна баба попри церкви, — чи це і є та остання оселя, де мене прийнято буде

* * * * "церковна оргія" /.../ віруючі в одному Бозі /.../ та за різними ритуалами, — ті, що в церкві, і ті, що надворі; Ґал; вертоліти

***** Богиньчин сон на вінчання, — відхід у маренні ****** Юрко-Мефа;спогадування історичної ідилії/коли людина найщасливіша буває!/

****** зустріч усіх в одному спогаді

******* рятування Балялі од санітарок, — з чого це починалося: Марусю, покажи! — малими заглядали

С. 308

* вони мені кажуть, що купили в мене хату, що не моя, а як же це не моя, як це моя хата, хіба я пересиджу куток

С. 309

* історія купівлі своєї хати

** Юрко: скіки це цих віків минуло, що ов-го, а це знов тра вертаться, ці похорони всесвітні, знов усе спочатку С.310

* вдовине жито

** тесля, що попаде в пекло; а діти; то я містка зроблю, я ж тесля; ви будете в раю; в секту ходить, змарніла

*** як ці теперішні соломії й Світлани з дитиною, а чоловіка геть; та найде собі дядька заможного

С.311

* Лаціс /.../ "філософ" ** Юхим /... / візничий

*** Юрко про загноблений етнос /.../ ще й цю бабу маю до церкви провадити ^

**** а я мав і цю хату ревізувати

***** "хазяїн" такий, дошки краде, сіно викошує, бо Любка сестра /... / а за города не помирилися, то вороги /.../ і все розказують — де що вкрадено

С.312

* тому-то й мариться весілля мов своє чи Юркове Богиньці ** прошений світ

*** яловий світ

**** цей ялово-жорстокий світ

***** ялово-жорстокі жінки й чоловіки

****** їхні діти /... / жорстокі, з несамовитим прагненням до життя і його руїнництва /... / суть, що не вбирає життя і не скоряється його законам /... / підгрібає життя і користається рештками енергії і тями

*******ацк> бабу оточають у чорному, монашки такі, щоб її в манастир спровадити, бо її віра інакша, а їм тра однакової на всіх

******** або ці санітари, щоб у приют чи дурдом

********* рятуються втечею до церкви

********** з цею Світланкою; бо як він вічний /вішній/, і вона також /символ/, з такими жінками і з'єднує доля на муки С.313

* же ж і мама живі, і сестричка одненька, і ми з татом вижили, а вже чорна воронь у двір налітає; визнали пісню як антисемітську; підступи до тата, батька не застає

**підсусідки

*** вам не розгледіти наших облич, наші пінжаки притрушені пилом століть С.314

* але ж, скажете, з інших країв і світів, — в нас бувало інакше С.316

* дивлюся з вікон свеї хати, а йдуть четверо у двір, і тато кажуть довгу промову, що міг би втекти, але це було б нерозсудливо

** не залив мені батюшка йодом очі, як зараза в'їлась у очі, не пішов я поводарем до бандуристів С.318

* та вже й це є написане, каже бабі, і написаного стає більше, як всього, що є насправді

** десь тут татова бандура на горищі в соломі може бути /.../ бо мама ховала