4(20) березня ясно і мороз вітер холодний 5(21) березня ясно і тепло
6(22) березня ясно і міцний мороз 7(23) березня мороз сильний 8(24) березня сонце і мороз сильний 10(26) березня ясно і вітер 11(27) березня прояснення і туман цілий день купила каструлю і бетонника 2-76 за те й за те 12(28) березня цілий день туман і похмуро і розтає 13(29) березня похмуро і прояснення сніг і розтає одержала з пошти гроші 14(1) березня Явдохи мороз вранці ясно і сніг розтає 15(2) березня хмарно і сніг йшов Рожкової весілля було Наді В. 16(3) березня починається піст 17(4) березня бризкав дощик розтає сніг 18(5) березня вдень сонце і тепло розтає йде дощ вранці снився Микола в той бік Щербаченка 19(6) березня похмуро і мороз 20(7) березня сонце і тепло і сніг розтає по вулиці вода біжить 22(9) березня один тиждень Трійці було похмуро і розтавало і вода
23(10) березня перший раз земля парує о третій годині сонце вияснилося
хиливши двері, голосно забалакала Богинька, — а в вас не світиться, думаю бож-ж". Бачила Гандрійка біля колгоспу, а послям чує, жінки балакають, буцім заходив до Килини, і їй тра було на ту гулицю, і щось повело в двір, а там тако двері на усе розчинені і з темних сіней чиргик-чиргик, — бо-ж, ножа гострить, де цей Гандрей. "А осьдо-го я, гов", — з пелени на всю хату гукнуло, й вона йому цю радість ну не знала б як продовжити, та й знов його в пелену та коліньми здушує, а сиди, бо оно ще не таке ввалить до хати. "А то що, — витріщився, — прийде мій тато й вашого дядька цюкне". Й мову їй одняло, а ці старші повкипали в стіну, ото, думають, зара буде. "Цить, дурний, твій тато ще вернеться, а дядькові вороття не буде. Твій тато десь чоботи у лісах шиє людям, щоб їм ноги не мерзли". — "А ваш дядько коні й там пасе?" — "Дядько Кіндрат щось до твого тата мав, а твій тато двічі його вбив. Хто двічі вбитий, не прийде ніколи. Як дядько Кіндрат помер, почав навідуватися до мене. Але що не йде, то по дорозі стане в твого тата під вікном та й каже: "Нащо це ти мені черевики тісні пошив?" А чи вертався знов назад, то знов не забував сказати в твого тата під вікном: "Нащо це ти мені черевики тісні пошив?" Твій тато як сказився, бігав до мене й молив, що пошиє нові черевики й щоб я їх віддала Кіндратові та щоб він більше не ставав під вікном і не казав. А скільки ж ти за нові черевики возьмеш, Пилипе, питаюся твого тата". — "Мого тата в допр забрали, і він не мав коли шити, правда, мам?" — "Тоді такий час був, що й суду не було. Але він сам собі суд вчинив. Дядько Кіндрат хазяїном був, раз настрашив колядників. Він думав, це хтось у комору закрався, я винесла калача, а він пішов за ними, і вони побачили, й полякалися, й в ноги. А він прийшов під вікно й стоїть. Діти понастрашувалися і почали казати: "Мамо, подивіться, що це дивиться в вікно". І мати подивилася, що це не Кіндрат, а вмерлий Кіндрат. Потім почали допитуватися в дітей, що то є. Вони почали відповідати, що вони колядували в тітки Марти, а він за ними біг від самої хати". — "Ми показали й татові калача, а вони в ґвалт та в сіни, а потім у коморі страшно тарабаніли, коли це заходять бліді геть і сіли чогось на ослінчику біля припічка". — "Скоро ж йому той осиковий кілок і послужив". — Богинька й собі право здобула далі пробратися в хату. Марта помалу в пелену далі розповідала: "Так собі другу смерть знайшов, ходив, поки осиковим кілком не прибили. Так кров, казав впослі Пилип, по тому кілку і цвиркнула". — "Баба Марценька тата й маму чортом лякали, та й вони боялися у колгосп та й поїхали десь", — старшенька підпря-
глася до розмови. Старший од Гандрея хлопчик згадав і собі щось: "Баба Марценька лякала, що як підуть у голгосп, то чортові душу запродадуть, і ми з мамою плакали". — "Бо на чорта й душі не стачило, — од печі Богинька, — як вона в них дияволу запродалася ще перед початком роду людського". Заворушився Гандрійко, аж мокрий, гукає на всю хату: "А тато хвалився, що курки не зарубають". — "Цить, — до нього сестричка, — тато приїдуть, то знатимеш". — "Біжи-но, Ганю, — до старшої, — може, курка знесла, то тітці гостинця дамо". Тягне й тих двох, щоб не так страшно; то двері хай будуть вчинені. Не думає вона в Західну йти по картоплю, на кого цю дітлашню покине. Лушпайки посадимо, та й, може, щось вродить. Повлазили двоє менших до хати й поставали на порозі, нема яєчка.
"Мартунько, вчиніть-но", — середночі погупало в шибку, але то тільки Богинь-чиним голосом закликало надвір, чогось вона не впізнавала жіночої постаті за вікном. Оддалеки, зіпершись на край лави, довго видивлялася у мрячний світ. Побачила мішка над зведеними Богиньчиними руками й тоді розібрала, що дощ ляпотить. "Йдіть поможете, Марто, — шепотіло з-під мішка. — Я бігала Василя Фурмана погукати, але Марина каже, десь до жидів найнявся дрова возити". Зняла з драбини зсуканого з старого рядна мотузка, і під одним мішком нагин-ці побігли городами до крайньої хати. "Я вже спорядила, — до неї з сіней, — сядьте трохи, Марто". Сповзла по одвірку на поріг, та стали розплутувати мотузка. "Такий важкий, що не подужаю. А так просив, щоб не кидала незакопаного. Але що ж, я цеї ями сама не викопаю". Біля високих могилок попадали на коліна, щоб відпочити. "Будемо
24(11) березня Зіни день народження туман і сонце трохи показується 26(13) березня проти четверга снилося що я руки мила і... ждала теж мити руки удвох і дивилася у магазині дві жіночі сорочки 27(14) березня ясно 29(16) березня другий тиждень посту 30(17) березня туман зранку а після обіду сонце і тепло 1(19) квітня туман і похмуро
2(20) квітня похмуро одержала муки 3 кг. 4(22) квітня Милащенкової Любки син помер 5(23) квітня зранку дощ сонце ввечері дощ дзеркало купила 5-84 третій тиждень посту
6(24) квітня мжичка вдень похмуро хліб брала і Тася 7(25) квітня Благовіщення день похмурий і прохолодний купила муки у ... Ф. 8(26) квітня було похмуро а в п'ять вияснилось сонце 10(28) квітня визволення Одеси 12(30) квітня ясний теплий города заволочили 15(20) квітня одержала з ... получку Тернополя визволення 19(6) квітня ясний і теплий Олени Захарівни дочці рік