— Бессі, я просто вухам своїм не вірю. Дженіс, та поговори ти з нею щодо Чарлі.
— Ми вже говорили, Гаррі. Занадто багато ти збивати навколо цього піни. Мама говорила зі мною, і я подумала, що Чарлі буде, мабуть, навіть корисно змінити роботу. Вона розмовляла і з Чарлі, і він згоден.
Гаррі не може у це повірити.
— Коли ви говорили з Чарлі?
— На весіллі, — зізнається матуся Спрингер. — Я бачила, як ти поглядав на нас.
— Бог ти мій, і що ж ви йому сказали?
Ну і стара, думає Кролик, ну і стара: ходить в кросівках, носить пов'язку на волоссі, плаття вище колін, груди вперед, смішні окуляри зі срібною смужкою на бровах і взагалі. Час від часу з тих пір, як Фреда не стало, вона є взимку на Автомайданчик в норковій шубці, яку чоловік подарував їй на двадцять п'яту річницю весілля, — хутро на шубці блищить сталевими голочками, точно посилає сигнал.
Вона говорить:
— Я запитала його щодо здоров'я.
— Ми так хвилюємося з приводу здоров'я Чарлі, можна подумати, йому пора інвалідний візок купувати.
— Дженіс говорила мені, що вже десять років тому він брав нітрогліцерин. А йому було тоді всього років тридцять — куди ж це годиться?
— Гаразд, але що він-то сказав щодо свого здоров'я?
— Мовляв, непогано, — відповідає матуся Спрингер. — Дженіс ось стверджує, ти сам скаржився, що він не тягне — сидить згорбившись за своїм столом і перебирає папірці, замість того щоб надати це Мілдред.
— Я справді таке казав? — Гаррі дивиться на зрадницю Дженіс. Він завжди вважав, що смаглява шкіра і чорне волосся у Дженіс від Спрінгер, але ж старий Спрингер був блондин з тонкою рожевою шкірою, — значить, це кров матері, кров Кернер, визначила її забарвлення .
Вона нетерпляче струшує попіл з сигарети в попільничку.
— Не один раз, — каже вона.
— Але ж не для того, щоб твоя матінка гнала хлопця з роботи.
— Я жодного разу не сказала "гнати", — каже матуся Спрингер. — Фред ніколи б не вигнав Чарлі — хіба що він занадто напозволял б собі в особистому житті.
— Ну, нині для цього потрібно дуже далеко зайти, — говорить Гаррі, обурюючись тим, що в цьому й річ.
Матуся Спрингер насилу перекочує свої тілеса по дивану.
— Ну, мушу сказати, ця гонитва за дівчинкою до самого Огайо ...
— Він і до Флориди її возив, — каже Гаррі, так що обидві жінки миттєво витріщають на нього свої чорні очі-гудзики. Але ж правда, вся ця історія непомірно дратує і його: сам-то він не загорівся адже до Мелані, та й везти її йому було б нікуди.
— Ми розмовляли про Флориді, — говорить матуся Спрингер. — Я запитала Чарлі, чи не варто йому перебратися туди — адже зима наступає. Зять Емі Герінгер, який працював на азбестовому заводі в Нью-Джерсі, поки там не почалася паніка, вийшов на пенсію з компенсацією і поїхав до Флориди, а йому і п'ятдесяти немає. Вона каже, він сказав їй, що туди понаїхало зараз безліч молоді, рятуючись від енергетичної кризи, і зараз там живуть зовсім не одні старики, як то кажуть у всіх цих анекдотах, ну і роботу, звичайно, там теж можна знайти. Чарлі — малий розумний. Фред з самого початку це зрозумів.
— Матуся, у нього на руках мати. Стара гречанка, яка не говорить по-англійськи і навряд чи коли виїжджала за межі Бруер.
— Ну що ж, може, пора їй і виїхати. Люди, чи знаєш, хто думає, що нас, людей похилого віку, домкратами з місця не зрушиш, а ось сестра Грейс Штуля — вона, зауваж, старший за неї і поховала двох чоловіків у нас в окрузі — вирушила провідати сина в Фінікс, і так їй там сподобалося , що вона купила собі маленьку кооперативну квартирку і, за словами Грейс, навіть місце на кладовищі — значить, перебралася туди назовсім.
— Чарлі — це не ти, Гаррі, — вставляє Дженіс. — Він не боїться змін.
Він міг би взяти зараз це зелене скляне яйце, зробити крок до дивану і з усієї сили шмякнуть їм по її тупий голові. Замість цього, не звертаючи уваги на її слова, він говорить матусі:
— Я до сих пір так і не чув, що ж ви все-таки сказали Чарлі і що він сказав вам.
— О, ми займалися спогадами. Розмовляли про ті часи, коли Фред був ще живий, і обидва прийшли до думки, що Фред хотів би, щоб у Неллі було місце в магазині. Він завжди горою стояв за рідних, Фред, навіть коли рідні підводили його.
Повинно бути, натякає на нього, думає Кролик. А він цього маленького пронозливого торгаша ніколи не підводив, такого гріха у нього на совісті немає.
— Чарлі розуміє, що таке сім'я, — вставляє Дженіс отаким м'яким, жіночним тоном, до якого Гаррі ніяк не може звикнути, так він і звучить зараз роблено. — Весь час, поки я, ну, ви розумієте, зустрічалася з ним, він був абсолютно готовий в будь-яку хвилину відступити в сторону і дозволити мені повернутися.
Говорити про коханця в присутності власної матері! Так, швидко світ котиться вниз.
— Ну і ось, — зітхнувши, продовжує матуся Спрингер; вона вже від всього цього втомилася, ноги у неї як і раніше болять, словом, людям похилого віку необхідно усамітнення, — ми намагалися зрозуміти, як хотів би Фред, щоб все владналося, і прийшли до висновку, що Чарлі піде у відпустку на півроку з половинною оплатою , а на той час ми побачимо, що виходить у Неллі. Якщо за цей час Чарлі запропонують в іншому місці роботу, він може прийняти пропозицію, і тоді ми видамо йому платню за два місяці в якості винагороди та, крім того, різдвяну премію за сімдесят дев'ятого року. Про все це ми домовилися не тільки на весіллі — я їздила сьогодні в магазин, поки ти грав в гольф.
А він набрав би 83 очка, якби потрапив в останню лунку, але м'яч полетів в струмок, так що вийшло лише 8 очок. Схоже, він ніколи не набере 90 — хіба що уві сні. Неспішний удар Уебба Меркетта діє йому на нерви.
— Тихою сапою, — каже він, — а я-то вважав, що ви через рух боїтеся тепер водити "крайслер" по Бруер.
— Мене возила Дженіс.
— Ага. — Він питає дружину: — І як сподобалася Чарлі твоя роль в цій благородній місії?
— Він був дуже милий. Адже все вирішували вони з мамою. Але він розуміє, що Нельсон — наш син. Чого ти, здається, не розумієш.
— Та ні, ні, розумію, в тому-то вся й біда, — каже їй Гаррі. І звертаючись до старої Спрингер: — Значить, ви готові заплатити не одну тисячу Чарлі, щоб дати Нельсону роботу, яку він швидше за все не зможе виконати. Де ж тут економія для фірми? І потім, без Чарлі ми втратимо покупців: я знаю в місті вдвічі менше народу, ніж він, при цьому не тільки серед греків. Оскільки він людина самотній, він ходить по барах, а там-то і зав'язуються знайомства.