Ї м – і – н е – н а ї м с я (вискакує наперед). Подумать треба! О! Я вже знаю! Найпрудкішим є на світі наш брат Біжу-й-не-набіжуся!
Той, схопившись з місця, починає бігати. Водяник і всі його прибічники регочуть.
В о д я н и к. Спиніть його, спиніть! Коваль (бере Біжу-й-не-набіжуся за руку). Сідай!
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Я знаю... Я вже відгадав. А найсолодшим буде мед! А найм'якшим — подушки пухові!
Сміх.
В о д я н и к (до Котигорошка). Що скажеш ти?
К о т и г о р о ш к о. Найпрудкіша на світі думка, найсолодше — сон, а найм'якше — кулак, бо на чому б ти не лежав, а все кулак під голову мостиш.
В о д я н и к. Правда. Ти бачиш оту гору?
К о т и г о р о ш к о. Бачу. Водяник. Чи зможеш ти з гори тієї пошить мені кожух?
К о т и г о р о ш к о. Чом не пошити? Пошию, але тоді, коли ти мені з піску ниток зсукаєш.
Схвалення серед братів.
В о д я н и к. Язик у тебе гострий мов бритва. А розум меткий, наче блискавиця! (Глянув убік). Подати мені отой горщик!
Дають.
Залатай оцю дірку — і я звільню з неволі Оленку.
К о т и г о р о ш к о. Добре. Чом не залатати? Залатаю. Але спочатку виверни його навиворіт.
В о д я н и к (зі злістю надіває горщик на голову одному зі своїх служок). Це ще не все. Я хочу, щоб ти обігнав мого меншого брата.
О л е н к а. Ти говориш неправду. Він тобі не брат. Це найкращий у твоєму царстві бігун.
В о д я н и к. Я тебе не питаю. Мовчи!
О л е н к а. Не буду я більше мовчати...
К о т и г о р о ш к о. Якщо ти, Водянику, брата виставляєш, то брата поставимо й ми.
В о д я н и к (б'є в долоні).
З'являються слуги.
Мого гінця покликати сюди.
Слуги виходять.
Ще раз нагадую: коли змагання ти програєш, вам всім буде негайна смерть — і смерть страшна. Чи згоден ти змагатися тепер?
К о т и г о р о ш к о (до Біжу-й-не-набіжуся). Ну, брате Біжу-й-не-набіжуся, виручай!
Б і ж у — й — н е — н а б і ж у с я. Попробую.
З'являється гонець — високий, з довгими, як у чаплі, ногами.
В о д я н и к (гінцеві). Бігтимеш до брами і назад. Коли не виграєш змагання, я батогами тебе засічу!
Гонець вклоняється.
Г о н е ц ь. З ким маю я змагатись?
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я. Зі мною. (Бігає навколо гінця).
Г о н е ц ь (зміряв його презирливим поглядом). Курча!
В о д я н и к. Помчали!
В е р н и г о р а. Помчали.
Музика.
В е р н и д у б. Як вітер буряний.
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. Цікаво, дуже цікаво, хто буде переможцем?
В о д я н и к. Ага, мій гонець обганяє.
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Обганяє його гонець. Що ж тепер буде?
К р у т и в у с. Мовчи! Дивися й мовчи.
О л е н к а. Вони порівнялись знову.
К о т и г о р о ш к о. До брами підбігає першим Біжу-й-не-набіжуся.
К р у т и в у с. Мчать назад.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (кричить, розмахуючи руками). Давай... давай!.. Біжу-й-не-набіжуся! Рідненький братику, давай, да-а-ва-а-ай!
В о д я н и к. Уб'ю! Батогами засічу до смерті... Голову зітну! (Погрожує кулаком).
О л е н к а. Він доганяє брата. Він обганяє його.
В о д я н и к. Ха-ха-ха! Гонець мій зрозумів, що не зносити йому голови, коли не виграє змагання!
Ї м — і — н е — н а ї м с я. Наддай, братику, наддай! Отак... Молодчина!.. Ага, знай наших... Відстає Водяників гонець.
В е р н и г о р а. І справді, відстає.
В е р н и д у б. Біжу-й-не-набіжуся знову вирвався вперед! *
П' ю — і — н е — н а п' ю с я. Цікаво, дуже цікаво!
В о д я н и к (люто кричить). Уб'ю! Засічу батогами! Засічу!..
О л е н к а (кидається вперед). Братику! Рідний! Переміг...
Її схоплює служка. Першим вбігає Біжу-й-не-набіжуся, а за ним уже гонець.
К о т и г о р о ш к о (тисне йому руку). Спасибі тобі, брате.
В с і. Молодчина!
— Добре бігаєш, ой добре!
— Виручив.
— Виграли змагання.
Б і ж у – й – н е – н а б і ж у с я. Так дякуєте, наче я хтозна-що зробив.
В о д я н и к (ходить, нерву ється).
Гонець стоїть, чекаючи вироку.
Забрати його до льоху.
Г о н е ц ь. Змилуйся, володарю! Пожалій, не губи.
Гінця силоміць виводять вартові.
К о т и г о р о ш к о. Ну, все. Загадки відгадали, гінця твого перемогли. Віддавай нам сестру!
В о д я н и к. Ні, це ще не все. Є в моїм царстві їдець. Є в моїм царстві питець. Коли ви їх переможете в змаганні, віддам тоді сестру Оленку. Коли ж програєте...
Ї м — і — н е — н а ї м с я. О! Це річ приємна. (Повеселів одразу). Там, де їжа, там і я. А скажіть, наїдки будуть смачні?
П' ю — і —н е —н а п'ю с я. Цікаво, напитки будуть добрячі?
В о д я н и к (б'є в долоні).
З'являються слуги.
Покликати Того, хто більше за всіх їсть, і Того, хто більше за всіх п'є.
Вносять стіл. Музика.
Ї м – і – н е – н а ї м с я (одразу вмощується за стіл). Ви чули, брати, чули? От бач! І я вам у пригоді став.
К о т и г о р о ш к о. Дивися ж, брате, виручай.
Ї м – і – н е – н а ї м с я. Ого, у цьому ділі помічників мені не треба.
К о т и г о р о ш к о (до П'ю-і-не-нап'юся). Від вас обох залежить наша доля.
П'ю — і — н е — н а п'ю с я. Цікаво, що за питво, нам подадуть?
Ї м – і – н е – н а ї м с я (до слуги). Ей ти, земляк!.. Чи як тут тебе величають... Іди сюди!
Слуга підходить.
Скажи на кухні, щоб не барились та побільше їжі виставляли. Голодний я. Ну, моторніше повертайся, щоб одна нога тут була, друга там.
П' ю — і — н е — н а п'ю с я. Про питво їм нагадай, і кварту хай поставлять мені найбільшу. (Теж сідає за стіл).
К р у т и в у с. Ведуть! Дивіться, їх обох ведуть під руки.
О л е н к а. їх завжди водять...
К о т и г о р о ш к о. Мов тих панів.
Входять Той, що найбільше п'є і Той, що найбільше їсть. Перший говорить хриплим басом, а другий — тенорком. Обоє гладкі і з вигляду немовби сонні.
П и т е ц ь. Володарю мій, я жду твого наказу! (Вклоняється).
Ї д е ц ь. Волода... гик! Воло... гик! Я жду... Гик! Наказу... Гик!
В о д я н и к (невдоволено). Що це на тебе гикавка напала? Ти, мабуть, уже пообідав?
Ї д е ц ь. А так, мій володарю... гик! Я вже... гик!.. пообідав.
В о д я н и к. Напийсь води.
П и т е ц ь. Вода йому не допоможе. Я знаю, що робити треба.
Ї д е ц ь. Він знає... гик! (Підставляє спину). Тільки не дуже бий.
П и т е ц ь. Велику гикавку треба виганяти великим кулаком. (Б'є).
Ї д е ц ь (скрикує від кожного удару). Ой, ой! Уже... уже нема... Немає гикавки... Нема!