Комуна в степах

Страница 11 из 12

Кулиш Николай

Ахтительний. Оце і все, що я хотів сказати: Микитко. Та й я все сказав.

Ахтительний. А тепер до діла. Як казав товариш Ленін: поменше балачок та більше діла. І сам, було, ніколи зайвого слова не кине, а вже як скаже, то зразу ж оберне на діло. Будем же і ми наслідувати його. Так-от: сьогодні склався остаточно наш імені товариша Посунька колектив. Голова: Макар Байбуза, заступник Супрун, за секретаря Ахтительний, себто моа. Слухали: про опір комуни "Комінтерну" директивам: партії й Радянської влади щодо виділу нам сорока десятин землі і млина в оренду. Ухвалили: спираючись на ці директиви, землю сорок десятин одмежувати і' млина одібрати в присутності понятих — вийдіть наперед...

Поняті вийшли.

...і представника Яривчанської сільради....

Вийшов знайомий чоловік.

....копії протоколу: першу надіслати товаришу Посунькові, другу — окрзу, третю — райзу, четверту — комуні "Комінтерну". Точка. Вручаю. (Подав Якову копію. Підійшов до Макара). Все! Тепер ваше слово — коритеся вищезгаданим директивам чи ні? Яків. Наша комуна...

Ахтительний. Коротко: коритеся чи ні?

Яків. Наша комуна ухвалила виконати ці директиви, як тільки повернеться наш делегат з города і ствердить, що цю справу там справді розв'язано, а не зав'язано. Сьогодні ж ми ждем на його. Підождіть і ви!

Ахтительний (до Макара). Не тільки державі не дають, ще й в ЕРСІ хліб почали одбивати. Пермете нам починати, товаришу голова колективу імені товариша Посунька.

Зворухнулись лопати в руках. Збіглися всіх очі на Макарові — ждуть. Тільки Макар за слово, як раптом Хима таким незвичайним голосом, що всі обернулись до неї:

— Пов'язку скиньте! У пов'язці стоїте!.. Це сон, товариші, чи мені так взрілося, що в пов'язці він? Га? На очі набігло: був собі комунар один у комуні, раптом отак — та заманули його вороги, зав'язали очі, дали йому ніж, набігло на очі — ніж у руки, привели до комуни та й кажуть: "Бий!.." Невже ж ви ударите, дядю Макаре?

Аж по очах провів рукою Макар. Став.

Ахтительний. Ну, коли вже на казки пішло, то й я розкажу. Був собі чоловік один на світі. Ну, може, був би і далі, та заманули його юноми, як кажуть французи, по-нашому,—одні люди. Заманули, очі зав'язали, вуха агітклейтухом забили та й кажуть — роби-роби, а тоді, як ми розв'яжемо, ти побачиш, соціалізм засвітиться. От той чоловік робить і робить. Та вже другі розв'язали, кажуть — подивись! Подивився — світиться думав, соціалізм, аж то грішне тіло. Ну, земля гуляє, у млині мишва живе й етсетера, як кажуть французи. А партія б'ється, бідна, а влада турбується, щоб в державі хліб був. Та де ж йому взятися, коли циган вже в комуні взявся хазяйнувати. (Удав голос циганів). Або ти, Макаре, хліб роби, а я буду їсти, або я буду їсти, а ти, Макаре, роби...

Макар. Межуйте!

Ахтительний. Товариш голова сказав межувати, Поняті — за очі, решта за лопати — копай!

Крикнули яривчани:

— Копай!

Аж тут Лука з чобітьми за плечима: — Постій трошки, не копай!

Ахтительний. Пардон! Та хто ж таки з'являється під такий момент! Це тільки в театрах, я бачив, так робиться, а це ж млин!

Лука. А забаривсь би на день, то що з того? однаково — з одною результатою прийшов би.

Ахтительний. Ану, з яким?

Лука. На, Химо, мій партафель, бо й він упрів з дороги. Ну, тепер і поздоровкатись можна. (До всіх). Здорові були, герої й героїхи! (Повернувся до Макара з Супруном). Здрастуйте й ви, мнимії герої! Був в окрузі, був. По всіх установах виходив, як бачите. (Показав на побиті чоботи). А найважче по секціях та по комісіях — як по драбині лазиш. З одним трохи не побився — я до його з словом, а він круть — і нема, прибігає: "Я вас слухаю". Дивлюсь — круть, і нема, та отак годин зо дві, віриш. Крутиться та курить, крутиться та курить — чи не ваш (до Ахтительного) знайомий часом? Ну, як не ходилося, а прийшов з результатою. Ось вона... (Розстебнув гаман — коробка з зубним порошком попалась). Зубного порошку привіз в комуну, між іншим. А ось результата. (Вийняв, прочитав). Виділ землі із комуни "Комінтерну" колективу імені товариша Посунька припинити і млина не оддавати до приїзду спеціальної комісії. Голова окрвику — догадайтесь хто? Наш брат сидить... Побачив, віриш, що в мене зуби болять, і зразу записку до лікарні. От де рвуть, віриш! Уколе голочкою, віриш, а тоді обценьками клац — і нема, клац — і нема. (Показав на зуби). Бачили таку роботу? Отак і в комуні треба — щоб не було гнилих.

ІІІ

1

Осіннього вечора зібралась комуна пускати млин. Хима оздоблювала червоний куточок. Лука розкладав літературу. Циган світив йому лампочкою.

2

Прибіг з машинової Микитко:

— За п'ять хвилин тридцять секунд точно, каже Лавро, машина буде готова. Пускаємо! Перед цим гудок, почуєте? Гу-у-у. Га? Гудок у степах! Оце діло серйозне. А Яків — так просто цілує машину. Каже, й спати буде там, чуєш, Химо?

3

Хима (захвилювалась). За п'ять хвилин, а червоний куток ще не готовий. Де вожді? Подайте сюди вождів революції!

Лука (до цигана). От, віриш! За п'ять хвилин пускаємо млина. А підожди, ще й радіо спорудимо. Знаєш, що таке радіо?

Циган. Та вже, мабуть, якась радісна штука.

Лука. Угадав, віриш. Дуже радісна штука. Приміром, ти ось циган і живеш у нас у комуні. І, приміром, захочеться тобі поговорити з циганами, що, приміром, живуть десь у Бассарабії, а то й у Америці.

Циган. Е, голубе, де та Бассарабія!

Лука. Так от радіо — така штука, що гукнеш ти звідси в ню, а тобі всі цигани з Америки озовуться.

Циган. Озовуться?

Лука. Озовуться, віриш.

Циган. І про коні можна буде спитатися?

Лука. І про коні. Про все.

Циган. А жаль же який!

Лука, Чого жаль?

Циган. Та казав жінці: не вмирай! Не вмирай, бо, може, до чогось таки доживем, дак ні... Взяла дітей і подалася на той світ...

Увійшов дід К а с я н.

Хима (до його). Ну, як надворі? Теж свято?

Д і д. Темно надворі, ще й вітер. Темнр ще кругом в степах. Вишневого бачили. Десь по той бік хуторів. Без шапки, кажуть. Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. Якогось серця шука, кажуть...

Лука. Чув і я, що збожеволів. Дощ іде — він ходить. Вітер, віриш,— ходить. Без шапки.