Беральд. Він не лікарів бере на посміх, а все те, що є кумедного в медицині.
Арган. Наче це його справа — нападати на медицину! Отакий йолоп, отакий зухвалець! Сміятися з консультацій та рецептів, нападати на корпорацію медиків, ще й виводити на сцену таких вельми достойних людей, як добродії лікарі!
Беральд. А що ж йому й виводити на сцену, як не всілякі професії? Адже ж там щодня виводять принців та королів, а вони ж не нижчого роду, ніж ваші лікарі.
Арган. О, сто чортів! Якби я був лікарем, я б йому віддячив за його зухвальство; а коли б він занедужав, то й не відвідав би його, — хай помирає без допомоги! Хоч би що він там робив, хоч би що базікав, — я не приписав би йому і найменшого кровопускання, і найлегшого промивального, я сказав би йому так: "Здихай, здихай! Не будеш іншим разом глумитися з медичного факультету!"
Беральд. А ви таки добре на нього сердиті!
Арган. Авжеж. То шкідлива людина, і якщо лікарі мають розум, вони зроблять так, як я кажу.
Беральд. А він покаже себе ще розумнішим за ваших лікарів і не проситиме в них допомоги.
Арган. Тим гірше для нього, якщо він не вдасться до ліків.
Баральд. Він має на це свої причини і запевняє, що ліки можуть уживати лише люди міцні й здорові, такі, що мають силу витерпіти і лікування, і хворобу одночасно; а щодо нього, то йому стане сили тільки на те, щоб витерпіти лише свою хворобу.
Арган. Дурне міркування! Знаєте що, брате, покиньмо говорити про ту людину; це тільки збуджує мені жовч, і я можу занедужати ще тяжче.
Беральд. Гаразд, брате. І, щоб перемінити розмову, я скажу вам, що через маленьку впертість вашої дочки не годиться вам вдаватися до таких гострих заходів — віддавати її в монастир; вибираючи зятя, не можна керуватися тільки своєю манією — в таких випадках треба до певної міри трохи зважати і на почуття дівчини, бо ж це крок на ціле її життя, і від нього залежить, чи буде вона щасливою в заміжжі.
ЯВА 4
Добродій Флеран із клістиром у руці, Арган, Беральд.
Арган. Ах, брате, з вашого дозволу…
Беральд. Як! Що ви хочете робити?
Арган. Прийняти невеличке промивальне; це кілька хвилин.
Беральд. Ви глузуєте! Та невже ж ви не можете перебути хоч хвилиночку без промивальних та без ліків? Зробите це іншим разом, а зараз посидьте спокійно.
Арган. Добродію Флеране, хай увечері або завтра вранці.
Добродій Флеран (до Беральда). Чого ви втручаєтесь, чого ви суперечите приписам медицини? Не заважайте мені поставити панові клістир! Ви надто багато собі дозволяєте, добродію, просто смішно!
Беральд. Годі-бо вам, добродію. Відразу видно, що ви не звикли мати справу з людськими обличчями.
Добродій Флеран. Не можна так глузувати з лікування й примушувати мене дурно гаяти час! Адже ж я прийшов сюди з наказу лікаря і ту ж мить розкажу добродієві Пургонові, що ви не дали мені виконати його наказу й мого обов’язку. Ви побачите, ви побачите…
ЯВА 5
Apган, Беральд.
Арган. Ой брате! Ви тут накоїте біди.
Беральд. Велика біда не поставити клістира, що його приписав добродій Пургон! Ще раз питаю вас, брате, невже немає засобу вилікувати вас від пристрасті до лікарів, невже ви ціле життя ваше так і будете мерзіти в їхніх ліках?
Арган. Боже мій! Брате, ви говорите як цілком здорова людина. Ось коли б ви побули в моїй шкурі, то заговорили б інакше. Легко нападати на медицину, коли ти сам здоровий.
Беральд. Та яка ж у вас хвороба?
Арган. Ой, ви мене доведете до сказу! Я хотів би, щоб до вас причепилися всі мої хвороби, — отоді подивився б я, що б ви заспівали? А ось і добродій Пургон!
ЯВА 6
Добродій Пургон, Арган, Беральд, Туанетта.
Добродій Пургон. Добрі новини почув я там коло входу! Отже, тут глузують з моїх рецептів, відмовляються виконувати мої цілющі приписи!
Арган. Добродію, це не…
Добродій Пургон. Яке безмежне зухвальство, нечуваний бунт хворого проти свого лікаря!
Туанетта. О, який жах!
Добродій Пургон. Клістир, що його я мав приємність приготувати сам особисто!
Арган. То не я…
Добродій Пургон. Клістир, що я його сам придумав і приготував за всіма правилами науки!
Туанетта. Яке неподобство!
Добродій Пургон. Що мав подіяти на ваші нутрощі надзвичайно ефективно!
Арган. Чуєте, брате?
Добродій Пургон. І його зрікаються тут з таким презирством!
Арган (показуючи на Бералъда). Це він…
Добродій Пургон. Обурливий вчинок!
Туанетта. Атож!
Добродій Пургон. Це нахабний замах на медицину!
Арган (показуючи на Бералъда). То він винен…
Добррдій Пургон. Це злочин проти медичної корпорації! Справжній злочин, який заслуговує на найсуворішу кару!
Туанетта. Ваша правда.
Добродій Пургон. Я заявляю вам, що з цієї хвилини пориваю з вами всякі стосунки…
Арган. То мій брат…
Добродій Пургон. … що я не бажаю більше мати з вами нічого спільного!
Туанетта. І добре зробите!
Добродій Пургон. І, щоб порвати з вами остаточно, — ось дарчий лист, що я його хотів дати моєму небожеві з нагоди його одруження. (Рве дарчий лист і люто розкидає клапті).
Арган. То брат мій накоїв усе лихо!
Добродій Пургон. Знехтували мій клістир!
Арган. Скажіть, щоб його принесли; я його зараз поставлю.
Добродій Пургон. Ще трохи — і я вилікував би вас остаточно!
Туанетта. Він того не вартий.
Добродій Пургон. Я б вичистив ваш організм і вигнав би з нього всі шкідливі соки.
Арган. Ах, брате!
Добродій Пургон. Ще зоставалося дати вам не більш як дюжину ліків, щоб довести прочищання до щасливого кінця.
Туанетта. Він не вартий ваших турбот.
Добродій Пургон. Але через те що ви не схотіли, щоб я вас вилікував…
Арган. Та я ж не винен!
Добродій Пургон. Через те що ви перестали мені коритися, мені — вашому лікареві…
Туанетта. Це волає до помсти!
Добродій Пургон. Через те що ви зняли бунт проти лікування, яке я вам приписав…
Арган. Та нічого подібного!
Добродій Пургон. То доводжу до вашого відома, що я кидаю вас на поталу вашому поганому організмові, вашим розладнаним нутрощам, зіпсованій вашій крові, гіркоті вашої жовчі та шкідливому впливові ваших отруйних соків.
Туанетта. І добре робите.
Арган. Боже ж мій, боже!
Добродій Пургон. І бажаю вам, щоб не більш як за чотири дні слабість ваша стала незціленного…
Арган. Ах, змилуйтесь!