№
Допомагаючи мічманові обладнувати кабінет, Савка запитував:
— Ось зберемо схему, тоді "аншютца" запустимо?
— Нема потрібної енергії. Гірокомпас бере судновий струм, перетворює його на генераторі у трифазове живлення постачаючи ним матку і всю свою схему. Необхідний і чіткий пульс водяного охолодження...
Савка німів від задоволення. Два гіроскопи Аншютца розміщені 'в гіросфері, схожій на планету,— вона мала полюсні шапки і навіть екватор з градусною маркіровкою. З підручника Савка вже знав: відкрити гіросферу — значить розламати її, гіросфера створюється в найточніших лабораторіях країни раз і назавждиі Плаваючи в рідині, як планета в світовому просторі, гіросфера починає свій рух — ліворуч, праворуч, ліворуч, праворуч; так вона шукає дійсний меридіан! Поступово її коливання зменшуються, і нарешті вони згасають зовсім — гірокомпас відшукав справжній норд, став показувати дійсний курс!
Сайгін, радіючи, що відкрив в учневі безмежну любов до гірокомпасів, охоче пояснював:
— Усе дуже простої — говорив він Савці.— Температура "кульки" в роботі майже така, як і в людині. Коли ж термостат покаже сорок один градус,— то між сферами перегрілася рідина. В цьому випадку "гарячка" гірокомпаса може привести до катастрофи корабель і його команду.
— А якщо я проґавлю цей момент?
— Повинна виручити автоматика. При перегріві в гіро-посту корабля спалахують червоні лампочки аварійного освітлення.
— А я... заснув і не бачу ніяких ламп. Тоді як?
— Тебе розбудить сирена ревуна. Гірокомпас вимагатиме, щоб негайно підсилили підкачку води на помпі. Небезпечний жар у ньому зникне, і гірокомпас сам погасить червоні лампи. Знову ввімкне спокійні — сині... Ти студіюй підручник Де Михайлова, а читати професора Бе Кудревича тобі ранувато.
У руці мічмана маленька книжечка з загадковою назвою: "ПШС" *.
— Дасте з собою почитати?
— Ні. Читай тут. У мене така одна-єдина...
Савка-зайшов до клубу, де містилась юнгівська бібліотека. Тут зустрів він і Аграмова, який, начепивши на носа
■ПШС — правила штурманської служби. 128 " окуляри, блукав серед стелажів — шукав для себе потрібну
кїГИ>КК]Іені,— сказав Савка вільнонайманій бібліотекарці,— дайте ПШС
Кудлаті брови Аграмова здивовано підвелися над скельцями окулярів, але він промовчав, прислухаючись.
— Нема такої,— відповіла бібліотекарка.— Прочитай краще "Морську практику" свого начальника товариша Аграмова.
Ця спроба безпардонної улесливості, здається, не сподобалась каперангу, і він сердито кахикнув за стелажами.
_ Дякую,— засумував Савка.— "Морська практика" у
нашому класі лежить, за нею ми навчаємось. Отже, ПШС нема... Шкода, що немає. Ну, тоді дайте мені якісь вірші. Щоб з приємністю читати!
Бібліотекарка довго не роздумувала:
— Ось тобі пісенник для самодіяльності...
Савка взяв пісенник і вже хотів був виходити, коли Аграмов вибрався з-за стелажів. Палець капітана першого рангу, ніби хижий гачок — смик, смик, смик! — притягнув Савку до золотих ґудзиків його мундира (начальник Школи Юнг уже носив на плечах погони).
— Нагадай мені, будь ласка,— сказав Аграмов,— про що йде мова а ПШС?
— Про гірокомпас "Новий Аншютц" радянського виробництва.
Начальник Школи зняв окуляри й заховав їх у кишеню.
— А для чого тобі це? — суворо запитав.
— Хочу знати. Дуже цікаво. Зараз трохи звик, а раніше спати не міг... Шкода, нема на Соловках трифазового живлений!
Аграмов весело розсміявся.
— Як нге нема? Трифазове й є: сніданок, обід і вечеря... А для чого тобі, стерновому, три електрофази?
— Якби наша підстанція в Савватьєві дала три фази по триста тридцять герц, ми б його запустили.
— Кого запустили?
— Гірокомпас,,.
Аграмов з цікавістю розглядав маленького юнгу.
— А звідки тн знаєш, як треба його запускати?
— Це просто. Увімкну вимикачі на борт. Спалахує синя лампа. Потім — клац! Отже, реле спрацювали. Ага, думаю, ™е гаразд. Тепер не лови гав. Дивлюсь на ампер-датчики. Стрілки показують від двох до трьох ампер — я спокійний! Есе йде як треба. Тоді я лізу прямо під ліжко і там...,там...
5 В, Шкуль
— СтійІ — затримав Аграмов бурхливу Ніагару слів.—' Під яке ще там ліжко ти будеш лізти?
— Так треба.
— Та до чого тут ліжко?
— Я служитиму неодмінно на есмінцях,— по-діловому розтлумачив Савка,— а мічман Сангін сказав мені, що мотори водяних помп на есмінцях установлені, задля економії місця, під ліжком штурманського електрика... Ось я й поліз туди! Щоб увімкнути...
Аграмов круто повернувся до бібліотекарки:
— Видайте йому 1Ш1СІ Він, далебі, вартий того.
— І дала б. З великим задоволенням,— відповіла дівчина.— Але нам не прислали. Він же з роти стернових, а штурманських електриків у нас не готують...
— Шкода,— зітхнув на це Аграмов.
Він узяв з рук Савки пісенник, розкрив навмання:
Ой, гармошко ти моя,— Балакучі планки. Що не вечір у селі Ходять три тальянки.
— І тобі це подобається? — хмикнув він, запитуючи. Савка мовчав. Наївний і необізнаний, він думав, що все
надруковане хороше вже тим, що воно надруковане.
— Не марнуй часу, хлопче,-— сказав йому Аграмов, повертаючи пісенник бібліотекарці.— Заберіть у нього цю... нісенітницю! Дайте Блока! І запам'ятай, юнго Огурцов, на все життя; краще зовсім без книжки, ніж з поганою книжкою.
— Єсть! — відповів Савка.
Збулося: капітан першого раніу Аграмов потне йому руку.
З першого квітня юнгн складатимуть екзамени за перший семестр навчання. Ця звістка ніби підхльоснула кожного,— пожадливо, немов голодні на їжу, юнги накинулися па підручники. Навіть посередній у навчанні Фінікін пожвавішав: ходив по кубрику й бубонів, бубонів:
— Уся служба корабля поділяється на "бойові частини, всього їх сім. БЧ-1 — штурманська,— БЧ-2 — артилерійська, БЧ-3 — мінно-торпедна, БЧ-4 — спостереження і зв'язку... Люкн н горловини мають маркіровку з трьох літер: "З" — задраєні постійно, "Н" — за наказом, а з літерою "Т" їх задраюють за сигналом тривоги...
Заскочив до кубрика стернових Вітька Синяков:
— Візники, невже недокурка не знайдеться?
— Ми не куримо,— сказав Коля Поскочін.
— По шмаркотинню бачу,— засмутився Синяков... Напевне, через те, що бідолаха завжди мріяв про тютюнову затяжку, вїп зовсім не мав часу на навчання.