Тоді хлопчик кинув ще одну грудочку. І та також затріпотіла крильцями, піднімаючись ближче до вранішнього сонечка...
Миколка кинув ще і ще декілька грудочок — і небо заспівало, задзвеніло неповторною весняною піснею.
Малий почав приглядатися, як то тремтять крильцями кинуті ним грудочки. На свій подив, помітив у небі натягнуті золоті і срібні промені-струни, по яких вдаряли крильцями темні грудочки...
Хлопчик так був вражений побаченим, що забув і про гусей...
А над ним співало весняне жайворонкове небо, а під ногами цвіла весняна земля.
Наче у казці.
« Первый Предыдущая Страница 13 из 13